Дмитро́ Костянти́нович Гро́мов (позивний — «Барні»; 9 листопада 1972, м. Тирниауз, Кабардино-Балкарська АРСР — 3 травня 2024, Серебрянський ліс, Донецька область) — український військовослужбовець, старший солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно), Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади (посмертно).
Життєпис Народився 9 листопада 1972 року в місті Тирниауз Ельбруського району Кабардино-Балкарської АРСР (нині — Кабардино-Балкарія, РФ), де його батьки працювали на будівництві вольфрамо-молібденового комбінату. Батько, Костянтин Костянтинович, — токар високого класу; мати, Галина Федорівна, — працівниця заводу. У 1977 році, коли Дмитрові виповнилося 5 років, родина переїхала до міста Нововолинська Волинської області. Там батьки працевлаштувалися на Нововолинському заводі спеціального технологічного обладнання (НЗСТО) та отримали квартиру в 15-му мікрорайоні. Мав старшу сестру Олену.
Навчання розпочав у Нововолинській ЗОШ № 1, пізніше навчався в ЗОШ № 5, де здобув базову середню освіту. Згодом отримав спеціальність токаря в місцевому профтехучилищі № 11. Після закінчення училища вирішив присвятити себе правоохоронній діяльності та пройшов курси підготовки працівників міліції в Луцьку. Працював у патрульній службі, а пізніше — в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ), де прослужив до 2009 року та вийшов на пенсію за вислугою років.
У цивільному житті працював на підприємстві «Продхолод» (займався обробкою ягід), їздив на заробітки до Польщі. Захоплювався садівництвом та облаштуванням дачі біля річки Західний Буг.
Одружився 4 листопада 1995 року (вінчання відбулося 5 листопада). Разом із дружиною Тетяною виховав сина Андрія та доньку Анну.
Військова служба З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року добровольцем вступив до лав місцевої територіальної оборони Нововолинська під командуванням Сергія Смолярука. Брав участь у патрулюванні міста, чергуваннях на об'єктах інфраструктури та військовому вишколі.
6 травня 2022 року через Хмельницький ТЦК та СП приєднався до 144-го окремого загону спеціального призначення Нацгвардії «Любарт». Проходив службу в роті вогневої підтримки на посаді головного навідника протитанкових керованих ракет (ПТКР).
Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку (у районі Гуляйполя, брав участь у боях за Нескучне та Велику Новосілку). Після ротації та вишколу біля кордону з Білоруссю та на Іваничівщині, взимку 2023 року підрозділ виконував завдання під Бахмутом. У липні 2023 року брав участь у спецопераціях на Херсонщині (біля села Козачі Лагері, у дніпровських плавнях та на островах у гирлі Дніпра).
12 лютого 2024 року загін «Любарт» увійшов до складу 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» як 5-й батальйон спеціального призначення. Навесні 2024 року виконував завдання на Донеччині в Серебрянському лісі Бахмутського району.
Загибель Загинув 3 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в Серебрянському лісі в районі села Григорівка Бахмутського району Донецької області. Потрапив під ворожий артилерійський обстріл під час виходу з побратимом для підзаряджання засобів зв'язку; унаслідок обстрілу зазнав важкого поранення пахвинної артерії та помер від втрати крові.
8 травня 2024 року в Нововолинську відбулася церемонія прощання із захисником. Похований на Алеї Слави кладовища в районі 2-ї шахти міста Нововолинська.
Нагороди та вшанування пам'яті Орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність, виявлену в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові (згідно з Указом Президента України № 704/2024 від 16 жовтня 2024 року). Нагороду 8 травня 2025 року вручили дружині Тетяні та доньці Анні. Звання «Почесний громадянин Нововолинської міської територіальної громади» (посмертно) — присвоєно рішенням сесії Нововолинської міської ради від 14 лютого 2025 року. Нагрудний знак і посвідчення передали родині 23 серпня 2025 року. Портрет Дмитра Громова встановлено на Алеї Героїв у місті Нововолинську.
Примітки