Секстант B (читається «Секстант Бе», також відомий як UGC 5373 та DDO 70) — неправильна галактика, яка може бути частиною Місцевої групи або лежати одразу за її межами. Найдавніша відома згадка про цю галактику належить до статті Едісона Петтіта 1954 року в «Astrophysical Journal», де ця галактика названа «карликом Вільсона».
Секстант B лежить на відстані 4,44 мільйона світлових років від Землі й, отже, є одним із найвіддаленіших об'єктів Місцевої групи, якщо справді до неї належить. Він утворює пару зі своєю сусідньою галактикою Секстант A. За схемою морфологічної класифікації галактик це галактика типу Ir IV—V. Секстант B також може бути гравітаційно пов'язаним з галактиками NGC 3109 та Карликовою галактикою Насоса.
Секстант B має однорідне зоряне населення, але міжзоряне середовище в ньому може бути неоднорідним. Його масу оцінюють приблизно у 2 мас Сонця, з яких 5,5 припадає на атомарний водень. Зореутворення в галактиці, ймовірно, відбувалося окремими періодами низької інтенсивності, які чергувалися з коротшими періодами затишшя. Наявність у галактиці цефеїд свідчить про те, що Секстант B містить принаймні певну кількість молодих зір. Металічність Секстанта B дуже низька і становить приблизно Z = 0,001. Секстант B віддаляється від Чумацького Шляху зі швидкістю близько 300 км/с і, ймовірно, лежить безпосередньо за межею Місцевої групи, як і її сусід Секстант A.
У Секстанті B виявили п'ять планетарних туманностей — це одна з найменших галактик, у якій спостерігали планетарні туманності. Вони виглядають як точкові об'єкти, і їх можна розпізнати за спектральними емісійними лініями. Вона також містить масивне кулясте скупчення.
Хоча в Секстанті B не спостерігали наднових, галактика розташована достатньо близько, щоб у ній можна було зафіксувати класичні нові. Першу підтверджену нову в цій галактиці відкрила система телескопів ATLAS 10 листопада 2024 року на зоряній величині 18,553; вона отримала позначення AT 2024aawe.
Примітки