Російська мова в Узбекистані — друга за поширеністю мова в країні після узбецької, значною мірою поширена в Ташкенті та деяких великих містах. Використовувалася як офіційна мова в часи Російської імперії та СРСР, 1989 року набула юридичний статус мови міжнаціонального спілкування, але в XXI столітті втратила його.

Нині за різними джерелами російською мовою володіють від 18,5 % до 70 % населення Узбекистану. Багато мешканців Узбекистану володіють російською лише на побутовому рівні, з дуже обмеженим словниковим запасом. Близько 10 % учнів шкіл Узбекистану навчаються російською мовою.

Історія Російська мова поширилася в Узбекистані після приєднання Ташкента до Російської імперії у 1860-х роках. З 1860-х до 1930-х років російська мова виконувала функції офіційної мови діловодства й освіти в Узбекистані. У радянський період, з 1930-х до 1989 року, офіційний статус мали російська, узбецька та каракалпацька мови. У республіці склалася система багатомовної освіти: повноцінно функціонували освітні вертикалі російською та узбецькою мовами, а також школи казахською, каракалпацькою, таджицькою, киргизькою та туркменською. Білінгвізм був поширений, особливо в містах; за переписом 1970 року 0,5 % узбеків називали російську рідною, а 14,5 % вільно володіли нею як другою мовою.

Ухвалений 1989 року закон «Про державну мову» оголосив узбецьку державною, а російську — мовою міжнаціонального спілкуванняО государственном языке Республики Узбекистан См. ст. 1. Ці положення підтвердив закон «Про державну мову Республіки Узбекистан» від 21 грудня 1995 року, де, зокрема, закріплювалося право громадян отримувати нотаріально оформлені документи російською мовою. Однак у чинній станом на 2016 рік редакції закону російська мова вже позбулася статусу мови міжнаціонального спілкування; про її використання згадано лише в статті 12, яка допускає оформлення документів російською мовою на вимогу громадян.Після здобуття незалежності в Узбекистані почався процес культурної та мовної дерусифікації, включно з переходом на латиницю. Адміністративна сфера була переведена на узбецьку мову, а з інших мов пріоритетне фінансування отримувало вивчення англійської. У першій половині 2020-х років в Узбекистані відповідно до статті 6 Закону «Про рекламу», що передбачає обов'язкове використання узбецької мови в рекламних матеріалах, демонтують вивіски та рекламні конструкції, виконані російською мовою.

Сучасний стан Російська мова залишається другою за поширеністю мовою в країні після узбецької. Станом на 2025 рік оцінки чисельності російськомовного населення Узбекистану значно різняться: за різними джерелами, російською мовою володіють від 18,5 % до 70 % населення. Така розбіжність пояснюється відмінностями в критеріях — одні дослідження враховують лише активне використання мови, інші охоплюють також пасивне володіння (розуміння мовлення й текстів без регулярного усного спілкування).

Російська мова особливо поширена в Ташкенті та деяких великих містах, де її застосовують у міжнаціональному спілкуванні, освіті, бізнесі, ЗМІ та повсякденному житті. Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв продовжує практику двомовних новорічних звернень, традиційно спочатку звертаючись до громадян російською мовою, а потім — узбецькою. Багато громадян Узбекистану , де чимало з них зазнають труднощів через недостатнє знання російської мови.

Освіта За даними на 2005 рік, із 315 загальноосвітніх шкіл Ташкента у 16,8 % навчали російською мовою, а в 31,5 % — російською та узбецькою. У 2013/2014 навчальному році в Узбекистані діяли 886 шкіл із російською мовою навчання, де навчалися 8,95 % усіх школярів країниОсновные показатели Министерства народного образования Республики Узбекистан на 2013—2014 учебный год. На 2017/2018 навчальний рік кількість таких шкіл зросла до 903, а частка учнів, які навчаються російською мовою, сягнула 10 %Основные показатели Министерства народного образования Республики Узбекистан (указание на учебный год — в узбекскоязычной версии той же таблицы). Станом на 2025 рік російською мовою навчають у 862 узбекистанських школах.

Особливості

Географічний розподіл російськомовного населення в Узбекистані завжди мав анклавний характер. Як рідна, російська мова передавалася з покоління в покоління переважно у великих містах, насамперед у Ташкенті. Через це російське мовлення Узбекистану донедавна було доволі консервативним, хоча під впливом місцевих особливостей воно й використовує поодинокі лексичні екзотизми з тюркських діалектів, як-от (літня спека, характерна для Центральної Азії).

Серед частини узбецькомовного населення поширене володіння російською мовою на побутовому рівні, якому властиві обмежений словниковий запас і часті порушення орфоепії та граматики. Такі відхилення пояснюються інтерференцією узбецької мови, яка вирізняється аглютинативною будовою та іншим порядком слів, а також тим, що російську мову часто засвоюють не в школі, а в повсякденному усному середовищі, без систематичного вивчення.

Примітки

Література

Русский язык в мире. Доклад — М. ОЛМА-ПРЕСС, 2003 5-224-04547-9 — стр. 50-53 Абдуллаев Е. Русский язык: жизнь после смерти. Язык, политика и общество в современном Узбекистане «Неприкосновенный запас» 2009, № 4(66) Назарьян Р. Г. Языковая ситуация в Узбекистане: реальность и перспективы