Сіль Цейзе, гідрат трихлор(етилен)платинат(II) калію — комплексна хімічна сполука з молекулярною формулою K[PtCl3(C2H4)]·H2O. Аніон цього стійкого (на повітрі) жовтого координаційного комплексу містить етилен як ліганд, який зв'язаний з платиною. Ця сіль має історичне значення в галузі металоорганічної хімії як один з перших прикладів алкенового комплексу перехідних металів і названа на честь її першовідкривача — Вільяма Крістофера Цейзе.
Отримання Цю сполуку спочатку отримав Цейзе шляхом нагрівання сумішей хлоридів платини та хлориду калію в етанолі.
За відповідних умов етанол перетворюється на достатню кількість етилену, що дозволяє утворення солі. Сіль Цейзе можна отримати легше — обробивши розчин K2[PtCl4] та етилену каталітичною кількістю SnCl2:
Гідратаційну воду можна видалити у вакуумі. Сіль Цейзе комерційно доступна у вигляді гідрату.
Структура В аніоні Pt зв'язана (або "координована") з чотирма лігандами: трьома хлоридами ( Cl-) та етиленом (C2H4). PtCl3 -група майже планарна та розділяє зв'язок C=C етиленового ліганду, який орієнтований перпендикулярно. Обидва атоми вуглецю етилену зв'язані з Pt, взаємодія описується як η² . Зв'язок Pt-Cl, що переходить у транс-етилен, має довжину 234 пм, тоді як два інші зв'язки Pt-Cl мають довжину близько 230 пм. У солі Цейзе та споріднених сполуках алкен обертається навколо зв'язку метал-алкен із невеликою енергією активації. Аналіз висоти бар'єрів показує, що π-зв'язок між більшістю металів та алкеном слабший, ніж σ-зв'язок.
Історія Сіль Цейзе була однією з перших металоорганічних сполук, які було зареєстровано. ЇЇ відкрив Вільям Крістофер Цейзе, професор Копенгагенського університету, який отримав цю сполуку в 1830 році, досліджуючи реакцію PtCl4 з киплячим етанолом. Після ретельного аналізу він припустив, що отримана сполука містить етилен. Юстус фон Лібіх, дуже впливовий хімік тієї епохи, критикував знахідку Цейзе, але вона була рішуче підтримана в 1868 році, коли Бірнбаум приготував комплекс, використовуючи етилен. Сіль Цейзе привертала велику увагу протягом другої половини 19 століття, оскільки хіміки не могли пояснити її молекулярну структуру. Це питання залишалося без відповіді до визначення його кристалічної структури за допомогою рентгенівських променів у 20 столітті. Сіль Цейзе стимулювала численні наукові дослідження в галузі металоорганічної хімії та відіграла ключову роль у визначенні нових концепцій у хімії.
Споріднені сполуки
Димер Цейзе, [( η2 -C2H4)PtCl2] 2 , отриманий із солі Цейзе шляхом елімінування KCl з подальшою димеризацією. Дихлорид COD-платини, (циклооктадієн)PtCl2, отриманий з хлориду платини(II) та 1,5-циклооктадієну, є поширеним алкеновим комплексом платини(II).
Було отримано багато інших етиленових комплексів. Наприклад, етиленбіс(трифенілфосфін)платина(0), [(C6H5)3P]2Pt(H2C=CH2 ), де платина є трикоординатною та перебуває у ступені окиснення 0 (сіль Цейзе є похідною платини(II)).
Дихлор(етилен)(α- метилбензиламін )платина(II) (PtCl2(C2H4)(PhCH(NH2)Me) – хіральна похідна солі Цейзе, яка використовується для хірального розділення алкенів.
Примітки