Василь Тарасович Ратушний (13 березня 1996, Київ — 26 лютого 2025) — український військовослужбовець, пілот БпЛА 414-ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра», учасник Революції гідності та російсько-української війни. Позивний — «Каштан». Нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест». Старший брат громадського активіста та військовослужбовця Романа Ратушного.
Життєпис Народився 13 березня 1996 року в Києві. Батьки — журналіст і громадський активіст Тарас Ратушний та письменниця і журналістка Світлана Поваляєва. Молодший брат — громадський активіст Роман Ратушний.
У юності брав участь у Революції гідності. У 2014 році, після досягнення 18-річного віку, добровольцем долучився до захисту України. Брав участь в АТО та операції Об'єднаних сил. У 2019 році після завершення контракту не став його продовжувати та повернувся до цивільного життя.
Після демобілізації працював у будівельній сфері. Зводив власний будинок поблизу річки Десна. Захоплювався музикою, грав на альт-саксофоні та фортепіано. Майстрував меблі, виготовляв ножі у скандинавському стилі, власноруч збудував піч для виплавлення металу. Згодом захопився безпілотними літальними апаратами.
На руці мав татуювання у вигляді листка каштана з написом «КИЇВ», присвячене рідному місту.
Повномасштабне російське вторгнення Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року організував місцеву самооборону в населеному пункті, де на той час перебував. Згодом добровільно повернувся до лав Збройних сил України.
Під час служби опанував декілька військових спеціальностей. Зокрема, займався роботою з вибуховими речовинами, а пізніше спеціалізувався на застосуванні безпілотних літальних апаратів.
Брав участь у бойових діях у районах Куп'янська, Торського, Кліщіївки та Очеретиного.
Останнім місцем служби Ратушного була 414-та окрема бригада безпілотних систем «Птахи Мадяра», де він обіймав посаду пілота БпЛА. Мав позивний «Каштан».
Загибель Загинув 26 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на передовій. Він зазнав смертельного поранення внаслідок прямого влучання російського FPV-дрона. Йому було 28 років.
Водночас у перших повідомленнях про загибель та на меморіальному сайті родини Ратушних датою загибелі вказано 27 лютого 2025 року.
За словами матері військовослужбовця Світлани Поваляєвої, під час удару Ратушний закрив собою двох побратимів, які вижили.
5 березня 2025 року з Василем Ратушним попрощалися в Києві. Прощання відбулося на Майдані Незалежності. Поховали військовослужбовця на Байковому кладовищі.
У Василя залишилися батьки та кохана Поліна.
Його молодший брат Роман Ратушний, громадський активіст і засновник ініціативи «Захистимо Протасів Яр», також став військовослужбовцем після початку повномасштабного вторгнення. Роман загинув 8 червня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Ізюма на Харківщині.
Нагороди
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних сил України (жовтень 2023).
Родина Батько — Тарас Ратушний, журналіст і громадський активіст. Мати — Світлана Поваляєва, письменниця та журналістка. Молодший брат — Роман Ратушний (1997—2022), громадський активіст, засновник ініціативи «Захистимо Протасів Яр» та військовослужбовець, який також загинув під час російсько-української війни.
Примітки
Посилання
Василь Ратушний — Платформа пам'яті «Меморіал». Ратушні — меморіальний сайт родини Ратушних. На війні загинув Василь Ратушний — Суспільне.