Простак, або хитрість жінки, перехитрена москалем (також відома під назвами «Простак, или хитрость женщины, перехитренная солдатомъ», «Роман і Параска») — одноактна комедія українського письменника, драматурга і актора Василя Гоголя-Яновського (батька Миколи Гоголя), написана в першій половині 1820-х років для домашнього театру Дмитра Трощинського в селі Кибинцях на Полтавщині. Є одним із ранніх зразків української комедії та важливим твором у становленні національного театру.

Історія створення та публікації

Василь Гоголь-Яновський (1777—1825) був організатором, режисером і актором домашнього театру свого родича, колишнього міністра юстиції Дмитра Трощинського в Кибинцях. Для цього театру він написав кілька водевілів і комедій з українського народного побуту, зокрема «Собака-вівця» (текст не зберігся, відомий лише за переказами) та «Простак».

Точна дата написання «Простака» невідома. Більшість дослідників датують його періодом між 1822 і 1825 роками. Існує також припущення про більш раннє створення (близько 1809—1813 років), коли Трощинський перебував у відставці і жив у Кибинцях. П'єса ставилася на домашній сцені; сам автор виконував роль лінивого козака Романа.

Вперше опублікована Пантелеймоном Кулішем у журналі «Основа» (1862, № 2, с. 19—43) під назвою «Простакъ, или хитрость женщины, перехитренная солдатомъ» з передмовою видавця. Куліш високо оцінив твір, назвавши його «першою українською комедією» і поставивши вище за ««Москаль-чарівник»» Івана Котляревського. Окремі видання виходили в Києві (1872, 1878, 1882) та Львові (1877, у «Руській бібліотеці» І. Онишкевича). У 1955 році п'єсу перевидано в Києві.

Текст написаний переважно українською мовою (з елементами російської в репліках солдата та церковнослов'янськими зворотами в мові дяка), що відображає мовну практику тогочасної Малоросії.

Сюжет

Дія відбувається в українській селянській хаті. Головні персонажі:

Роман — малоросійський козак, простакуватий і вкрай лінивий; Параска — його молода і хитра дружина; Дяк — коханець Параски; Соцький — кум Параски; Солдат (москаль) перехідної команди.

Параска, бажаючи провести час з дяком, різними хитрощами випроваджує чоловіка з хати (зокрема, дає йому замість хорта порося «ловити зайців»). Дяк ховається, коли з'являється соцький із солдатом, якого ставлять на квартиру. Солдат виявляється ще хитрішим за Параску: він розкриває її інтригу, видає себе за чарівника, «виганяє чорта» (дяка) і змушує всіх сісти до столу. Наприкінці Параска картає чоловіка за лінощі, а комедія закінчується мораллю про те, що «ліность до добра ніколи не приводить».

Сюжет близький до мандрівного фольклорного мотиву про невірну дружину, яку перехитрює сторонній чоловік (солдат). Аналогічний мотив лежить в основі «Москаля-чарівника» Котляревського. Дослідники (зокрема Микола Зеров) вважають обидві п'єси варіантами одного мандрівного сюжету, а не прямим запозиченням. Куліш припускав, що «Простак» міг бути написаний раніше, однак сучасне літературознавство схиляється до думки, що п'єса Гоголя-батька з'явилася пізніше і містить окремі елементи, спільні з текстом Котляревського.

Художні особливості

Комедія має фарсові елементи, комічні неправдоподібності та яскраву мовну характеристику персонажів. Мова селян — жива українська, солдат говорить російською, дяк — сумішшю української та церковнослов'янської. П'єса близька до традицій старої української інтермедії та вертепу, проте відзначається більшою природністю образів і стриманістю карикатури порівняно з багатьма сучасними їй творами.

П. Куліш підкреслював «прекрасний український язик» і близьке знайомство автора з життям персонажів. Іван Франко розглядав «Простака» як продовження традицій інтермедій, але на вищому рівні. Твір вплинув на ранню творчість Миколи Гоголя: епіграфи з батькових комедій використано в «Сорочинському ярмарку», а окремі мотиви та сцени відлунюють у «Вечорах на хуторі біля Диканьки».

Значення

«Простак» є важливим свідченням розвитку української драматургії початку XIX століття і одним із перших значних зразків національної комедії. Він демонструє зв'язок аматорського поміщицького театру з народною традицією і підготував ґрунт для професійного українського театру. П'єса також цікава як документ сімейної історії Гоголів і приклад культурних взаємин української та російської літературних традицій того часу.

Примітки

Джерела Гоголь В. А. Простак, или хитрость женщины, перехитренная солдатом // Основа. — 1862. — № 2. — С. 19—43. Куліш П. Кілька попередніх слів // Основа. — 1862. — № 2. Українська драматургія першої половини XIX ст.: Маловідомі п'єси. — К., 1958. — С. 29—69. Зеров М. Драматичні твори Котляревського // Українське письменство XIX ст. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. Шенрок В. Материалы для биографии Гоголя. — Т. I. — М., 1892. Михед П. Василь Гоголь-Яновський у культурному контексті часу. Слово і Час. 2011. № 9. С. 32-50.

Посилання Текст п'єси на сайті «Ізборник» Адаптований текст