2-й Прибалті́йський фронт — оперативно-стратегічне об'єднання радянських військ, що перебувало у складі чинної армії в період з 20 жовтня 1943 до 1 квітня 1945 року за часів Другої світової війни. Фронт бився на північному напряму німецько-радянського фронту, брав участь у Ленінградсько-Новгородській, Режицько-Двінській, Прибалтійській наступальних операціях та здійснював блокаду військ вермахту на Курляндському півострові.
Історія 2-й Прибалтійський фронт утворений 20 жовтня 1943 року шляхом перейменування Прибалтійського фронту. На етапі формування фронту до його складу увійшли: 3-тя ударна, 6-та і 11-та гвардійські армії, 20-та і 22-га загальновійськові армії, 15-та повітряна армія; надалі — 42-га, 51-ша армії, 1-ша і 4-та ударні, 10-та гвардійська армія і 14-та повітряна армія.
З 1 по 21 листопада 1943 року війська лівого крила фронту вели наступ на вітебсько-полоцькому напрямку. У січні — лютому 1944 року фронт брав участь у Ленінградсько-Новгородській операції. Під час проведення Староруссько-новоржевської операції війська фронту вийшли на підступи до Острову, Пушкінським горам, Ідріци.
У липні 1944 року 2-й Прибалтійський фронт провів Режицько-Двінську операцію і просунулися на захід до 200 км, а в серпні у ході Мадонської наступальної операції — ще на 60-70 км уздовж північного берега Західної Двіни й звільнили великий вузол залізничних і шосейних доріг — місто Мадона.
У вересні — жовтні 1944 року під час Прибалтійської стратегічної наступальної операції війська фронту взяли участь у Ризькій операції і до 22 жовтня вийшли до Тукумського рубежу оборони противника, блокувавши спільно з військами 1-го Прибалтійського фронту в Курляндії групу армій «Північ». Надалі до квітня 1945 року ці фронти продовжували блокаду військ вермахту на Курляндському півострові та вели бої зі знищення угруповання противника, що перебувало в напівоточенні.
З лютого до складу фронту увійшли війська 1-го Прибалтійського фронту, що діяли проти цього угруповання. 1 квітня 1945 року фронт був розформований, а його війська передані до складу Ленінградського фронту.
Командувачі генерал армії (20 квітня 1944 року понижений у військовому званні до генерал-полковника) Попов М. М. (20 жовтня 1943 — 23 квітня 1944); генерал армії Єрьоменко А. І. (23 квітня 1944 — 4 лютого 1945); генерал-полковник Попов М. М. (4 — 9 лютого 1945); Маршал Радянського Союзу Говоров Л. О. (9 лютого — 31 березня 1945).
Військові формування у складі фронту
На час формування фронту Армії: 3-тя ударна армія 6-та гвардійська армія 11-та гвардійська армія 20-та армія 22-га армія 15-та повітряна армія
Входили у різний час до сил фронту Армії: 10-та гвардійська армія 1-ша ударна армія 4-та ударна армія 42-га армія 51-ша армія 14-та повітряна армія
Див. також Волховська оперативна група Битва за плацдарм Нарва Кемська оперативна група Тартуська операція Моонзундська операція (1944)
Посилання Фронт Все фронты Великой Отечественной войны Фронты Советских Вооружённых Сил во время Великой Отечественной войны 1941—45 2-й Прибалтийский фронт 2 ПрибФ
Література М. М. Козлов Великая Отечественная Война. 1941—1945. Энциклопедия.. — Москва: Советская Энциклопедия, 1985.