Курку́ль (, ) — зневажлива назва заможного селянина. В Радянському Союзі конкретне значення істотно залежало від поточної політичної кон'юнктури та могло означати як заможного селянина, так і противника колективізації взагалі, незалежно від майнового стану.
На час здійснення Жовтневого перевороту 1917 р. частка пролетаріату в населенні Російської імперії становила трохи більше 3 %, а селян — не менше 85 %. Комуністичні класові концепції селянами не сприймались(Виола, ст. 26). Див. також: . За даними радянської статистики, по завершенню Громадянської війни лише 3 % селян були зараховані до куркулів, 55-60 відсотки були зараховані до середняків, та 35-40 відсотки до бідняків(Fitzpatrick, ст. 30) з посиланням на Изменения социальной структуры советского общества 1921-середина 1930-х годов. (Москва, 1979), ст. 222–27..
Слово «куркуль»
Етимологія Слово «куркуль» має явно тюркське походження. Припускають, що джерелом могло бути («той, що вселяє страх, страждання, небезпеку»), утворене від дієслова korkulmak («боятись»). Інша версія: від іншого турецького слова — kürklü («критий хутром», «вдягнутий у шубу»).
Оригінальне значення За твердженням доктора філологічних наук Лариси Масенко, до другої половини 1920-х років слово «куркуль» не мало сучасного значення і фіксувалося у словниках з іншими значеннями. Наприклад, у «Словнику української мови» Бориса Грінченка 1909 року значення слова «куркуль» розкривалось як «пришлый, захожій изъ другой мѣстности человѣкъ, поселившійся на постоянное жительство» та «прозвище, даваемое въ насмѣшку мѣщанами казакамъ черноморцамъ». Російсько-український словник Віктора Дубровського 1918 року подає такі переклади для російського слова «кулак» (у значенні «заможний селянин»): «глитай», «жмикрут», «дерилюд» (але не «куркуль»); також немає слова «куркуль» у ролі відповідника до російського слова «кулак» ані в російсько-українському словнику С. Іваницького і Ф. Шумлянського 1918 року, ані в російсько-українському словнику Михайла Уманця і А. Спілки 1890-х років.
Проте в сучасному значенні це слово є, наприклад, у «Російсько-українському словнику правничої мови» 1926 року (Василь Войткевич-Павлович, Г. Вовкушівський та інші, головний редактор Агатангел Кримський), а також у 4-му виданні російсько-українського словника Овсія Ізюмова 1930 року і 2-му томі академічного російсько-українського словника під редакцією Агатангела Кримського та Сергія Єфремова 1929—1933 років.
Проблема визначення
За словником Даля російський термін кулак тлумачиться таким чином: «Скупий, скряга, жидомор, кремінь, кріпиш; перекупщик, переторговщик, маклак, прасол, звідник, особливо у хлібній торгівлі, на базарах та пристанях, сам без грошей, живе обманом, обміром; … гуртовщик, скупщик і відгонщик тварин; розносчик, коробейник».
Однак уже 1898 р. Ленін у праці «Розвиток капіталізму в Росії» Тут Ленін порівнює куркулів з п'явками, а залежність «рядових» селян від них називає . починає відрізняти «куркулів», скупих перекупщиків та лихварів, які заробляють не власною працею в господарстві, та «заможних» селян. До середини 1920-х ця назва поширилася на селян — дрібних підприємців, які не займалися безпосередньо обробкою землі, наприклад, використовували найману працю, здавали в оренду «засоби виробництва» (тварини, знаряддя, машини та споруди) та на дуже заможних селян, статки яких вимірювали площею оброблюваних земель, наявністю засобів виробництва, розмахом підприємницької діяльності, доходом. В часи хлібозаготівельної кризи 1927—1928 рр. Сталін поширив назву «куркуль» та «підкуркульник» на всіх селян, які відмовлялися підкорятися політиці більшовицької партії або продавати надлишки за цінами, що їх установлювала більшовицька диктатура. Після консолідації Сталіним влади, політизація слова стала догматичною, а значення повністю відірваним від реалій життя(Hughes, ст. 67). За ідеологічною догмою куркулі не втрачали своєї куркульської сутності навіть після розкуркулення, або вступу до колгоспу. До куркулів могли зарахувати як родину куркуля, так і його онука чи правнука, або ж родичів(Виола, ст. 49).
Впровадження категорії «підкуркульників» допомогло пояснити протести незаможних селян та «середняків». Ця категорія не належала до канонів марксизму та не була пов'язана з побутом або соціально-економічними факторами, а належала до області політичної свідомості(Виола, ст. 48). Підкуркульник міг бути родичем куркуля, колишнім працівником у куркуля, який лишився вірним роботодавцю, бідняком або середняком, якому незнайомі ідеали комунізму та якого ввів в оману куркуль, або просто через будь-яку причину вороже налаштований до радянської влади селянин. Підкуркульники вели «куркульську» діяльність через свою «куркульську сутність». Створення категорії підкуркульника дозволило партії замаскувати спротив селян проти її політики.
Селяни, які брали участь у заколотах та актах спротиву радянській владі, в офіційних документах отримували назву «куркульські бандити» (), незалежно від того, чи були вони куркулями. Прикметник «куркульський» виявився набагато зручнішим за іменник «куркуль», оскільки його можна було поширити на всіх, чия поведінка відрізнялася від установленої норми. По суті, «куркульський бандит» був утіленням усього того зла, від якого комуністи прагнули позбавити суспільство, аби воно могло рухатися до світлого майбутнього(Виола, с. 142).
А ось думка письменника Федора Абрамова:
Уявлення про куркуля, яке закріпилося в масовій свідомості, можна віднести до демонології, а не до класового аналізу. Дегуманізація образу селянина поглибила кризу у відношеннях між партією та селом(Виола, ст. 51).
Варіанти визначення
Нарком землеробства СРСР Олександр Смирнов у памфлеті 1926 р. ділив заможних селян на дві категорії: «нетрудові, експлуататорські господарства» та «трудові селянські господарства, які знаходяться в заможній частині середняцької групи». До першої категорії він відносить, передусім, куркулів. Смирнов наголошує на тому, що «куркулями» він називає «саме експлуататорів лихварського типу»(Доброноженко) з посиланням на .
Відповідно до теорії та практики російських марксистів, селянське населення країни поділялося на три основні категорії: Куркулі — заможні селяни, які використовують найману працю, сільська буржуазія, спекулянти. Радянські дослідники відносять до ознак куркульства «експлуатацію найманої праці, утримання торговельно-промислових закладів, лихварство»Великая Октябрьская социалистическая революция. Энциклопедия. 3-е изд., доп. М., 1987. С. 262; Краткий политический словарь. 2-е изд., доп. М., 1980. С. 207; Трапезников С. П. Ленинизм и аграрно-крестьянский вопрос: В 2 т. М., 1967. Т.2. "Исторический опыт КПСС в осуществлении ленинского кооперативного плана. С. 174.. Однак, справедливе твердження, що «ясного розуміння того, що ховається за цим популярним виразом „куркульство“, геть нема»Смирнов А. П. «Наши основные задачи по поднятию и организации крестьянского хозяйства». М., 1925. С. 22; Першин А. Два основных источника расслоения крестьянства // Жизнь Сибири. 1925. № 3 (31). С. 3. Сільська біднота, у першу чергу наймані працівники (наймити) Середняки — селяни, які мають середнє економічне становище між бідняками та куркульством
У більшовицькій практиці термін «куркуль» набуває, природно, практичнішого і політизованого значення, поступається місцем оцінці морально-етичних якостей людини. Володимир Ленін дає таке визначення «куркуля»:
У той же час, в його працях трапляється багато протиріч та неоднозначності в розмежуванні термінів «середняк» і «кулак», які вплинули на ідеологію радянської влади на багато років, та на перебіг розкуркулення. Однак, можна знайти і деякі ознаки куркульства — експлуатація праці, що відрізняє його від середняка:
Трохи згодом Ленін допускає і експлуатацію робочої сили селянами-середняками і навіть нагромадження капіталу:
Олексій Риков на XIII з'їзді ВКП(б) в травні 1924 року заявив про куркульство таке: «Безсумнівною ознакою є те, що воно живе не тільки своєю працею, а й роботою інших, від експлуатації чужої робочої сили, від торгівлі, від здачі в оренду і т. д.»Тринадцатый съезд ВКП(б): Стеногр. отчет. М., 1963. С. 442—443.
Михайло Калінін, в статті в газеті «Известия» від 22 березня 1925 р. розцінює куркульство вже, фактично, не як клас або суспільний прошарок, існування якого на даному етапі він заперечував, а, навпаки, як деяких осіб, «вимираючих одиниць дореволюційної Росії»:
Тим не менш, з 1923 по 1928 рр. в період нової економічної політики революційна влада фактично проводить так званий «курс на куркуля»Л. Д. Троцкий «Материалы о революции. Преданная революция. Что такое СССР и куда он идет».
Ще 1925 р. вирішувалось питання про денаціоналізацію землі — цю ідею просував Йосип Сталін, котрий передбачав підтримку особистих індивідуальних господарств та передачу у власність земельні ділянки «навіть і на 40 років», заявляючи, що «є люди, які думають, що індивідуальне господарство вичерпало себе, що його не варто підтримувати … Ці люди не мають нічого спільного з лінією нашої партії». Схожі заяви робив і Олексій Риков на XIV конференції, голова уряду, пізніше названий «прихованим агентом Льва Троцького» і захисником-заступником куркульства:
17 квітня 1925 р. на губернській конференції про необхідність підтримки заможного селянства і куркульства Микола Бухарін заявив:
При цьому, все ж таки, «влада обкладала куркуля підвищеним податком, вимагала продаж хліба державі за твердими цінами, обмежувала куркульське землекористування, обмежувала розміри куркульського господарства.. але не вела ще політики ліквідації куркульства»Краткий курс истории ВКП(б) (1938 год) // Репринтное воспроизведение стабильного издания 30-40-х годов. Москва, изд. «Писатель», 1997 г.. Проте вже 1928 р. курс на куркуля був згорнутий, поступившись курсу на ліквідацію куркульства як класу.
Описуючи ситуацію в СРСР часів НЕПу, берлінське видання російських меншовиків «Соціалістичний вісник» писав таке:
В'ячеслав Молотов в 1925 р. на квітневому Пленумі ЦК заявляє: «багатий мужик в умовах НЕПу — ось економічно що таке куркуль», пізніше буде повідомлено: «заможність ще не свідчить про куркульство». Раніше Лев Троцький заявляє: «слово „куркуль“ пов'язане з відносинами ще напівкріпосницького ладу, із засиллям поміщика, справника. У нас же зараз утворюється на селі власник-фермер нового типу. Звичайно, ми можемо по старій пам'яті називати його куркулем, але набагато правильніше назвати його фермером капіталістичного типу»Троцкий Л. О наших задачах. Доклад на общегородском собрании парторганизации в г. Запорожье. 1 сентября 1925 г. М.; Л., 1926. С. 4.. М. Бухарін, в свою чергу, навіть вважає цей термін застарілим, явищем часів комбідів: «Термін куркуль нагадує в селі часи розкуркулення, часи комнезамів; гальмує зростання багатства, заможності селянства»Анцелович Н. Рабоче-крестьянский союз и батрачество (к постановке вопроса) // На аграрном фронте. 1925. № 5-6. С. 84..
Однак, таке явище було тимчасовим в житті терміна «куркуль» і пов'язане з активною підтримкою селянства часів нової економічної політики і трохи раніше.
21 травня 1929 р. РНК СРСР видає Постанову «Про ознаки куркульських господарств, в яких повинен застосовуватися Кодекс Законів про працю», де вперше законодавчо визначено деякі критерії визначення терміна «куркуль» в контексті ознак куркульського господарстваГ. Ф. Доброноженко «Кто такой кулак: трактовка понятия „кулак“»Солонов А. «Кого считали кулаком в 1924-25 годах» // Трудные вопросы истории: Поиск. Размышления. Новый взгляд на события и факты. М., 1991. С. 99: систематично застосовується наймана праця; наявний млин, олійниця, крупорушка, просушування …, застосування механічного двигуна …, здача в найм складних сільськогосподарських машин з механічними двигунами здавання в найм приміщень заняття торгівлею, лихварством, посередництвом, наявність нетрудових доходів (наприклад, служителі культу)