Оле́кса Іва́нович Воропай (літературний псевдонім Олекса Степовий; 10 жовтнязгідно метричного запису про народження Олекси Воропая — ДАОО, фонд 37, опис 3, справа 930, арк. 65 зв. — 66 1913, Одеса — , Лідс, Англія) — український етнограф, фольклорист, біолог, мемуарист і письменник в еміграції. Доктор слов'янської етнології (1958) та біології (1961). Дійсний член Королівського антропологічного інституту Великої Британії та Ірландії, Української вільної академії наук (Нью-Йорк), член Ботанічного товариства Британських Островів, Центру для письменників в екзилі Міжнародного ПЕН-клубу, Ради Союзу Українців у Великій Британії (1959-60 р.), довголітній член контрольної комісії Товариства українських літераторів у Великій Британії. Автор багатьох праць з етнографії, фольклору та мемуаристики. Зробив внесок у розвиток української геортології.

Життєпис Народився 10 жовтня (27 вересня за юліанським календарем) 1913 року в Одесі в родині звільненого в запас армії старшого унтер-офіцера Івана Захаровича Воропаєва та його дружини Олени Остапівни. Батько був з селян Петропавловської волості Самарської губернії та повіту (історичний Жовтий клин).

1917 року батько емігрував, родина за радянських часів перебувала у списку «неблагонадійних». Мати з чотирма дітьми переїжджає до свого села Надлук.

1933 року закінчує сільськогосподарський технікум, працював агрономом на Вінниччині. Студіював агрономію в Уманському сільськогосподарському інституті, проте його виключили з цього закладу на першому курсі.

1937 року починає збирати етнографічні та фольклорні матеріали.

Закінчив Московську аграрну академію (1938).

1940—1941 рр. навчався на філологічному факультеті Одеського університету.

З 1944 року в еміграції разом з дружиною Бондаренко. Перебували у таборах для переміщених осіб Авґсбурґа та Гальденбурга.

1944 року опубліковано його перші статті — в українських журналах «Дозвілля» та «Український вісник».

1946 року подружжя поступає до Українського вільного університету.

1948 роком родина виїздить до Великої Британії, Олексій працював робітником на текстильній фабриці міста Олдем. З 1949 року проживають в Лондоні.

Працював у бібліотеці Британського музею у Лондоні. 1957 року здобув звання доктора Слов'янської Етнології.

Входив до складу редакційної колегії журналу «Українська Думка». З 1960 року почав друкуватися в журналі «Визвольний шлях».

1961 року захистив дисертацію на звання доктора природничих наук.

Згодом працював старшим науковим співробітником слов'янського відділу Науково-технічної бібліотеки Великої Британії на Півночі Англії.

Наукову роботу продовжував і після виходу на пенсію. Помер 1989 року в Лондоні, згідно інших даних, у Лідсі.

Був членом таких наукових організацій:

Інституту Біологів Великої Британії; Ботанічного Товариства Великої Британії; Королівського Інституту Антропологів (і Етнографів) Великої Британії; Доцент Катедри Етнографії Українського Вільного Університету; Керівник секції Етнографії Української Вільної Академії Наук (УВАН) в Мюнхені.

Головні друковані праці В Аугсбурзі і під псевдонімом Олекса Степовий він надрукував сім книжок — «Вогні в церкві (Українські народні легенди, записані в Україні 1942—1943 рр.)», «Українські народні танці», «Звичаї нашого народу», «Ясир» та ін. Головна праця Олекса Воропая — двотомний етнографічний нарис «Звичаї нашого народу» (1966, Мюнхен), в якому ретельно підібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов'язані з народним та релігійним календарями.

З української етнографії: Українські народні танці: Етнографічний нарис . Авґсбурґ, 1946.31 с. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Ч.1 . Авґсбурґ, 1946. 33 с. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. Ч.3 . Авґсбурґ, 1946. 33 с. Ясир: Листи, оповідання і народна творчість у німецькій неволі . Мюнхен: Гільце, 1947. 64 с. (друге доповнене видання — Лондон, 1966). Українські народні приповідки. Лондон, 1952. Українські народні загадки. Лондон, 1955. Звичаї нашого народу. Том І. Мюнхен, 1958. Звичаї нашого народу. Том II. Мюнхен, 1966. Етнографія: Наука про націю. «Визвольний Шлях», Лондон, 1963. Звичаї нашого народу (перевидання двох томів), Київ, Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ, 2012.

З природознавства: Цілюще зілля. «Визвольний Шлях», Лондон 1963-64. Процеси видотворення в концепції Д. Т. Лисенка. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965. Генетика і мічуринський напрямок в біології. «Визвольний Шлях», Лондон, 1965.

Повісті і спогади: З минулого . Авґсбурґ, 1946. 16 с. В дорозі на Захід: шоденник утікача. 1970 В дев'ятім крузі… Спогади про 1933 рік. Лондон, 1953. Пригоди Марка Чубатого. Лондон, 1954. The Ninth Circle. Scenes from the Hunger tragedy of Ukraine in 1933. London: Ukrainian Youth Association in Great Britain The Ninth Circle: In Commemoration of the Victims of the Famine of 1933. Harvard Ukrainian Research Institute, Cambridge, Massachusetts, 1983.

Примітки

Джерела та література Г. П. Герасимова. Воропай Олексій Іванович // П. В. Одарченко. Воропай Олекса // Воропай Олекса // Українці в Сполученому Королівстві. Інтернет-енциклопедія Володимир Р. Видатний дослідник української етнографії й фольклору // Живі в моїй пам'яті: Профілі відомих і невідомих громадян. — Victoria (Канзас) — Київ -Ніжин: Library of Congress, 1998.- С. 232—236. Мацько В. Білий цвіт на калині.- Хмельницький: Просвіта, 2001.- С. 23. Романенчук Б. Воропай Олекса // Романенчук Б. Азбуковник: Енциклопедія української літератури. — Філадельфія, 1973. — Т. 2.- С. 264. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання Біографія До життєпису Олекси Воропая — уродженця Одеси // Вісник Одеського Історико-Краєзнавчого Музею (випуск 10)