Все́волод Іва́нович Нау́лко ( 18 грудня 1933, м. Тараща, Київської області — , Київ, Україна) — вчений етнограф, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, Заслужений працівник освіти України.
Творчий шлях
Всеволод Наулко народився в грудні 1933-го місті Тараща Київської області в родині вчителів. В роки Німецько-радянської війни він перебував разом з матір'ю в евакуації, спочатку в Казахській, а потім в Узбецькій РСР (Самарканд).
Навчався на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1956 році. Після навчання в університеті, потрапив на роботу до Київської військово-картографічної фабрики, де пропрацював два роки.
З 1958 по 1962 працював картографом в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії.
З 1962 по 1964 навчається в аспірантурі Московського інституту етнографії імені Миклухо-Маклая. Після успішного захисту дисертації, повертається в Київ та публікує роботу «Етнічний склад населення УРСР», а в 1966-му публікує ще одну монографію «Географічне розміщення народів УРСР». В основі обох згаданих праць лежать статистичні дані перепису населення України в 1959 році.
В 1975 році вийшла книга Наулка «Розвиток міжетнічних зв'язків в Україні», а в 1977-му — книга «Культура та побут українського народу».
Пріоритетними напрямками наукових інтересів Всеволода Івановича є етнічна демографія та етнічні процеси хоч коло його наукових інтересів є значно ширшим. Особливу увагу вчений приділяє питанням розвитку етнічних груп в Україні від 18-го століття до сьогодення. Зокрема, він проводить детальний аналіз факторів, що мали значні етнічно-демографічні наслідки як то голодомори, війни, революції, депортації, розкуркулення тощо. Багато уваги приділяється також питанням соціально-відсоткової динаміки різних культурно-етнічних груп та народностей що проживають в Україні, а також питанням соціальних інтересів національних меншин.
У своїх роботах, вчений активно використовує дані соціологічних досліджень різних етнічних груп та аналізує їх прагнення до власної національної самосвідомості та самобутності.
Багато публікацій автора присвячено питанням перспектив етнічного розвитку України, хоча і не вважає її моноетнічною державою, віддаючи належне будь-якій етнічній спільноті незалежно від її чисельності.
На відміну від праць багатьох інших гуманітаріїв, праці Наулка добре аргументовані, мотивовані та підтверджені достовірними статистичними даними і не втратили свою актуальність після розпаду радянської системи. Результати останніх переписів населення підтверджують правильність прогнозування Наулком перспектив розвитку етнічної структури України.
Багато уваги вчений приділяв питанням класифікації етнічних гілок українців і, зокрема, не вважав закарпатських українців-русинів окремою етнічною спільнотою, а лише етнографічною групою українського народу. Перепис населення 2001 року підтвердив, що лише 0,8 % українців Закарпаття ідентифікували себе русинами.
У своїх публікаціях автор вказував також на фактичну відсутність в Україні проявів етнічної нетерпимості та ворожнечі, в порівнянні з деякими іншими регіонами пострадянського простору.
Під час роботи в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії вчений доклав багато зусиль доклав до створення «Регіонального історично-етнографічного атласу України, Білорусі та Молдови» та до створення двотомної монографії «Українці» (у вказаній книзі Наулкові належить розділ про територіальне розташування етнічних груп України та динаміку їх розвитку).
Всеволод Іванович займався також питаннями етнічного розвитку України, етнокультурних процесів, міжетнічної взаємодії населення та зробив істотний внесок у розвиток історіографії української етнографії та музейництва.
Особливої уваги заслуговують підготовані Наулком до друку та видані попередні праці вітчизняних етнографів. Так, скажімо, завдяки Наулку було опубліковане листування Хведіра Вовка з Михайлом Грушевським, Дмитром Яворницьким, Володимиром Шухевичем, М. Біляшивським, Б. Грінченком, М. Кордубою, З. Кузелею, В. Кравченком, О. Барвінским, В. Гнатюком, С. Петлюрою та іншими.
Більше двадцяти років свого життя Наулко віддав викладанню на історичному, філософському та географічному факультетах Київського університету імені Тараса Шевченка. Колеги Всеволода Івановича характеризують його як талановитого педагога та неперевершеного лектора.
В 1991 році під керівництвом Наулка вийшов підручник «Культура і побут населення України».
В 1998 році побачила світ монографія Наулка «Хто і відколи живе в Україні».
В 2001 році під науковим керівництвом Наулка виходить довідник «Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність».
В 2002 роцівийшов посібник «Культура народів слов'янських країн» (переший випуск).
В 2004 року вийшов друком Другий випуск цього підручника.
2013 року вийшов друком у видавництві «Український письменник» збірник наукових праць В. Наулка «Пошуки. Роздуми. Спадщина» обсягом 20 друкованих аркушів у якому розглянуті біографічні відомості про автора і наведені деякі фахові публікації.
Всеволод Іванович активно веде науково-організаційну роботу: є членом спеціалізованих вчених рад, редколегій журналів та часописів, опонентом та рецензентом праць багатьох вітчизняних етнографів.
Учасник VII—XI Міжнародних конгресів антропологічних та етнологічних наук і X—XIV Міжнародних з'їздів славістів.
Всеволод Іванович обирався членом Адміністративної ради асоціації етнології та фольклору Європи від України.
Очолював відділ в Інституті української археографії і джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України та був професором Київського славістичного університету.
Смерть
Помер 1 листопада 2018 року в місті Києві на 85-му році життяНекролог на сайті НАН України.
Бібліографія Автор більше 530 публікацій, в тому числі 15 монографій.
1958 1. Переписи населення і національне питання // Рад. культура. — 1958. — 18 груд. — С. 4.
2. Перший перепис у Києві // Вечір. Київ. — 1958. — 24 груд. — С. 4.
3. Переписи населення і національне питання // Закарпат. правда. — 1958. — 27 груд. — С. 3.
1959 4. Всесоюзний перепис населення 1959 року і його значення для етнографічних досліджень / Бондаренко В. В., Наулко В. І. // Нар. творч. та етногр. — 1959. — № 1. — С. 14—21.
5. Етнографічна карта українського народу кінця XIX — початку XX ст. / Наулко В. І., Поріцький А. Я. // Українці. Істор. — етногр. моногр. — К.: Вид-во АН УССР, 1959. — С. 30.
1960 6. Народні знання. Метеорологія. // Українці: Істор. — етногр. моногр: у 2 т. — К.: Вид-во АН УРСР, 1960. — Т. І. — С. 614—621.
7. Міжнародна конференція з питань етнічної картографії // Нар. творч. та етногр. — 1960. — № 1. — С. 150—151.
8. Бригада комуністичної праці зустрічається з науковцями // Там само. — № 2. — С. 155—156.
1961 9. Добровільні народні дружини і питання громадського побуту робітників // Нар. творч. та етногр. — 1961. — № 1. — С. 77—79.
10. Народна метеорологія // Вечір. Київ. — 1961. — 3 червня. — С. 3.
1962 11. Рец.: Етнічна карта «Народи Африки» // Нар. творч. та етногр. — 1962. — № 2. — С. 149—150.
1963 12. Современный этнический состав населения Украинской ССР // Сов. этнография. — 1963. — № 5. — С. 46—59.
13. Культурно-побутове зближення радянських народів // Комунізм і побут. — К.: Вид-во АН УРСР, 1963. — С. 41—56.
14. Вивчення етнічного складу населення Української РСР // Нар. творч. та етногр. — 1963. — № 4. — С. 20—26.
15. Народні прикмети і завбачення погоди // Наука і життя. — 1963. — № 4. — С. 38.
16. Національний склад населення Української РСР за матеріалами переписів населення // Нар. творч. та етногр. — 1963. — № 5. — С. 24—28.
1964 17. Национальный состав населения Украинской ССР по материалам переписей населения. — М.: Наука, 1964. — 8 с.
18. Этнический состав населения Украинской ССР (опыт статистико-картографического исследования).: Автореф. дис… канд. ист. наук. — М., 1964. — 19 с. (Ин-т этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР).
19. National Composition of the Ukrainian SSR according to Population Censuses Returns // VII International Congress of Anthropological and Ethnological Sciences. Moscow, August 1964. — Moscow: Nauka, 1964. — 11 p.
20. Национальный состав населения УССР по материалам переписей населения // II Междунар. конгр. антропол. и этногр. наук. — Тез. докл. — М., 1964. — С. 120—121.
21. Народы Украинской и Молдавской ССР: Карта, м-б 1:5 млн. / Винников Я. Р., Наулко В. И. // Атлас народов мира. — М., 1964. — С. 17.
22. Развитие промышленности и формирование рабочего класса в период капитализма // Народы Европейской части СССР. — М.: Наука, 1964. — Т. І. — С. 620—624.
23. Народные знания и развитие науки / Горленко В. Ф., Наулко В. И. и др. // Народы Европейской части СССР. — М.: Наука, 1964. — Т. І. –С. 733—739.
1965 24. Про карти населення // Укр. істор. журн. — 1965. — № 8. — С. 97—98.
25. Рец.: Атлас народів світу // Нар. творч. та етногр. — 1965. — № 3. — С. 90—91.
26. Підсумки археологічних і етнографічних досліджень // Там само. — № 5. — С. 57—61.
27. Етнічний склад населення Української РСР: Статистико–картографічне дослідження. — К.: Наук. думка, 1965. — 276 с. Рец.: Пучков П. І. Цікава книга з етнічної географії України // Нар. творч. та етногр. — 1966. — № 1. — С. 86—88; Васьків В., Шашкевич Я. Досліджено вперше // Молодь України. — 1968. — 27 верес. — С. 4; Запорожець М. Нова праця про етнічний склад населення України // Наша культура (Варшава). — 1967. — № 4. — С. 43—44; Покшишевский В. В., Наулко В. І. Етнічний склад населення Української СРСР. Статистико–картографічне дослідження // Изв. Всесоюз. географ. общества. — 1967. — Т. 99. — С. 523.
28. Населення // Українська Радянська Соціалістична республіка. — К.: УРЕ, 1965. — С. 67—69.
1966 29. Конференція з питань зближення соціалістичних націй і інтернаціонального виховання трудящих // Нар. творч. та етногр. — 1966. — № 3. — С. 103—105.
30. Рец.: Польський етнографічний атлас // Там само. — 1966. — № 4. — С. 93—95.
31. Карта сучасного етнічного складу населення УРСР: М-б 1:500 000. — Додаток: «Географічне розміщення народів в УРСР». — К.: Наук. думка, 1966. — 32 с. Рец.: Даниленко Р. В., Зеленчук В. С. О карте современного этнического состава населения Украинской ССР // Тр. истор. — краеведч. музея Молдавской ССР. — Кишинев, 1969. — Вып. 2. — С. 171—173; Гиряк М. Нова карта України // Дукля (Чехословаччина). — 1967. — № 5. — С. 88—89; Приходько М. П. Наулко В. І. Карта сучасного етнічного складу населення Української РСР.: М-б 1:1,5 млн. — Додаток: «Географічне розміщення народів УРСР». — К.: Наук. думка, 1966. — 32 с. // Укр. істор. журнал. — 1967. — № 4. — С. 142; Етнічна карта України // «Радянська Україна», «Правда України», «Сільські вісті» та ін. — 1967. — Січень. — Кореспонденція РАТАУ.
32. Етнічний склад Української РСР у 1959 р.: Карта // Енцикл. українознавства. — Париж; Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 17—37.
1967 33. Про методику картографування «Регіонального історико-етнографічного атласу України, Білорусі і Молдавії» // Нар. творч. та етногр. — 1967. — № 3. — С. 34—40.
34. Ювілейні наукові сесії і конференції // Там само. — № 5. — С. 99—100.
35. Етнічна карта України.: М-б 1:6,5 млн. // Українська Радянська Соціалістична Республіка. — К.: УРЕ, 1967. — С. 68. — Укр., рос., англ.
36. Етнічна карта УРСР // Історія Академії Наук Української РСР. — К.: УРЕ, 1967. — Кн. І. — С. 344.
37. Грузинское население на Украине в статистических и исторических источниках // Тез. докл. Объед. научн. сессии по истории груз.-укр. взаимоотношений… — Тбилиси, 1967. — С. 44—46.
1968 38. Методика этнического картографирования городского и сельского населения.: Материалы III Междунар. конгр. антропол. и этногр. наук (Токио — Киото, сент. 1968). — М.: Наука, 1968. — 9 с.
39. Грузинское население на Украине по статистическим и историко-этнографическим источникам // Из истории укр.-груз. связей. — Тбилиси: Изд-во Мецниереба, 1968. — С. 226—238.