Запорíзький трамва́й — трамвайна система, один з видів громадського транспорту міста Запоріжжя.

Історія Дореволюційні часи Вперше ідею будівництво трамвайної лінії було висунуто у 1898 році. На розгляд земських зборів від Олександрівської міської думи було подано пропозицію щодо влаштування лінії електричного трамвая. За проектом одеського підприємця Бродського лінія мала пройти від міста через колонію Шенвізе до вокзалу Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. Ідею сприйняли позитивно, проте до будівництва справа не дійшла. Пізніше спроби влаштувати трамвай в Олександрівську були зроблені також міським головою Феліксом Мовчановським. 29-30 вересня 1913 року Олександрівськ відвідали бельгійські інженери. Вони розглянули проєкт Якова Нібура з'єднати електричним трамваєм місто з санаторієм «Олександробад» (нині — територія річкового порту). Міська управа розглянула це питання, але історичні катаклізми стали на заваді. З початком будівництва ДніпроГЕС постало питання транспорту для мешканців міста, бо містечко росло: у 1929 році населення Запоріжжя і Павло-Кічкасу (Правий берег Дніпра) налічувало 82 500 осіб.

Довоєнні часи

Влітку 1931 року розпочалися роботи з будівництва трамвайної лінії Дніпробуд — Запоріжжя. На момент пуску першої черги трамвайного сполучення було виконано близько 70 тис. м³ земляних робіт, вивезено до 26 тис. м³ баласту, побудовано три мости з залізними фермами та укладено 18 км колій. 17 липня 1932 року, о 05:00, перші вагони розпочали регулярні рейси між старим містом (від майдану Волі) та Дніпровською ГЕС. В перший день роботи трамваєм скористалися близько 10 тисяч пасажирів. У жовтні того ж року лінію було подовжено до Південного вокзалу. За підсумками 1932 року трамвай став провідним транспортом міста та перевіз понад 4 млн пасажирів. Вартість проїзду складала 3 копійки.

У травні 1933 року відкрита невелика трамвайна лінія до пристані. 17 червня 1933 року відбулося відкриття трамвайного руху на Південному шосе від підстанції до контори «Запоріжсталь».

1934 року збудовано одразу три нових лінії: у травні відкрито лінію вулицями Жуковського (Університетська) та Жовтневою (Земського лікаря Лукашевича) до заводу імені Баранова; 30 вересня відкрито лінію греблею ДніпроГЕС на Правий берег, маршрут №7. Рейки були прокладені в одну сторону. Спочатку ходив тільки один трамвай-вагон. Його маршрут починався від зупинки «Будинок громадських організацій» (нині — Дніпровський відділ поліції) до Правого берегаЯк греблею ДніпроГЕС курсували трамваї (фото). Трамвай мав кермо ззаду й спереду, водій переходив на зупинці (їх було тільки дві). Уздовж салону було дві лави з натурального дерева. Трамвай курсував щогодини з 06:00 до 01:00 години. Водіями здебільшого були чоловіки, а кондукторами — жінки. Спочатку останній нічний трамвай курсував тільки після завершення циркової програми в цирку-шапіто в парку Металургів; 7 листопада відкрито лінію до РМЗ (ремонтно-механічного заводу).

1936 року прокладено лінію від РМЗ до шамотного заводу, у 1937 році лінію подовжено до Дніпровського титано-магнієвого заводу.

1939 року відкрито рух трамваїв Діагональною вулицею від Південного шосе до феросплавного заводу.

1940 року побудовано лінію до Зеленого Яру.

Під час німецько-радянської війни У листопаді 1941 року розпочалися роботи з відновлення трамвайного руху. Тривали роботи з відновлення пошкоджених колій та контактної мережі. Однак на заваді відкриттю стала відсутність електропостачання.

Відновлення та розбудова у повоєнні роки

Впродовж року після звільнення міста від німецьких військ тривали роботи з відновлення трамвайного господарстваРетро-підбірка запорізьких трамваїв. Фото з архівів «Атипового Запоріжжя», Олександра Архипова і «Запоріжелектротранс». Було відбудовано 35 км колії та контактної мережі, здано в експлуатацію тягову підстанцію, власними силами відремонтовано 10 вагонів. По 10 вагонів було одержано з Києва та Харкова. 12 жовтня 1944 року відбувся пуск першої черги — трамваї пішли по маршрутах «Трампарк — Вокзал Запоріжжя I» та «Трампарк — Майдан імені Шевченка».

До відкриття другої черги колективом «Трамтресту» було відбудовано два мости (через балку Капустяну та на мостовому переході), понад 16 км колії та контактної мережі. Відновлення трамвайного сполучення із Шостим селищем відбулося 16 грудня 1944 року — трамваї почали курсувати від станції Запоріжжя I до Дніпровської греблі.

Впродовж 1945—1946 років рух майже усіма довоєнними лініями було відновлено. Не відновлено лише рух греблею ДніпроГЕСу на Правий берег.

22 квітня 1948 року у Запоріжжі відбувся мітинг, в ході якого директор Ленінградського вагоноремонтного заводу № 2, в якості подарунку, передав трамвайні вагони від трудящих Ленінграда.

У 1950-х роках відбувається подальше розширення трамвайної мережі: 1954 — відкрито лінію до шамотного заводу; 1955 — відкрито лінію до Павло-Кічкасу; 1956 — відкрито лінію до Дніпровського титано-магнієвого заводу; 4 грудня 1958 — відкрита нова лінія, що з'єднала Запоріжсталь, Південне шосе та Зелений Яр. Вона пролягла вулицями Шевченка, Ворошиловградською (нині — Солідарності), дамбою шламонакопичувача на річці Капустянка та вулицею Кузнечною (нині — Калібровою). Наразі рух трамваїв цією лінією припинено на початку квітня 2018 році. У 1958 році також відкрита лінія до м'ясокомбінату; 1961 — відкрито трамвайне депо № 2 у селищі Павло-Кічкас; 28 вересня 1964 — відкрита трамвайна лінія вулицею Магістральною (маршрут № 14).

1965 року з Києва отримано перший вагон Tatra T3, а 1966 року з заводу ČKD надійшла партія з 30 таких вагонів. Впродовж наступних 20 років місто отримувало лише вагони Tatra T3. До кінця 1980-х років вони замінили собою усі найстаріші вагони.

Станом на 1966 рік в місті діяло 14 маршрутів: Перелік трамвайних маршрутів (1966) № Початковий пункт Кінцевий пункт1 Міська рада Вокзал Запоріжжя I2 Міська рада РМЗ3 Вокзал Запоріжжя I РМЗ4 Міська рада Павло-Кічкас5 Майдан Волі Пристань6 Майдан Волі Зелений Яр7 Міська рада ДТМЗ8 Павло-Кічкас ДТМЗ9 Палац культури будівельників ДТМЗ10 Майдан Волі Абразивний завод11 Трампарк Вокзал Запоріжжя I12 Майдан Волі РМЗ13 Палац культури будівельників Вокзал Запоріжжя I14 Майдан Волі Селище Леваневського

1968 року лінію по вулиці Тепличній подовжено від ДТМЗ до заводу «Кремнійполімер».

Навесні 1969 року кільце біля міської ради було перенесено до річкового порту імені Леніна.

До 1970 року завершилася експлуатація вагонів РВЗ-6Імовірно, вагони були передані до Харкова. Того ж року розпочато списання поїздів КТМ-1/КТП-1 та КТМ-2/КТП-2.

1971 року прокладена лінія вулицею Верещагіна від вулиці 8 Березня до 2-го Шевченківського мікрорайону.

1973 року прокладена лінія вулицею Лермонтова (нині — вул. В'ячеслава Зайцева) від вулиці Правди (нині — вул. Леоніда Жаботинського) до Палацу спорту «Юність». З відкриттям лінії відпала необхідність в експлуатації кільця біля Палацу культури будівельників та цирку, тож його було розібрано.

1975 року закритий трамвайний маршрут № 5, на якому працювали двокабінні вагони МТВ-82 . Одноколійна лінія на вулиці Глісерній від площі Свободи до пристані (річкового вокзалу) в подальшому експлуатувалася як залізнична під'їзна колія.

До 1981 року завершилася пасажирська експлуатація вагонів МТВ-82. Більшу частину вагонів було перероблено у службові, з них станом на 2020 рік на балансі трамвайного парку перебуває 3 одиниці.

1982 року списані останні поїзди КТМ/КТП-2.

1986 року завершилася експлуатація вагонів КТМ-1/КТП-1. Однак,в якості резервних вагонів декілька поїздів КТМ-1/КТП-1 продовжували зʼявлятися на лінії до 2001 року.

1987 року від заводу ČKD надійшла остання партія з 10 вагонів Tatra T3. Окрім поставок нових вагонів безпосередньо з Чехословаччини, тривало оновлення парку вживаними вагонами Tatra T3. У 1985 році було отримано 10 вагонів з Маріуполя, 1988 року — 16 вагонів з Москви і впродовж 1993—1994 років — 20 вагонів з Дніпродзержинська.

Динаміка планового випускурухомого складу Рік Трамвай, од. Тролейбус, од. 1986 216 152 1988 228 160 1990 244 165 1995 250 135 2000 210 105 2002 180 100 2008 110 100 2010 105 95 2014 100 65 2016 75 48 1988 року Запорізьке трамвайно-тролейбусне управління (ЗТТУ) отримало партію з 20 вагонів нового покоління Tatra T6B5 з тиристорно-імпульсною системою керування.

1990-ті

20 серпня 1993 року, близько 16:00, на вулиці Горького (Поштовій) біля майдану Волі трамвай Tatra T6B5 СБО № 416+417 зійшов з рейок і зіткнувся із зустрічним трамваєм. Загинула водій трамвая Тетяна Волкова, а 22 пасажира отримали різні травми. Цього дня з якоїсь причини не було напруги на дільниці від майдану Волі до вулиці Анголенка (Базарної), тож всі вагони простоювали. Коли ж подали напругу, одним з перших у напрямку центру міста вирушила СБО 416+417 за маршрутом № 1. Не доїжджаючи до зупинки «Майдан Волі», напроти магазину «Військова книга», головний вагон зійшов з рейок. У цей момент в протилежному напрямку прямував трамвай Tatra T3 (СБО № 382+383) за маршрутом № 3, в результаті чого сталося лобове зіткнення. Через тривалий простій вагони були переповнені, тому було дуже багато постраждалих. Аварію змогли ліквідувати тільки ближче до 19:00. Лінію на цій ділянці заливали кілька пожежних машин, було стільки крові, що цю дільницю довелося засипати піском та щебенем. Як пізніше з'ясувала комісія, під рейки вагону, що прямував до центра міста (СБО № 416+417), був підкладений металевий прут. Водій його не помітила, так як в цей час відволіклася для продажу квитків. Через два дні колектив «Запоріжелектротрансу» прощався із загиблою водієм трамвая, а лінію терміново закрили для заміни трамвайного полотна.

2000-ні 2000 року Запорізький виконавчий комітет на чолі з новообраним міським головою Олександром Поляком ініціював ліквідацію трамвайної лінії на проспекті Леніна (Соборному) на дільниці від вулиці Лермонтова до річкового порту. Проти цього рішення виступили трудові колективи, громадські організації, мешканці міста та депутатський корпус. У березні 2001 року міська рада двома третинами голосів проголосувала проти намагань міського голови. Однак вже за рік, 25 вересня 2002 року, Запорізька міська рада наступного скликання ухвалила рішення про припинення трамвайного рухуРішення Запорізької міської ради від 25.09.2002 № 33 «Про припинення трамвайного руху на проспекті Леніна».

2003 року побудовано одноколійне розворотне коло на вулиці Заводській біля ЗапоріжЦирку. Мережа сягає максимуму розвитку, маючи довжину 110,2 км.

У вересні 2003 року відкрито маршрут № 17 «Порт імені Леніна — вулиця Жуковського (Університетська)». З вересня 2003 року до 12 березня 2004 року діяло 13 маршрутів: Перелік трамвайних маршрутів (09.2003—12.03.2004) № Початковий пункт Кінцевий пункт Випуск1 Порт імені Леніна Вокзал Запоріжжя I102 Порт імені Леніна Запоріжжя-Ліве73 Вокзал Запоріжжя I Запоріжжя-Ліве94 Порт імені Леніна Павло-Кічкас125 Павло-Кічкас Палац спорту «Юність»27 Порт імені Леніна Завод «Кремнійполімер»48 Павло-Кічкас Завод «Кремнійполімер»610 Майдан Волі М'ясокомбінат512 Майдан Волі Запоріжжя-Ліве814 Майдан Волі Автострада615 Майдан Волі Шевченківський мікрорайон416 Павло-Кічкас Вокзал Запоріжжя I1117 Порт імені Леніна Вулиця Жуковського (Університетська)4Всього:88

13 березня 2004 року розпочалася реконструкція проспекту Леніна (нині — Соборний проспект) на дільниці від бульвару Шевченка до проспекту Металургів, тож рух трамваїв від вулиці Лермонтова у напрямку річкового порту було припинено. Напередодні неодноразово лунали заяви про збереження трамвайної лінії і плани щодо заміни колій. Однак, 17 березня 2004 року на засіданні виконавчого комітету Запорізької міської ради, було прийнято рішення про остаточне припинення трамвайного руху та демонтаж колійРішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.03.2004 № 76 «Про продовження комплексної реконструкції проспекту Леніна від проспекту Металургів до вулиці Лермонтова».