Граф Таде́уш Ча́цький (; — , Дубно) — польський освітянин, економіст, історик, нумізмат. Представник шляхетського роду Чацьких гербу Свинка. Народився у Порицьку, Волинське воєводство, Річ Посполита. Син коронного підчашого Фелікса Чацького. Вихованець отця-єзуїта Фаустина Ґродзіцького. Останній негородовий староста новгород-сіверський (1786—1792). Присвятив життя просвітництву українських земель. Член польської Освітньої Національної Комісії, Варшавського Товариство приятелів наук. Після ліквідації Речі Посполитої зазнав переслідувань і утисків з боку російської влади. Співзасновник Вищої Волинської гімназії, так званих Волинських Афін, на основі якої планувалося створити університет (з 1819 року — Кременецький ліцей). Зібрав велику Порицьку бібліотеку. Помер у Дубно, Волинська губернія, Російська імперія. Похований у Порицьку.
Біографія Син коронного підчашого Фелікса (Щенсного) Чацького (1723-1790) та доньки великого коронного канцлера Яна Малаховського КатажиниМałachowscy (01) (1729-1768). Мав двох старших сестер та брата: Розалія (1753-1821), Міхал Миколай (1755-1828), Антоніна Анна (1756-1834). У дитинстві був позбавлений опіки батька через його арешт із наказу Рєпніна за агітацію проти рівних прав для неуніятів та дисидентів. Мати померла рано, коли Тадеушу було три роки. Зі старшим братом Міхалом виховувався у Гданську під опікою стрия — коронного стражника Францішека протягом 5,5 років. Порицьк, захоплений військами Крєчєтнікова, був пограбований, знищений. Після звільнення батька виховувався у родинному домі в Порицьку під опікою отця-єзуїта Фаустина ҐродзіцкогоЗа даними статті про Т. Чацкого — Францішека. з Львівського єзуїтського колегіуму. В 16-річному віці став практикантом задворних судів у Варшаві; у цей період вільний час присвячував самоосвіті, часто перебував у бібліотеці Залуських, зблизився з Я. Альбертранді, А. Нарушевичем. За дорученням королівської канцелярії (короля) впорядковував королівський особистий архів, частину коронної метрики. 1784 року став членом Комісії , де, незважаючи на молодий вік, розвинув живу діяльність. До 1785 року був останнім негородовим новгород-сіверським старостою. — S. 255. . 1786 року Сейм обрав Т. Чацького (мав посаду новогродського старости) до комісії Коронного скарбу, в якій діяв протягом 7 роківKnot A. Czacki Tadeusz (1765—1813)… — S. 144..
Діяч Освітньої комісії, що займалася питаннями освіти і просвітництва в Речі Посполитій у 1773—1779 роках. Присягнув Польській конституції в травні 1791 року. 1793 року перебував у Кракові: працював у бібліотеці Ягеллонського університету, відвідував лекції в Академії, досліджував антикварні, кляштори, мав наміри стати професором Краківського університету.
У цей час були зайняті російською імперською армією його маєтки в Порицьку, Острові, обкладений секвестром маєток у Брусилові. Під час повстання Т. Костюшка перебував у Кракові, до нього стосунку не мав. Після Другого розділу Польщі в 1793 р. і національної катастрофи — зникнення Польщі як держави, маєтки Чацького конфісковані (спочатку були повернені, потім наказано їх продати, а йому самому покинути межі Російської імперії). Чацькому вдалося частково повернути майно після смерті імператриці Катерини ІІ, коли царський престол посів імператор Павло І.
Шляхтою Київської губернії обраний послом (делегатом) на церемонію коронації імператора Росії Павла І. Під час перебування в Москві та Санкт-Петербурзі клопотав про створення в Києві суду для Київської, Подільської, Волинської губерній, поверненню процедури вибору маршалків шляхти цих губерній.
Був одружений з Барбарою Дембінською (?1770-1840). Мав трьох дітей: Марія (?1800-1826), Юзеф ( ?1800-?), Віктор (1801-1853) . Марія мала чотирьох синів, померла пологами. Віктор мав чотирьох синів та двох доньок.
З 1803 року візитатор (куратор) шкіл Волинської, Подільської та Київської губерній; засновник Вищої Волинської гімназії (1805) разом із видатним польським реформатором Гуґо Коллонтаєм (від 1819 — ліцей), у якій заснував нумізматичний музей (19 тис. рідкісних монет і медалей), що став основою колекції Київського університету. Під час цієї роботи зазнавав переслідувань від російської влади (1807, 1808 роки), прикростей від університету Вільнюса (1810 року). 1811 року заснував друкарню Крем'янецького ліцею, в заповіті переказав власну бібліотеку (32 тис. томів) для ньогоKnot A. Czacki Tadeusz (1765—1813)… — S. 146.. Сприяв поверненню з Росії на Волинь цінної бібліотеки К. Залуського.
Для Кременецької гімназії не шкодував власних грошей, іноді використовував для неї державні кошти, призначені для інших шкіл. Ректор Віленського університету Ян Снядецький у травні 1810 року виявив витрату Т. Чацьким 12 тис. рублів на своє дітище замість шкіл Житомира, Вінниці, Кам'янця на ПоділліДаниляк П. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні… — С. 58—59.. Спричинився до поширення шкіл, підтримував професійне шкільництво. По його смерті більшість обов'язків у Крем'янецькій комісії перейшли Міхалу СобанськомуAnusik Z. Sobański Michał h. Junosza (1755—1832) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIX/3, zeszyt 162. — 435. .
Тіло поховали в родинному склепі в Порицьку. Серце було поховане в урні, що перебувала в актовій залі Крем'янецького колегіуму.
Праці Праці Чацького присвячені переважно історичному праву. Визначніші з них — О nazwisku Ukrainy і początki kozaków («Про назву „Україна“ і зародження козацтва», 1801), «Про литовські і польські закони» (1800—1801), «Чи римські закони були основою польських законів?» (1809) та інші.
Переважну частину рукописів короля Станіслава Августа після Т. Чацького (отримав у момент його абдикації (зречення)) набув князь Адам Єжи ЧарторийськийKnot A. Czacki Tadeusz (1765—1813)… — S. 145—146..
Найголовніші Mowa miana w imieniu Komisji Kruszcowej do Stanisława Augusta 1785 r. 26 marca, brak miejsca wydania (1785) Odpowiedź na pismo Imci Pana Grumerta w kwestii, czy Imość Pan Zughöer może być umieszczony w liczbie posłów monarchów i czy, będąc umocowanym do sprawowania interesów Kurlandii książęcia w Polszcze, powinien podlegać jurysdykcji krajowej, Warszawa 1787 Refleksje nad uszkodzeniem dla krajów polskich wynikającym z zaniedbywania handlu, pochodzącego z mniej ważenia porzuconej nad Gdańskiem opieki, brak miejsca wydania 1790 Opis obrad sejmowych we 12-tu dniach miesiąca maja 1790, rękopis, (informacja A. Osińskiego) Usprawiedliwienie się… w materii kupna i reperacji pałacu dla posła rosyjskiego… podane d. 3 lutego 1791, (Warszawa 1791) Mowa… w czasie pierwszego zasiadania na Komisji Skarbu Kor. JW. Rocha z Głogowy Kossowskiego… miana 14 lutego 1791, (Warszawa 1791) Mowa w materii menniczej na sejmie 20 września 1791, Warszawa brak roku wydania Mowa… w usprawiedliwieniu tabeli przychodów i wydatków od Komisji Skarbu Kor. d. 2 grudnia 1791 miana, (Warszawa 1791) O Konstytucji Trzeciego Maja 1791. Do J. WW. Zalewskiego, trockiego, i Matuszewicza, brzeskolitewskiego, posłów, brak miejsca wydania (1791); rękopisy w Bibliotece PAN Kraków, sygn.: 181, 212 Uwagi o handlu z Anglią, Portą Ottomańską i innymi narodami, powst. w roku 1792; fragmenty pt. «O handlu Polski z Portą Ottomańską», wyd. M. Wiszniewski: Pomniki historii i literatury polskiej, t. 2, Kraków 1835, s. 156—191 Obraz panowania Zygmunta Augusta ks. Adamowi Czartoryskiemu G. Z. P. 1798 roku przesłany, wyd. M. Wiszniewski: Pomniki historii i literatury polskiej, t. 3, Kraków 1835, s. 1–38 O litewskich i polskich prawach, o ich duchu, źrzódłach, związku i o rzeczach zawartych w pierwszym Statucie dla Litwy 1529 r. wydanym, t. 1–2, Warszawa 1800—1801; przekł. rosyjski: fragm.: W. Anastasiewicz Ulej 1811, t. 2, cz. 2, zeszyt 11, s. 367—374 «O dziesięcinach w powszechności, a szczególniej w Polszcze i Litwie. Rzecz czytana na posiedzeniu Warsz. Tow. Przyj. Nauk», Rocznik Towarzystwa Warszawskiego Przyjaciół Nauk, t. 1 (1802); odb. Warszawa 1801; przekł. francuski: A. Potocki pt. Des Dîmes en général et particulièrement…, Warszawa 1801; przekł. rosyjski: W. Anastasiewicz, rękopis, (informacja A. Osińskiego, s. 178) «Rozbiór dziejów narodu polskiego przez pierwszych dwóch pisarzów, Marcina Galla i Wincentego Kadłubka», Nowy Pamiętnik Warszawski 1801, t. 1 «O nazwisku Ukrainy i początku Kozaków», Nowy Pamiętnik Warszawski 1801, t. 4; przekł. rosyjski: W. Anastasiewicz Ulej 1811, t. 2, cz. 1, zeszyt 2, s. 118—134 List o Koperniku, Warszawa 1802 Uwagi nad uwagami o dziesięcinach, Warszawa 1803 Mowa… miana na zjeździe duchowieństwa łuckiego obrządku łacińskiego d. 20 paźdz. 1803, brak miejsca i roku wydania; wyd. następne: Nowy Pamiętnik Warszawski 1804, t. 15, s. 327—343 O gimnazjum w wołyńskiej guberni i innych dla obojej płci ustanowionych uczynione przedstawienie… r. 1803 w grudniu, brak miejsca i roku wydania O stanie jeneralnym oświecenia guberni wołyńskiej i śrzodkach urządzenia i upowszechnienia nauk uczynione doniesione 1804 r., wyd. F. Kojsiewicz: Korespondencja listowna z T. Czackim H. Kołłątaja…, t. 2, Kraków 1844 List odpowiedni… do ks. L. S. Stroińskiego S. P. z dnia 29 marca 1804, (Poryck) brak roku Rozprawa o prawie, które mają obywatele prowincji składających dawną Polskę do wolnego szynkowania piwa, miodu i gorzałki, i o przyczynie, dla której obywatele dawnej Rosji, nie mając tyle części dochodów, krzywdy nie ponoszą, brak miejsca wydania (1805); także Dziennik Wileński 1806; przekł. rosyjski: W. Anastasiewicz, rękopis, (informacja A. Osińskiego, s. 183) Mowa… d. 7 Octobr. 1805 przy otwarciu Gimnazjum Wołyńskiego w Krzemieńcu miana, brak miejsca wydania 1805; także Dziennik Wileński 1805; Gazeta Lit. Wil. 1806 Do całego składu nauczycielów i młodzieży szkolnej w wołyńskiej, kijowskiej i podolskiej guberniach (postanowienie względem uczczenia pamiątki M. W. Mniszcha) 11 marca 1806, brak miejsca i roku wydania Odezwa do uczniów Gimnazjum Wołyńskiego 11 kwietnia 1806, brak miejsca i roku wydania Mowa… o pożytkach z wychowania publicznego i domowego, przy kończeniu roku szkolnego w Gimnazjum Wołyńskim miana 1806 r. 20 lipca, (Krzemieniec 1806); także w Dzienniku Wileńskim; przekł. rosyjski: W. Anastasiewicz Pieriodiczeskoje soczinienije 1806, nr 18 Plan szkoły mechaniki praktycznej przy Gimnazjum Wołyńskim (26 lipca 1806), brak miejsca i roku wydania Odezwa do uczniów Gimnazjum Wołyńskiego 28 grudnia 1806, brak miejsca i roku wydania O Komisji Edukacji na Litwie, brak miejsca wydania 1807, informacja L. Finkla (poz. 5647) «O Żydach», Wilno 1807; wyd. następne: wyd. 2 pt. «O Żydach i Karaitach», Dziennik Wileński 1807 i odb.; przekł. rosyjski: W. Anastasiewicz, rękopis, (informacja A. Osińskiego, s. 189) Odezwa do uczniów Gimnazjum Wołyńskiego po powrocie z Petersburga 22 lutego 1808, brak miejsca i roku wydania Mowa przy dokończeniu biegu szkolnego w Gimnazjum Wołyńskim 1808, rękopis, (informacja A. Osińskiego) Ustanowienie szkoły ogrodniczej przy Gimnazjum Wołyńskim (22 lipca 1809), brak miejsca i roku wydania Czy prawo rzymskie było zasadą praw polskich i litewskich i czy z północnymi narodami mieliśmy wiele wspólnych praw i zwyczajów? Rozprawa czytana w Krzemieńcu na otwarcie r. szkoln. w Gimnazjum Wołyńskim, Wilno 1809; przekł. rosyjski: W. Anastasiewicz, rękopis, (informacja A. Osińskiego, s. 193) O rzeczy menniczej w Polsce i na Litwie, powst. 1810, wyd. M. Wiszniewski: Pomniki historii i literatury polskiej, t. 1, s. 1–128, t. 2, s. 1–58, Kraków 1835 «O Tatarach», Dziennik Wileński 1810, przedr. M. Wiszniewski: Pomniki historii i literatury polskiej, t. 2, s. 87–108, Kraków 1835 Do uczniów i nauczycielów Gimnazjum Wołyńskiego (z powodu śmierci J. Czecha, pierwszego rządcy tegoż Gimnazjum). Krzemieniec 2 grudnia 1810, brak miejsca i roku wydania