Джагілі́я або джахілія ( — невігластво) — епоха язичництва у ісламі. Також неісламські суспільства, держави, де не запроваджено принципів шаріату.

Термін, що позначає період часу до ісламу, а також релігійний стан мешканців Аравії до початку місії Мухаммеда. Висловлює важливу концепцію, що полягає в розриві з попередньою епохою, її ідеалами та звичаями. В етичному плані значить грубість, невпорядкованість життя, слабкість людей до пристрастей і є протилежністю хілму. Етимологія Термін джагілія походить від кореня джагала () «бути неосвіченим, дурним, діяти нерозумно». Було висловлено припущення, що слово джагілія в Корані означає «неосвічені люди» всупереч традиційному ісламському тлумаченню «епоха невігластва» та науковому тлумаченню «невігластво» (). Основний аргумент полягає в тому, що закінчення -iyyah у ранній арабській мові позначає збірний іменник у множині, а не абстрактний іменник, як пізніше було сприйнято слово jahiliyya.

Історія

Мозаїку стародавньої Аравії складали племінні союзи та карликові держави, якими керували різноманітні шейхи. Як це було типово для того часу, це були мілітаризовані суспільства, де всі чоловіки дорослого віку служили в війську. Крім того, такі держави не мали великого впливу на політичній арені свого регіону: вони виступали маленькими шестірнями політики сусідніх Єгипту та Ассирії, що, втім, не заважало їм ворогувати між собою.

Варто відзначити, що найбільшого успіху досягли південноарабські держави, зокрема Сабейське царство, Хім'яритська держава. Також цілком успішно існувало Набатейське царство на заході. Загалом, організовані племінні союзи не змінили способу життя арабів, які мали стійкі родоплемінні інститути. Поступово з поділом на племена, розвитком влади, розрізненням функцій її гілок, прийшов територіально-адміністративний поділ. Міста, що вже утворилися до того часу, ставали самостійними, водночас входячи в племінне об'єднання.

Релігія Стародавньої Аравії була політеїстичною, причому не існувало жодного єдиного, більш менш уніфікованого пантеону. В тій чи іншій місцевості існували культи певних богів, які, в цілому, по функціям не відрізнялись від подібних язичницьких культів. Наприклад, Душара у набатеїв.

Чільне місце в суспільстві посідала торгівля, тому через збільшення контактів арабів з античним світом, вони частиною наверталися в юдаїзм, християнство (в тому числі єретичні форми, як-от аріанство, несторіанство тощо). Зокрема у Наджрані існувала велика християнська громада, а царі Хім'яру сповідували юдаїзм у V ст. Це відбувалося безпосередньо перед виникненням ісламу, тобто, в пер. пол. I тисячоліття. Така тенденція могла спричинити засилля іноземців і втрату політичної незалежності. Проте поступово в духовному житті Аравії перемогала ідея самостійності, і врешті-решт виник аравійський феномен — іслам.

Релігійне значення Племінна самосвідомість була проблемою арабів, і його основа була доісламською, представленою в приказці про арабів: «підтримуй свого брата, незалежно від того, чи він гнобитель, чи пригноблений». Була розповсюджена помста, подовжуючи тривалість війни до років. Бої спалахували між племенами з різних причин, будь то економічні, війни честі, відновлення справедливості. Іслам впорядковував такі ситуації, позбуваючи арабське суспільство стану хаотичності.

Слово «джагілія» є одним із нововведень Корану. Воно описує людей багатобожжя як основу невігластва та заохочення до знання для мусульман. Тому в Корані місцями це слово згадується як засудження. Були також ті, що прийняли іслам, але досі залишалися вірними колишній вірі. Тому їхні знання залишилися такими, якими вони були з доісламських часівІбн Ашур - Мухаммад Аль-Тахір бін Ашур. Визволення і просвітництво.

З'являється в кількох місцях Корану, і переклади часто використовують різні слова чи словосполучення для його представлення, в українському це «часи невігластва»:

Також Коран містить перестороги щодо повернення до доісламських часів:

Примітки

Джерела та література Коран. Переклад смислів українською мовою. Пер. з арабської Михайла Якубовича. Медіна: Центр імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою, 2013. 991 с. ISBN 978-603-801-095-2 О. П. Крижанівський. Історія Стародавнього сходу: підручник // — Вид. 4-те, стереотип. — : Либідь, 2009. 592 с. ISBN 978-966-06-0661-9 І. Ш. Шифман. Набатейська держава і його культура. // — Вид. 2-ге. — : СПбДУ, 1976. 208 с. ISBN: 978-5-288-04364-2 І. Д. Амусин. Проблеми соціальної структури суспільств стародавнього Близького Сходу (І тисячоліття до н. е.) по біблійним джерелам: зб. ст. // — : Наука. ВФВЛ, 1993. 152 с. ISBN 5-02-017396-7 Джагілійя // Словник ісламських релігійних термінів арабського походження М. Б. Піотровський. ал-ДЖАХИЛИЙА // Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 67. Посилання Джахилия // Ісламський енциклопедичний словник