Фіви

Фі́ви (, ; , , латинізація Thebai), Те́би () — давньогрецьке місто в області Беотія середньої Греції. Нині місто у номі Беотія.

Назва Назва походить від слова «Теби», що в давньогрецькій мові означало «пагорби» або «укріплене місце». Міфологічно заснування пов'язують з Кадмом, а назва може походити від імені німфи Фіви, дочки Асопа.

Історія Доісторичний період Згідно з легендами, засновником Фів був міфічний Кадм, а пращурами фіванців — люди, що виросли з посіяних Кадмом зубів дракона. Найдавніші сліди людських поселень у Фівах датуються пізнім неолітом (5300–3200 рр. до н.е.). Поселення розташовувалося з північної сторони Кадмеї, в районі Пірі, і являло собою поселення землеробів і скотарів, які мали будинки каркасно-стовпової конструкції. Розкопки цих будинків виявили ліпні глиняні судини, різні інструменти з каменю та кістки, а також глиняні антропоморфні статуетки різних типівVassilis Aravantinos: The Archeological Museum of Thebes. John S. Latsis Public Benefit Foundation, Athen 2010, S. 33–59. Стародавність Фів підтверджується пам'ятками егейської культури. У Фівах та навколишніх пагорбах було виявлено значні залишки поселень раннього елладського періоду (ЕП), зокрема ЕП II (бл. 2700–2200 рр. до н. е.). Протягом цього етапу поселення, деякі з яких, очевидно, були добре організованими та включали багатоповерхові будівлі, зростали, як і багатство, про що свідчать численні цінні дрібні знахідки, зокрема з низки гробниць навколо Фів. Ці гробниці є камерними гробницями, що містять дромос.

Під час ЕП III (бл. 2200–2000 рр. до н. е.) Фіви, як і всі інші поселення в Беотії та багатьох інших регіонах Греції, були зруйновані. Ця подія, яка зараз є дещо суперечливою, часто пов'язується з імміграцією індоєвропейців з півночі. Спочатку можна спостерігати значний культурний занепад. Втім поселення залишалися безперервно заселеними протягом наступного середньоелладського періоду (бл. 2000–1700/1600 рр. до н. е.); перша половина цього періоду, однак, виявляє набагато менше багатства та значно простіші структури поселень, ніж ранній елладський період. Ближче до кінця цього періоду та на переході до пізнього елладського періоду (бл. 1700/1600–1050/00 рр. до н. е.) з'являються багато обставлені могили воїнів, що містять як зброю, так і інші цінні поховальні речі, включаючи золото. Типова кераміка середньоелладського періоду та частково також початку пізньоелладського періоду включає, перш за все, мінойську кераміку, а також так звану матово-розписну кераміку.

Мікенський період Археологічні розкопки у Фівах та навколо них виявили кам'яні ящики, що датуються мікенськими часами, що містять зброю, слонову кістку та таблички, написані лінійним письмом BΘῆβαι. Liddell, Henry George; Scott, Robert; A Greek–English Lexicon at the Perseus Project. На той час вони були відомі як «Теги (Тека)»Raymoure, K.A. "Thebes". Minoan Linear A & Mycenaean Linear B. Deaditerranean. Archived from the original on 15 January 2016. Retrieved 19 March 2014. "The Linear B word te-qa-ja". Palaeolexicon. Word study tool for ancient languages. "KN 5864 Ap (103)". "PY 539 Ep + fr. + fr. + fr. (1)". "TH 65 Wu (γ)". "MY 508 X (unknown)". "TH 140 Ft (312)". DĀMOS: Database of Mycenaean at Oslo. University of Oslo..

Вже у XIV ст. до н.е. Теґи були однією з перших грецьких громад, об'єднаних у межах укріпленого міста, він завдячував своїй військовій силі. На підставці статуї з Ком-ель-Хетана фараона Аменхотепа III (LHIIIA:1) згадується назва, що надумку дослідників, подібна до Фів, що вимовляється квазіскладово в ієрогліфах як dy-qꜣj-jꜣ-s і вважається одним з чотирьох tj-n3-jj (данайських) царств, вартих уваги поряд з Кноссом і Мікенами. Теґи у LHIIIB втратили зв'язок з Єгиптом, але здобули його з Мілаватою та Аласією. Наприкінці IIIB ери, за припущеннями, Теґи могли отримувати ресурси з Ламосу поблизу гори Гелікон, а також з Карістоса та Амаринфа на грецькій стороні острова ЕвбеяPalaima, Thomas G. (2004). "Sacrificial Feasting in the Linear B documents" (PDF). Hesperia. 73 (2): 217–246..

У мікенську епоху Теґи (Фіви) були важливим центром, який, згідно з знайденими там текстами лінійного письма B, домінував над південно-східною частиною Беотії та, можливо, також над південною Евбеєю близько 1200 року до н.е.Birgitta Eder: Überlegungen zur politischen Geographie der mykenischen Welt, oder: Argumente für die überregionale Bedeutung Mykenes in der spätbronzezeitlichen Ägäis. In: Geographia Antiqua. Band 18, 2009, S. 9, 24 f.. Водночас суперником було потужно місто-держава Орхомен.

Зафіксовано використання печаток та золотих кілець-друків для адміністративних цілей. Їхні відбитки на м'якій глині іноді знаходяться разом з короткими написами, які зазвичай відносяться до циркуляції благ, за які була відповідальна палацова бюрократія. Численні тексти лінійного листа Б, накреслені на глиняних табличках, відбитках або нанесені на вази, були відкриті в ремісничих і складських районах різних частин КадмеїAravantinos V.L. The Archaeological Museum of Thebes. Athens, 2010, p.63-70, 92-93Aravantinos V.L. The Palatial Administration of Thebes updated. Tradition and Innovation in the Mycenaean Palatial Polities. Proceedings of an International Symposium held at the Austrian Academy of Sciences, Institute for Oriental and European Archaeology, Aegean and Anatolia Department, Vienna, 1–2 March, 2013. J. Weilhartner, F. Ruppenstein (eds.). Vienna, 2015, p.19–49Aravantinos V.L., Godart L., Sacconi A. Thèbes. Fouilles de la Cadmée I : les tablettes de la odos Pelopidou. Édition et commentaire. Pisa, Rome, 2001. Фіви за кількістю знайдених табличок лінійного листа Б є третім центром після Кноса та Пілоса і першим центром за кількістю підписаних глиняних відбитків та стрем'яних глечиків.

Вже «Іліаді» засвідчено, що Фіви часто називали «Семибрамними Фівами»Іліада, IV.406. Припускають, що вони як поселення мали площу близько 30 га і могли розмістити населення в 5–10 тис. осіб. Мікенське верхнє місто («царська цитадель») було обнесено стінами і мало розміри бл. 800 м завдовжки і 500 м завширшки, побудоване на пагорбі під назвою Кадмея, знаходиться під сучасним містом, тому систематичні розкопки проводилися лише в кількох місцях. Як наслідок, досі досліджено лише кілька кімнат палацових будівель. Було виявлено два різноорієнтовані будівельні комплекси, і неясно, чи належать вони до двох різних палаців з різних періодів (Старий і Новий Кадмейон)Louise Schofield: The Mycenaeans. The British Museum Press, London 2007, S. 94 f.Konstantinos Kopanias: The Late Bronze Age Near Eastern Cylinder Seals from Thebes (Greece) and their historical implications. In: Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts, Athenische Abteilung (AM) 123, 2008, S. 40 f.. Головний палацовий комплекс знаходився в самому серці цитаделі і мав низку характерних рис, що вдалося встановити незважаючи на те, що лише деякі частини цього палацу були відкриті: «Скарбниця», щонайменше два сховища з піфосами, «Сховище вовни та/або майстерня», дуже малі частини «Зали з фресками» та «Кухні»Aravantinos V.L. The Palatial Administration of Thebes updated. Tradition and Innovation in the Mycenaean Palatial Polities. Proceedings of an International Symposium held at the Austrian Academy of Sciences, Institute for Oriental and European Archaeology, Aegean and Anatolia Department, Vienna, 1–2 March, 2013. J. Weilhartner, F. Ruppenstein (eds.). Vienna, 2015, p. 19–49Aravantinos V.L., Fappas I. The Mycenaean Wall Paintings of Thebes: From Excavation to Restoration. Mycenaean Wall Paintings in Context: New Discoveries, Old Finds Reconsidered, February 11–13, 2011 (Μελετήματα 72). H. Brecoulaki, J.L. Davis, S.R. Stocker (eds.). Athens, 2015, p. 316–352.

Загалом було три руйнування. Перше руйнування сталося у другій половині XIV століття до н.е., ближче до кінця пізньоелладського періоду. Можливо, що старий Кадмейон було залишено, а новий побудовано після цього руйнування, але докази не є переконливими. Подальше руйнування сталося близько 1240/1225 рр. до н. е.Penelope A. Mountjoy: Mycenaean Pottery. An Introduction. Oxford University School of Archaeology, 2. Auflage 2001 (1. Auflage 1993), ISBN 0-947816-36-4, S. 4. Tabelle 1, після чого деякі кімнати було відновлено, а інші, очевидно, більше не використовувалися. Третє руйнування сталося близько 1190–1180 рр. до н. е., після чого новий палац було остаточно залишено. У свою чергу фортеця Кадмея демонструє ознаки руйнування ближче до кінця мікенської епохи, і більша частина цього місця була покинута. Занепад Фів після закінчення періоду IIIB ери нагадує Гіпотеби («під-Фіви») з гомерівського «Каталогу кораблів»Іліада, II, 505, але не має достовірних вказівок щодо того, де могло бути розташоване це залишкове «нижнє місто»»Hope Simpson, Richard (1981). Mycenaean Greece. Park Ridge, NJ: Noyes Press. p. 70. ISBN 0-8155-5061-8. Гомерівські Гіпотеби, можливо, були зачатком архаїчного та класичного державного устрою Фів, коли місто було повністю відновленоМожайский А.Ю. (1 сентября 2024). Гіпотеби Іліади як доказ початку формування фіванського поліса//Вестник древней истории 84 (3): 618–639. ISSN 0321-0391".

Архаїчна доба Місто мало що залишило від найдавніших періодів грецької античності (так званих «Темних віків», з 1200 по 800 рік до н. е.). 728 року до н.е. Фіви отримали нове законодавство від Філолая. До VI ст. до н. е. Фіви очолювали Беотійський союз, що виник з давнього племінного та релігійно-культового союзу і об'єднав майже всі міста Беотії. Наприкінці VI століття до н.е. фіванці вперше вступили у протистояння з афінянами, які допомогли місту Платеї зберегти свою незалежність від них, а в 506 році до н.е. відбили вторгнення в Аттику.

Класична доба Родова аристократія, що правила у Фівах, підтримувала персів під час Греко-перських війн 500—449 до н. е. Хоча загін із 400 госплітів був відправлений до Фермопіл і залишався там зі спартанськимц арем Леонідом, перш ніж був розбитий, правляча аристократія невдовзі після цього з великою готовністю приєдналася до царя Ксеркса IHerodotus Bibliography VII:204 ,222,223. Переможні греки згодом покарали Фіви, позбавивши їх головування в Беотійській лізі, а спроба спартанців вигнати їх з Дельфійської амфіктіонії була зірвана лише заступництвом Афін.

У 457 році до н. е. Спарта, потребуючи противаги Афінам у центральній Греції, змінила свою політику та відновила Фіви як домінуючу державу в Беотії. Велика цитадель Кадмея добре послужила цій меті, виступаючи базою опору, коли афіняни захопили та окупували решту країни. 447 року до н.е. помірна олігархія змінила демократію. Система управління складалася з «чотирьох рад», до яких обиралися всі громадяни, які мали «гоплітський ценз», тобто за власний кош могли купити озброєння і обладунки гоплітаSalmon P. Étude sur la Confédération béotienne (447/6 – 386): son organisation et son administration. Bruxelles, 1978, p. 55. Чотири ради ділилися на чотири секції, одна з яких в порядку вважалася «черговою» і виконувала роль державної ради, тобто. ґрунтовно розглядала поточні державні справи та виносила за ними попереднє рішення (пробулевту), яке потім підлягало затвердженню на загальному засіданні трьох інших секцій, які виконували таким чином функції народних зборівRobinson E.W. Democracy beyond Athens: Popular Government in the Greek Classical Age. Cambridge, 2011, S. 1414–1435.

Під час Пелопоннеської війни фіванці, озлоблені підтримкою, яку Афіни надавали меншим беотійським містам, і особливо Платеям, які вони марно намагалися захопити в 431 році до н. е., були твердими союзниками Спарти, що, у свою чергу, допомогло їм взяти в бологу Платеї та зруйнувати місто після його захоплення в 427 році до н. е. У 424 році до н. е. беотарх Пагонд завдав жорстокої поразки афінським військам у битві при ДеліїThuc., IV, 93-96.