Alcanivorax borkumensis — грам-негативна, паличкоподібна бактерія роду Alcanivorax. Є типовим видом цього роду. Вперше була виділена в акваторії Північного моря і описана Якимовим та співавторами в 1998 році. Здатна використовувати вуглеводні як єдине джерело вугляцю. Бере участь в біоочищенні морських екосистем від нафтових забруднень.
Біологічні властивості
Морфологія
A. borkumensis — нерухомі, неспоротворні грам-негативні паличкоподібні бактерії розміром 2-3 × 0,4-0,7 мікрон. Не утворюють капсул, на мають джгутиків, клітини чутливі до осмотичного шоку. Зерна, які можна побачити в клітинах на електронно-мікроскопічних знімках, є гранулами поліфосфату. Клітини стають коротшими (1-1,5 мікрон) у присутності н-алканів в живильному середовищі.
Культуральні властивості
A. borkumensis — хемоорганогетеротроф, аероб. Оптимальна температура для росту 20-30 °C. Галофіл, оптимальна концентрація хлориду натрію в середовищі 3-10 %, максимальна 12,5 %, ріст в осмотично еквівалентному середовищу у відсутності іонов натрію неможливий. Оксидазо-позитивний, синтезує каталазу, відновлює нітрат до нітриту. Використовує вуглеводні (наприклад, н-гексадекан) як єдине джерело вуглецю, не здатний використовувати вуглеводи (глюкозу, лактозу, фруктозу, цукрозу і т. д.) як джерело вуглецю. Здатний утилізувати форміат, ацетат, пропіонат, метилпіруват і α-кетоглутарат. Продукує позаклітинні глюколіпіди, що володіють поверхнево-активними властивостями .
Геном
Геном A. borkumensis штаму SK2 представлений кільцевою дволанцюжковою молекулою ДНК розміром 3120143 пар основ і містить 2806 генів, з яких 2755 кодують білки, вміст ГЦ становить 54 %http://www.ncbi.nlm.nih.gov/sites/entrez?Db=genome&Cmd=ShowDetailView&TermToSearch=19683. Особливостями геному A. borkumensis є сильна спрощеність, нечисленність мобільних генетичних елементів і генів, що відповідають за продукцію енергії, проте велике число генів, що відповідають за деградацію вуглеводнів, утворення детергентів, що полегшують емульгування вуглеводнів в морській воді, утворення біоплівок на поверхні крапель нафти — все це пов'язано зі специфічним пристосуванням до біодеградації вуглеводнівhttp://bib1lp1.rz.tu-bs.de/docportal/servlets/MCRFileNodeServlet/DocPortal_derivate_00003237/Sabirova-diss.pdf;jsessionid=0000Ld7MQC9JW1rnqPz0pkvn0Ty?hosts=local. При рості на піруваті і гексадекані відмічають зміну рівня експресії 97 мембранних і цитоплазматичних білків, що імовірно відносяться до 46 оперонівhttp://www.pubmedcentral.nih.gov/articlerender.fcgi?artid=1482905 . Також для A. borkumensis характерний альтернативний шлях біосинтезу жирів.
Значення
A. borkumensis є домінуючим мікроорганізмом нафтових забруднень у присутності доступних джерел фосфору і азоту, здійснюючи біодеградацію вуклеводнівhttp://www3.interscience.wiley.com/journal/118898677/abstracthttp://www3.interscience.wiley.com/journal/119879245/abstract. Таким чином ця бактерія приймає важливе значення в біоочищенні нафтових забруднень морських екосистем. Також представляють інтерес позаклітинні глюколіпіди A. borkumensis, що мають властивості детергентів і здібні до емульгація нафти, руйнуючи нафтові плямиhttp://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/9714737http://www2.psu.ac.th/PresidentOffice/EduService/journal/27-6-pdf/15-marine-microorganisms.pdf. Зараз розробляються генно-інженерні підходи використання позаклітинних полігідроксиалконатів A. borkumensis.
Посилання