Пергам, Пергамське царство () — держава у західній частині Малої Азії, що проіснувала з 283 по 133 рік до н. е. Столицею царства було однойменне місто Пергам. Найвищого розквіту досягло за часів Евмена I (263—241 роки до н. е.) та Евмена II (197—159 роки до н. е.). Припинило існування після смерті Аттала III у 133 році до н. е., який заповів свою державу Риму. Після остаточного приєднання Пергаму римляни перетворили царство на провінцію Азія.

Пергамська держава займала своєрідне географічне положення — західну і центральну частини півострова Мала Азія, зону інтенсивних контактів грецького і східних світів, область високорозвиненого сільського господарства, ремесла, торгівлі.

Пергамське царство склалося і розвивалося в області з досить складним етнічним складом населення. На території держави здавна проживали представники різних малоазійських народностей — , фригійці, карійці, фракійці, а також македонці, що оселилися тут з часів Александра Македонського, і галати, які переселилися на півострів на початку III століття до н. е.. Крім того в цьому регіоні ще з мікенського часу сформувалося численне грецьке населення. Греки були основним етнічним елементом, насамперед у містах. Вони привносили в країну власну культурно-побутову традицію, найважливіші риси соціально-політичного життя, систему освіти, форми мистецтва, релігію.

Політична історія царства розвивалася своєрідно. Очевидною особливістю політичної історії та зовнішньої політики Пергамського царства є його існування в постійному ворожому оточенні. Відносини Пергаму з усіма своїми впливовими сусідами — Македонією, Віфінією, царством Селевкідів, Понтійським царством, галатами — носили ворожий характер, що змушувало царів Пергаму приділяти велику увагу укріпленню столиці та інших міст, розвитку військових сил держави і орієнтувати всю зовнішню політику на союз з грецькими державами Балканського півострова і Римською республікою. Територія царства була ареною численних воєн і зіткнень, внаслідок чого влада Атталідів поширювалася то на значну частину півострова, то лише на долину річки .

Сформована в Пергамському царстві система політичних інститутів була типовою для елліністичних держав. Верховна влада в ньому належала царській династії, що спиралася на спадкове право, на знать, що становила досить численну і впливову верству, і на професійну найману армію. Всі нитки управління країною сходилися до рук царя, який мав вищу військову, адміністративну, законодавчу та контрольну владу.

Історія

Утворення Пергамського царства

Утворення Пергамського царства, як і всіх інших елліністичних держав, припадає на період, коли після смерті Александра Македонського розгорнулася боротьба за розподіл його державиДройзен И. Г. История эллинизма. Т. 2. М., 1893. Ранович А. Б. Эллинизм и его историческая роль. М.; Л., 1950. Гл. 3. Benglson Н. Die Nachfolger Alexanders des Grossen. München, 1987. . Полководці Александра в 311 році до н. е. уклали мирний договір, за умовами якого Мала Азія перейшла під владу Антигона. Піднесення останнього змусило згодом всіх його супротивників об'єднатися. Влітку 301 року до н. е. біля міста Іпс у Фригії Антигон був розгромлений об'єднаними силами полководців Лісімаха, Птолемея і Селевка. Південні області півострова Мала Азія ввійшли до складу володінь Селевка. Окремі міста західного узбережжя Анатолії залишилися під владою сина Антигона Деметрія, який пізніше втратив їх і взагалі вийшов з боротьби. Основна частина Малої Азії була приєднана до володінь могутнього царя Лісімаха.

У ході цих подій став помітним засновник царського дому Атталідів Філетер. До моменту битви при Іпсі Філетер був уже людиною зрілого віку, досить досвідченим військовим діячем. Якщо повідомлення деяких пізніх античних авторів правильні, то Філетер прожив до 80 років, а отже, дата його народження визначається часом близько 343 рік до н. е.Hansen E. The Attalids of Pergamon. Ithaca: London, 1971. P. 15. Походив Філетер з , невеликого містечка на чорноморському березі Пафлагонії. Його батько Аттал був македонцем, а мати Боа — пафлагонійкою. Відповідно до античних відомостей через нещастя, яке трапилося з ним в ранньому дитинстві, Філетер став євнухом.

Військову та цивільну службу Філетер почав в державі Антигона під командуванням Докіма — коменданта невеликого міста Сінада. Незадовго до битви при Іпсі Докім завбачливо перейшов на бік царя Лісімаха, що вторгся з військами в Малу Азію, і здав йому місто. Разом зі своїм командиром на службу до Лісімаха перейшов і Філетер. Останній отримав від Лісімаха призначення у фортецю Пергам для піклування про скарбницю, в якій знаходилося 9 тисяч талантів. За словами Страбона, Філетер «отримав прекрасне виховання, тому і був удостоєний такої довіри»Strabo. Geographica Graece cum versione reficta. Vol. 1-2. Paris, 1853. . У державі Лісимаха правителем невеликого містечка Амастриду на узбережжі Чорного моря був якийсь Евмен. Деякі фахівці вважають його братом Філетера.

Джерела не дозволяють точно визначити характер влади Філетера в цей час. На думку ряду вчених майбутній засновник династії Атталідів, обіймаючи посаду «хранителя скарбниці», володів лише громадянською владоюBengtson Н. Die Strategie in der hellenistischen Zeit. München, 1944. Bd. 2. S. 195. Allen R. E. The Attalid Kigndom: A Constitutional History. Oxford, 1983. P. 9. . З іншого боку, відомо, що вже через кілька років після встановлення влади в Пергамі Філетер володів власними військовими силами. Важко уявити, що розміщені у фортеці скарби не охоронялися військовим контингентом, влада над яким, найімовірніше, належала саме Філетеру.

Держава Лісімаха виявилася недовговічною. Недалекоглядна, а подекуди злочинна політика, яку проводив Лісімах, привела в результаті до загострення протиріч у середовищі родичів, наближених, вищих державних і військових чинів, а надалі і взагалі до загибелі держави. Третя дружина Лісімаха Арсіноя, що походила з царського роду Птолемеїв, які правили в Єгипті, активно інтригувала проти старшого сина і спадкоємця Лісімаха — Агафокла. В результаті змови останній загинув, його смерть викликала обурення і природне побоювання за своє життя багатьох наближених до царя. Справді, після цього розпочалися репресії перших осіб у державі навіть за те, що вони шкодували вбитого. У світлі цих подій воєначальники один за іншим почали переходити на бік Селевка і стали підмовляти його почати війну з Лісімахом, до чого Селевк і так був схильний через заздрість до слави Лісімаха. Саме тоді і Філетер, якому були довірені всі скарби Лісімаха, глибоко вражений смертю Агафокла і підозріло ставлячись до дій Арсіної, захопив Пергам і, відправивши вісника, віддав і себе і всі багатства у владу Селевка. Виступ Філетера проти Лісімаха відбувся в 283 році до н. е.Бикерман Э. Хронология Древнего мира. М. 1976. С. 196,259-270. .

Цар Сирії, Межиріччя, Ірану та інших східних територій Селевк I Нікатор (311—281 роки до н. е.) поспішив скористатися сприятливими для обставинами і вдерся у володіння Лісімаха. У 281 році до н. е. противники зійшлися в битві біля містечка Корупедіон. Лісімах зазнав поразки і загинув, а створена ним держава розпалася. Мала Азія стала володінням Селевка.

Філетер визнав владу сирійського царя. У матеріалах нумізматики ця залежність знайшла відбиття: перемогу Селевка над Лісімахом правитель Пергаму відзначив випуском тетрадрахм з ім'ям Селевка. Надалі Філетер карбував монети з ім'ям і зображенням Александра Македонського, знову Селевка, а приблизно з 275 року до н. е. зважився помістити на монетах із зображенням Селевка своє власне ім'яHansen E. The Attalids of Pergamon. Ithaca: London, 1971. P. 17. .

Очевидно з метою зміцнити відносини із Селевкідами Філетер одружив свого небожа Аттала з Антіохідою, дочкою Ахея, полководця і родича сирійських царів. Можливо, таким чином сирійські царі хотіли забезпечити свій вплив на Пергам.

Аналіз політики Філетера дозволяє визнати залежність правителя Пергаму від Селевка I і його сина Антіоха I номінальною, декларованою, але фактично неіснуючою. Це підтверджується кількома фактами. По-перше, серед постійних військових сутичок, як-то війни між Селевком і Лісімахом та вбивство останнього, вбивства Селевка правителем Єгипту Птолемеєм Керавном, євнух Філетер залишався у своїй твердині, не тільки утримуючи місто і скарби, а й розповсюджуючи владу на околи Пергаму і встановлюючи дружні відносини з рядом міст Малої Азії та Балканської Греції. По-друге, важливо звернути увагу на те, що Філетер зберіг свої скарби — мало ймовірно, що Селевк, у випадку його реальної влади над Філетером, залишив би величезні кошти Лісімаха в Пергамі і не спробував би фактично заволодіти ними. Крім того, Філетер вже через два роки після відколу від Лісімаха, в 281 році до н. е., самостійно розпорядився цими скарбами, викупивши у Птолемея Керавна тіло вбитого ним Селевка, а ще через кілька років Філетер надавав значну допомогу місту Кізік. Тому багато дослідників історії Атталідів визнають реальну незалежність Філетера і його перетворення фактично у правителя самостійної держави вже з моменту виступу проти Лісімаха в 283 році до н. е., хоча це твердження завжди супроводжується відповідними зауваженнямиBillows R. Kings and Colonists: Aspects of Macedonian Imperialism. Leiden; New York; Koln, 1995. P. 104–105. .

Правління Філетера

У роки свого правління Філетер почав створювати систему дружніх відносин і союзів з сусідніми містами. До числа найближчих союзників Філетера в перші ж роки його правління увійшов Кізік. Це місто, засноване вихідцями з Мілета, було розташоване на березі Пропонтиди на важливих торговельних шляхах. До епохи еллінізму він перетворився на розвинений ремісничий і торговий центр, який був у змозі забезпечити свою самостійність військовою силою і дипломатією. Характерною властивістю політики Кізіка в III—II століттях до н. е. стала стійка орієнтація на союз з Пергамом. Знайдений в Кізіку напис повідомляє про те, що Філетер вже в перші роки свого правління здійснив для міста ряд поступок. У 280/279 році до н. е. Кізіку було надано для організації святкувань двадцять талантів срібла і п'ятдесят коней для охорони кордонів. У наступні роки Філетер надав місту звільнення від податку на перегін та купівлю в його володіннях худоби та інших товарів, забезпечив охорону кордонів, виділив на оливкову олію для юнаків міста та на їх виховання значну суму у 26 талантів, нарешті, в 276/275 році до н. е. під час війни з галатами, що вторглися в Малу Азію, забезпечив місто зерном.

Документ перших років правління Філетера показує, що він вже тоді був фактично суверенним правителем, самостійно укладав договори, надавав військову допомогу, виділяв гроші, звільняв від податків. У його розпорядженні були власні військові сили і величезні кошти, захоплені у Лісімаха завдяки зраді.

Інше місто, для якого Філетер здійснив великодушний учинок і з яким, очевидно, мав дружні стосунки, це розташований біля гирла річки Каік поліс Пітана. Його жителі повинні були платити Антіоху I за користування царськими землями. Частина необхідних коштів була виділена Філетером. Очевидно, політика підтримки грецьких міст стала досить відомою в західній частині Малої Азії, оскільки до Філетера звернулися жителі міста Кіми з проханням про допомогу в придбанні озброєння для громадянського ополчення. Філетер відгукнувся на прохання і подарував їм зі свого арсеналу 600 щитів.