Роджер Меддоуз-Тейлор ( 26 липня 1949) — англійський музикант, співак і пісняр. Мультиінструменталіст, найбільш знаний як барабанщик рок-гурту «Queen». Як барабанщик, Тейлор отримав визнання на початку своєї кар'єри за унікальне звучання.Rolling Stone — Issue 149 — 12 June 1973 В опитуванні радіослухачів, проведеному радіостанцією «Planet Rock» 2005 року, Тейлор посів восьме місце як найкращий барабанщик в історії класичної рок-музики.
Як пісняр Тейлор відпочатку записував пісні для альбомів «Queen», написав принаймні один трек на кожному альбомі і часто співав у власних композиціях. Тейлор написав або був співавтором трьох пісень, які посіли першу позицію у британському чарті («These Are the Days of Our Lives», «Innuendo» і «Under Pressure») і зробив внесок у написання п'яти великих хітів («Radio Ga Ga», «A Kind of Magic», «Heaven for Everyone», «Breakthru», та «The Invisible Man»). Він також, як відомо, був головним автором міжнародного «топ-10» хіта «One Vision», хоча трек приписують всьому гурту. Він співпрацював із такими артистами, як Ерік Клептон, Роджер Вотерс, Роджер Долтрі, Роберт Плант, Філ Коллінз, гурт «Genesis», Джиммі Нейл, Елтон Джон, Гері Ньюмен, Шакін Стівенс, гурт «Foo Fighters», Ел Стюарт, Стів Вай, Йошикі, Сінді Олмоузні і гурт «Bon Jovi». Як продюсер спродюсував альбоми Вірджинії Вулф, Джиммі Нейла і гурту «Magnum».
На додаток до своєї роботи ударником, Тейлор іноді грав на клавішних, гітарах і басі у власних піснях. У 1980-х роках, на додаток до своєї роботи у гурті «Queen», він сформував паралельний гурт, «The Cross», де був вокалістом і ритм-гітаристом. На початку 1980-х Тейлор також був учасником популярної британської вікторини «Pop Quiz», організованої Майком Рідом.
Згідно з списку багатіїв «Sunday Times Rich List», статки Тейлора оцінили у 80 мільйонів фунтів стерлінгів або близько 127 мільйонів доларів станом на 2011 рік. 2014 року він з'явився у британському комедійному документальному серіалі «Життя року з Браяном Перном». Тейлор також добре знаний завдяки вокальному фальцет-діапазонові.
Ранні роки Роджер Тейлор народився 26 липня 1949 року в лікарні Вест-Норфолк-енд-Лінн, на Екстон Роуд у Кінґс Лінн, Норфолк. Нове пологове відділення відкрила (в той час) майбутня королева Єлизавета II, де її познайомили з 16 новими матерями, зокрема й місіс Вініфред Тейлор. Тейлор спочатку жив на Гай-стріт, 87 у місті Кінґс-Лінн, але пізніше переїхав на Белей-стріт у тому ж місті. Перша школа, куди Тейлор пішов навчатись знаходилась на Роузбері-авеню. Тейлор переїхав до міста Труро, Корнуолл, Південно-Західна Англія, зі своєю матір'ю Вініфред, батьком Майклом і молодшою сестрою Клер. Коли йому було сім років, він разом з деякими друзями сформував свій перший гурт, «Bubblingover Boys», де грав на гавайській гітарі.Деякий час навчався у Кафедральній школі міста Труро, а в 13 років вступив до Трурської школи на денну форму навчання. В 15 років Тейлор став членом гурту «Reaction», напівпрофесійного рок-гурту, сформованого, переважно, зі школярів Трурської школи. Тейлор спочатку вчився грати на гітарі, але став барабанщиком, коли зрозумів, що у нього є до цього природні здібності. Він навчився налаштовувати свої барабани, натхненний «відмінним звучанням ударних» Кіта Муна у ранніх альбомах гурту «The Who». Іншим ключовим фактором, що вплинув на хлопця, був барабанщик Мітч Мітчелл з «Jimi Hendrix Experience», який, за словами Тейлора, став для нього взірцем для наслідування на початках.
1967 року Тейлор вирушив до Лондона, щоб вивчати стоматологію в лондонському Госпітальному медичному коледжі, але йому швидко набридла стоматологія, і незабаром він перейшов на біологію та здобув ступінь бакалавра в Політехнічному інституті Східного Лондона.
Кар'єра
1968—1970: Smile
Тейлор познайомився з Браяном Меєм і Тімом Стаффеллом у 1968 році, після того, як його друг побачив рекламу на дошці оголошень в Імперському коледжі, що гурту «Smile» потрібен барабанщик. У «Smile» Мей грав на соло-гітарі, Стаффелл на вокалі та басі, а пізніше Тейлор на барабанах. Гурт проіснував всього два роки, перш ніж Стаффелл пішов, щоб приєднатися до гурту «Humpy Bong», залишивши гурт з каталогом з дев'яти пісень.
22 грудня 1992 року «Smile» возз'єднався для декількох пісень. Гурт Тейлора «The Cross» був хедлайнером, і він запросив Мея та Стаффелла зіграти пісні «Earth» і «If I Were A Carpenter».
1970-ті—до сьогодні: Queen
1969 року Тейлор працював з Фредді Мерк'юрі у кенсінґтонському маркеті (вони жили разом на квартирі приблизно в той же час). Мерк'юрі, тоді знаний як Фредді Булсара, був пристрасним шанувальником гурту «Smile». Гурт розпався 1970 року. Того ж року Тейлор відмовився від можливості стати барабанщиком гурту «Genesis», натомість до них приєднався Філ Коллінз. Булсара переконав двох учасників «Smile», що залишилися, продовжити грати, і врешті-решт сам приєднався до групи, яку перейменував на «Queen». 1971 року вони знайшли бас-гітариста Джона Дікона і привели його до гурту, перш ніж випустити свій дебютний альбом 1973 року. Тейлор є третім за значущістю піснярем гурту, зазвичай він писав один або два треки для кожного альбому, і вважається видатним композитором.
1977-до сьогодні: сольна кар'єра Тейлор зробив продуктивну сольну кар'єру, випустивши п'ять альбомів. Його першим синглом став «I Wanna Testify» 1977 року. Він записав його під час сесій «Queen» для альбому «News of the World». Пісню записали на стороні А платівки, вона була кавер-версією однойменної пісні гурту «The Parliaments», яка повністю відрізнялася від оригіналу. На стороні Б записали його самостійно написану пісню «Turn on the TV».
Перший сольний альбом Тейлора, «Fun in Space», вийшов 1981 року. Тейлор виконав всі вокальні партії і грав на всіх інструментах, крім половини клавішних, які створив інженер Девід Річардс. У той час «Queen» продовжували активно гастролювати і записуватися, тому Тейлор не зміг просунути власний альбом максимально, тож з'явився на деяких європейських телешоу, аби просунути свій сингл «Future Management», зокрема й на програмі «Top of the Pops». Єдиним іншим синглом з альбому став трек «My Country». Єдиний американський сингл з альбому — «Let's Get Crazy».
Наступною роботою Тейлора став альбом «Strange Frontier», який з'явився в червні 1984 року. Три пісні альбому стали синглами: титульний трек, «Beautiful Dreams» (тільки в Португалії) і «Man on Fire», останній він особливо любив виконувати наживо в наступні роки. Оскільки «Queen» гастролювали на підтримку альбому «The Works», жодних спроб просування синглів не робилось, і Тейлор не виступав на жодних телешоу. У запису «Strange Frontier» гостями стали його колеги по гурту: Фредді Мерк'юрі, Браян Мей і Джон Дікон. Мерк'юрі співав бек-вокал у пісні «Killing Time», Дікон реміксував Б-сторону синглу «I Cry For You», а гітарист гурту «Status Quo» Рік Парфітт був співавтором і грав у пісні «It's An Illusion». Девід Річардс, інженер і продюсер «Queen» в той час, також був співавтором двох треків. Альбом включає кавер-версії Брюса Спрінгстіна «Racing in the Street» і Боба Ділана «Masters of War».
1986 року Тейлор став співпродюсером шостого студійного альбому рок-гурту «Magnum» — «Vigilante».
Після того, як «Queen» закінчили «The Magic Tour» 1986 року, Тейлор заснував новий гурт «The Cross», який випустив три альбоми за шість років свого існування. 1993 року гурт розпався після останнього концерту на фестивалі у Госпорті.
1994 року Тейлор працював з Йошікі, барабанщиком та піаністом японського гурту «X Japan» і випустив пісню «Foreign Sand», а також перероблену версію пісні гурту «The Cross» — «Final Destination». Альбом «Happiness?» був «присвячений тасманскому тигру — thylacinus cynocephalus, але особливо… Фредді». Пісня «Nazis 1994» з цього альбому стала першим синглом Тейлора в Англії, також до топ-40 Великої Британії потрапили два інші хіти «Happiness» і «Foreign Sand».
1998 року Тейлор випустив свій четвертий сольний альбом «Electric Fire». Він підтримав його невеликим туром навесні 1999 року, до якого приєднався Браян Мей на концерті у Вулвергемптоні. Тейлор також дав один з перших інтернет-концертів, за який отримав згадку в Книзі рекордів Гіннеса.
У 2010 році, після майже дванадцяти років після випуску останнього сольного альбому, Тейлор планував випустити новий студійний альбом «The Unblinking Eye». Перший однойменний сингл випустили 23 листопада 2009 року в цифровому форматі, але на численні прохання його також випустили як сингл з обмеженим тиражем. Спочатку його злили на офіційний сайт фан-клубу «Queen» тільки для його учасників, та сингл все ж потрапив на YouTube за лічені години після випуску. Наприкінці 2012 року оголосили, що фанати зможуть проголосувати за те, які пісні з'являться на новому альбомі, а сам альбом планують випустити в цьому році.
Альбом назвали «Fun on Earth» і випустили 11 листопада 2013 року.
The Cross
Гурт «The Cross» був стороннім проєктом Тейлора, що існував з 1987 по 1993 рік, він випустив три альбоми. Ще як барабанщик «Queen», Тейлор виступав у «The Cross» як ритм-гітарист і вокаліст. До свого дебютного релізу, «The Cross» включили музику з танцювальним ухилом, яку вони залишили у двох наступних альбомах. Гурт ніколи не мав великого комерційного успіху, окрім Німеччини.
Shove It
Після гастролей «The Magic Tour» 1986 року, учасники «Queen» розійшлися, щоб працювати над різними сольними роботами. Тейлор вирішив створити новий гурт, з яким міг би гастролювати. Він сам написав і записав альбом, перш ніж знайшов гурт, з яким можна було б грати пісні. Зрештою він розмістив оголошення про пошук членів для гурту в національній газеті, натякаючи, що він відомий рок-музикант. Місце клавішника він відповідно запропонував Спайку Едні, після двох успішних турів «Queen», які той відіграв. Після прослуховування, до складу гурту увійшли: Пітер Нун — бас, Клейтон Мосс — гітара і Джош Макрей — барабани. Тейлор взяв на себе роль вокаліста і ритм-гітариста.
Перший альбом, «Shove It», випустили 1988 року. У Європі в «Heaven for Everyone» (пізніше пісні «Queen») Фредді Мерк'юрі був на вокалі і Тейлор на бек-вокалі. Однак на сингл-версії та американському альбомі ролі помінялися. Європейський компакт-диск містив додатковий трек — мікс «2nd Shelf» (порівняно з касетою і LP), а американська версія мала пісню «Feel The Force» як додатковий трек. Гурт активно виступав (особливо в Німеччині), багато виконував сингли на телебаченні, зокрема виступив на фестивалі «Золота роза» в Монтре 1988 року. Тур проходив у різних місцях Великої Британії та Німеччини. З альбому випустили три сингли: «Cowboys and Indians», «Heaven for Everyone» і «Shove It». Ще один сингл, «Manipulator», випустили 1988 року, та його не включили в жоден альбом. Також це була єдина на той час спільна робота, яку Тейлор написав разом з Едні та Стівом Стренджем.
Mad, Bad and Dangerous to Know