Діоні́сіос Соломо́с (; 8 квітня 1798, Закінф — 21 лютого 1857, Керкіра) — один з фундаторів новогрецької поезії, автор національного гімну Греції «Гімн про волю».

Біографія Діонісіос Соломос народився в аристократичній родині (мав титул графа) на Іонічних островах: в місті Закінф на однойменному острові. 1808 року приїхав до Італії для отримання вищої освіти; закінчив юридичний факультет у Павії. Перші вірші (ще в студентські роки) писав італійською мовою. У них він оспівував вільнолюбний дух греків, використовуючи символіко-алегоричні засоби. Йому пророкували велике майбутнє в італійському письменстві, та й сам він планував пов'язати своє життя з Італією, але 1818 року приїхав на острів Закінф у особистих справах і вирішив назавжди залишитися на батьківщині. Разом з іншими діячами Іонійських островів він підписав меморандум англійському королеві з вимогою скасувати кабальні умови британського протекторату й одночасно вступив до лав підпільної організації «Φιλική Εταιρεία» (1821 рік).

Він почав писати новогрецькою мовою, оспівує боротьбу греків за незалежність. Виступав за утвердження народної мови — дімотіки. На той час більшість діячів грецького національного відродження вважала, що «повернення до коренів» сприятиме натхненню у визвольних змаганнях, а тому нове письменство має використовувати або давньогрецьку мову, або принаймні кафаревусу — наближений до давньогрецької варіант розмовної мови. Проте живою мовою — дімотікою — вже було створено героїчні народні пісні, нею писали революційні діячі попереднього періоду Рігас Фереос та Антоніос Мартелаос. І Соломос обрав народну мову замість архаїзованої, незрозумілої широким масам (при цьому він не цурався й давньогрецької: вона для нього — засіб глибшого розуміння новогрецької та одне з джерел її збагачення). Фактично Соломос став творцем літературної новогрецької мови. Свої погляди на це він виклав у трактаті «Діалог» («», 1824), який називають його «мовним заповітом».

Першим таким твором вважають вірш «Ксантула» («»), що, як і більшість ранніх поезій Соломоса, став народною піснею, а перший його великий твір, написаний народною мовою у травні 1823 року, «Гімн про Волю» («», інший варіант перекладу назви — «Ода Свободі») — присвячено національно-визвольній боротьбі грецького народу. Ця ода була натхненою переможною ходою грецької революції. Відразу ж її переклали італійською, французькою, англійською та іншими мовами. У 1865 році перші строфи «Гімну про Волю» (на музику Ніколаоса Мандзароса) були прийняті національним гімном Греції.

Темі народної боротьби присвячена також поема «Ода на смерть Байрона» («», 1824 рік) і лірико-філософська поема «Вільні в облозі» («»), над якою поет працював усе життя (від 1826 року). У романтичній поемі «Ламброс» («»), подібно до поем Байрона, людина кидає виклик богові, звинувачуючи його в потуранні несправедливості. Цю поему він писав протягом 1823—1833 років, але, як і майже всі його значні твори, вона лишилася незакінченою.

Серед менших за обсягом поетичних творів Соломоса слід, крім вже згаданої «Ксантули», відзначити вірш «Загибель Псар» («», 1824 рік). У ньому відтворено один із трагічних епізодів грецьких визвольних змагань.

У прозі, крім згаданого «Діалогу», визначним твором є сатира «Жінка із Закінфу» («»; написана у двадцяті роки XIX століття, але опублікована лише 1927 року). Тут автор глузує з грецьких реакціонерів.

Пізні твори Соломоса — «Грецький корабель» («»), «Сапфо» («»), «Мати гречанка» («»), тощо — написані італійською мовою, але і в них використано мотиви грецького фольклору.

Переклади українською «Загибель Псар», «Гімн Волі» (уривок), «Ксантула», «Тиша» (перекладач всіх текстів — О. Пономарів) — у антології «Новогрецька література» (Новогрецька література. Антологія. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2008, с. 9.).

Примітки

Джерела Діонісіос Соломос [біографічна довідка] // Новогрецька література. Антологія. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2008, с. 9. Я. Мочос. Соломос, Дионисиос // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1972, т. 7, стлб. 61—62. Велика радянська енциклопедія Посилання