Закінф

Закінт — один з Іонічних островів. Столиця острова — місто Закінтос.

Закінф, також відомий як Занте — грецький острів в Іонічному морі. Це третій за величиною острів серед Іонічних островів, площею , з береговою лінією завдовжки . У давньогрецькій міфології вважається, що острів був названий на честь Закінфа, сина легендарного аркадського вождя Дардана. Закінф є популярним туристичним напрямком, на острові розташований міжнародний аеропорт, який обслуговує чартерні рейси з країн Північної Європи. Прізвисько острова — Fioro di Levante («Квітка Сходу»), яке йому дали венеційці, що правили Закінфом у 1484—1797 роках.

Історія

Давня історія Давньогрецький поет Гомер згадує Закінф в Іліаді та Одіссеї, зазначаючи, що першими його мешканцями були син царя Дардана з Аркадії, на ім’я Закінф, та його люди. До перейменування на Закінф острів нібито називався Гірія. Згодом Закінф був завойований царем Аркесієм з Кефалонії, а потім — Одіссеєм з Ітаки. Закінф брав участь у Троянській війні та згадується в гомерівському «Каталозі кораблів», який, якщо є історично точним, описує геополітичну ситуацію в ранній Греції між пізньою бронзовою добою та VIII століттям до н. е. В Одіссеї Гомер згадує 20 знатних чоловіків із Закінфа серед 108 женихів Пенелопи.

Павсаній пише, що акрополь Закінфа називався Псофіс, оскільки першим, хто приплив на острів, був Закінф, син Дардана з Псофіди, який став його засновником. Стефан Візантійський також стверджує, що колонія на острові була названа Закінф на його честь.

Афінський військовий командир Толмід уклав союз із Закінфом під час Першої Пелопоннеської війни, приблизно між 459 і 446 роками до н. е. У 430 році до н. е. лакедемоняни на чолі зі спартанським адміралом Кнемом здійснили напад на Закінф силами приблизно 1000 важкоозброєних піхотинців. Хоча вони спалили значну частину околиць, місто не здалося, і атака зрештою провалилася.Thucydides, History of the Peloponnesian War, 2.66 Після цього закінфці згадуються серед автономних союзників Афін під час невдалої Сицилійської експедиції. Після завершення Пелопоннеської війни Закінф, ймовірно, опинився під впливом Спарти, оскільки у 374 році до н. е. афінський командир Тімофей під час повернення з Керкіри висадив на острові вигнанців із Закінфа та допоміг їм створити укріплений пост. Ці вигнанці належали до антиспартанської партії, тому місцева влада звернулася по допомогу до Спарти, яка відправила флот із 25 кораблів.

Значення цього союзу для Афін полягало в тому, що він забезпечував джерело дьогтю. Дьоготь був ефективнішим захистом для обшивки кораблів, ніж смола, яка виготовлялася з соснової деревини. Афінський флот трирем потребував захисту від гниття та морських шкідників, тому нове джерело дьогтю мало високу цінність. Дьоготь добували з дна озера (нині відомого як озеро Кері) за допомогою гілок мирта, прив’язаних до кінців жердин. Потім його збирали в посудини та наносили безпосередньо на корпуси кораблів. Альтернативно дьоготь перевозили до афінського морського арсеналу в Піреї для зберігання. Окрім дьогтю та міло́су, афіняни також постачали деревину з різних регіонів для кораблебудування, оскільки обмежені лісові ресурси Греції вимагали імпорту якісної деревини. Це забезпечувало стабільне постачання матеріалів для будівництва та обслуговування флоту.

Філіп V Македонський захопив Закінф на початку III століття до н. е., коли він був членом Етолійського союзу. У 211 році до н. е. римський претор Марко Валерій Левін захопив місто Закінф, окрім цитаделі. Згодом острів був повернутий Філіпу V. Римський полководець Марко Фульвій Нобіліор остаточно завоював Закінф для Риму у 191 році до н. е. Під час Мітрідатових війн острів атакував полководець Мітрідата Архелай, але напад було відбито.

Середньовічний період У 459 році острів був пограбований вандалами під проводом Гейзеріха, які вивезли 500 місцевих аристократів у полон. Закінф, імовірно, уникнув слов’янських вторгнень VI–VII століть, оскільки на острові не зафіксовано слов’янських топонімів.

У середній візантійський період (VII–XII століття) Закінф входив до складу феми Кефалонія, а місцева єпархія також підпорядковувалася Кефалонії (а згодом — митрополії Коринфа). У 880 році острів зазнав набігу аглабідів, однак вони були розбиті візантійським флотом під командуванням Насара. У 1099 році Закінф був пограбований пізанцями, а у 1185 році захоплений Маргаритом із Бріндізі, після чого увійшов до складу Пфальцграфства Кефалонії та Закінфа. На острові було встановлено латинське католицьке єпископство поряд з православним.

Венеційський період та новітня історія До 1460 року, за правління Мехмеда II, османські турки встановили контроль над більшою частиною Пелопоннесу, за винятком кількох міст, що залишалися під владою Венеції: Аргоса, Нафпліона, Монемвасії, Метоні та Короні. Після падіння Гексаміліону, який мав слугувати оборонною лінією через Коринфський перешийок і захищати Пелопоннес, Леонардо III Токко погодився з Венецією прийняти 10 000 біженців із цього регіону. Володіння Леонардо III Токко ставали дедалі вразливішими до нападів османських турків. Серед цих біженців були греки, арваніти та деякі венеційські чиновники.

Закінф був захоплений Османською імперією у 1478 році, але вже у 1482 році його відвоювала Венеційська республіка. Острів залишався під владою Венеції як частина Венеційських Іонічних островів до падіння Венеційської республіки у 1797 році. Після цього він послідовно перейшов під французьке правління, став частиною автономної Септинсулярної республіки у 1800 році, а у 1807 році знову повернувся під владу Франції. У 1809 році острів захопила Велика Британія, після чого він увійшов до складу Сполучених Штатів Іонічних островів і залишався там до Об’єднання Іонічних островів з Грецією у 1864 році.

Друга світова війна

Під час окупації Греції державами Осі мер Лукас Карер та єпископ Хризостом Дімітріу відмовилися виконати німецький наказ про складання списку членів єврейської громади міста для депортації до таборів смерті. Натомість вони сховали всіх (або більшість) євреїв міста в сільських районах острова. За деякими даними, усі 275 євреїв Закінфа пережили війну. Обох згодом було визнано Праведниками народів світу організацією Яд Вашем. Для порівняння, понад 80% грецьких євреїв були депортовані до таборів смерті та вбиті під час Голокост.History of the Jewish Communities of Greece, American Friends of the Jewish Museum of Greece , afjmg.org. Retrieved 7 December 2014.

Землетруси Закінф зазнав руйнівного землетрусу магнітудою 7,3 12 серпня 1953 року, який знищив більшість будівель на острові. Після цього всі споруди були посилені для захисту від подальших поштовхів. 26 жовтня 2018 року землетрус магнітудою 6,4 на південь від острова не спричинив жертв, але пошкодив місцевий пірс і монастир XIII століття.

Географія

Закінф розташований у східній частині Іонічного моря, приблизно за на захід від материкової Греції (Пелопоннес). Острів Кефалонія лежить приблизно за на північ. Це найпівденніший із основної групи Іонічних островів (не враховуючи віддалену Кітіру). Закінф має приблизно у довжину та у ширину, а його площа становить . Довжина берегової лінії — приблизно . За переписом 2011 року населення острова становило 40 759 осіб. Найвища точка — гора Врахіонас, висотою .

Закінф має форму наконечника стріли, де «вістря» (мис Скінарі) спрямоване на північний захід. Західна половина острова є гірським плато, а південно-західне узбережжя переважно складається зі стрімких скель. Східна частина — це густо заселена родюча рівнина з довгими піщаними пляжами, перерваними кількома окремими пагорбами, зокрема Бохалі, який домінує над містом, та півостровом Василікос на північному сході. Півострови Василікос на півночі та Марафія на півдні утворюють широку мілку затоку Лаганас у південно-східній частині острова.

Столиця, яка має ту саму назву, що й регіональна одиниця, — місто Закінф. Воно розташоване на східній частині північного узбережжя. Окрім офіційної назви, місто також називають Хора (тобто «місто» — поширена назва в Греції, коли острів і його головне місто мають однакову назву). Порт Закінфа має поромне сполучення з портом Кілліні на материку. Інший пором з’єднує село Агіос Ніколаос із Аргостолі на Кефалонії. До складу муніципалітету та регіональної одиниці також входять невеликі незаселені острови навколо Закінфа: Маратонісі, Пелузо, Агіос Состіс у затоці Лаганас, Агіос Ніколаос біля однойменного порту на північному краю та Агіос Іоанніс біля Порто Вромі на західному узбережжі.

Флора і фауна

М’який середземноморський клімат і рясні зимові опади зумовлюють густу рослинність на острові. Основними сільськогосподарськими продуктами є оливкова олія, коринка, виноград і цитрусові. Закінфська коринка — це невеликий солодкий безнасінний сорт винограду, що є ендемічним для острова.

Затока Лаганас є місцем розташування першого в Греції національного морського парку та головною зоною гніздування логгерхедських морських черепах (Caretta caretta) у Середземному морі.

Клімат Закінф має середземноморський клімат із спекотним літом (Csa) — жарким і сухим, та м’якою або прохолодною дощовою зимою. Як і більшість Іонічних островів, він отримує значну кількість опадів узимку, тоді як літо переважно спекотне й сонячне. Середньорічна температура становить близько , а вологість є досить високою протягом усього року, навіть у літні місяці.

Пам’ятки

Відомими пам’ятками є пляж Навайо — затока на північно-західному узбережжі, ізольована високими скелями та доступна лише з моря. Численні природні «блакитні печери» вирізані у скелях навколо мису Скінарі; доступ до них можливий лише невеликими човнами, які є популярними серед туристів. Кері на півдні острова — гірське село з маяком. Уся західна берегова лінія від Кері до Скінарі містить різноманітні скельні формації, включно з природними арками.

Північне та східне узбережжя характеризуються численними широкими піщаними пляжами, деякі з яких є популярними туристичними курортами влітку. Найбільший курорт — Лаганас. Острівець Маратонісі (також відомий як «Черепашачий острів») поблизу Лімні Керіу вкритий тропічною рослинністю, має бірюзові води, пляжі та морські печери. Пагорб Бохалі над містом Закінф містить невеликий венеційський замок.

Адміністративний поділ Закінф є окремою регіональною одиницею у складі регіону Іонічні острови та єдиним муніципалітетом цієї регіональної одиниці. Адміністративним центром є Закінф, головне місто острова.

Регіональна одиниця У межах адміністративної реформи 2011 року (Програма Каллікратіс) регіональну одиницю Закінф було створено на основі колишньої номархії Закінф (). Вона мала ті самі межі, що й сучасна регіональна одиниця. У межах тієї ж реформи нинішній муніципалітет Закінф було сформовано шляхом об’єднання шести колишніх муніципалітетів: Закінф (місто) Алікес Аркадіої Артемісія Елатія Лаганас

Демографія

1889: 44 070 (острів), 18 906 (місто) 1896: 45 032 (острів), 17 478 (місто) 1900: 42 000 1907: 42 502 1920: 37 482 1940: 42 148 1981: 30 011 1991: 32 556 (острів), 13 000 (місто) 2001: 38 596 2011: 40 759

У 2006 році було зафіксовано 507 народжень і 407 смертей. Закінф є одним із регіонів із найвищим приростом населення в Греції. Також це одна з трьох номархій (із 54), у яких сільське населення має позитивний приріст. Фактично, темпи зростання сільського населення тут вищі, ніж міського. Із 507 народжень 141 припадає на міські райони та 366 — на сільські. Із 407 смертей 124 сталися в міських районах і 283 — у сільських.