Ки́ївська о́бласть — область на Півночі України. Обласний центр — місто Київ — адміністративно до її складу не входить.
Площа області — 28 131 км² (4,66 % території України, 8-ма за цим показником у країні), населення станом на кінець 2022 року становить 1,8 млн осіб.
Розташована в басейні середньої течії Дніпра, більшою частиною на Правобережжі. На сході межує з Чернігівською і Полтавською, на південному сході та півдні з Черкаською, на південному заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями України, на півночі — з Гомельською областю Республіки Білорусь.
Київська область була утворена 27 лютого 1932 року.
В області налічується 7 районів, 69 територіальних громад, 489 старостинських округів, 26 міст, 30 селищ, загалом 1182 населені пункти. Північну частину області площею близько 2 тис. км² займає Чорнобильська зона відчуження. Місто Славутич — ексклав Київської області на території Чернігівської області. Селище міського типу Коцюбинське — ексклав Київської області на території міста Києва.
Географія
Поверхня області — горбиста рівнина із загальним нахилом до долини Дніпра. За характером рельєфу ділиться на три частини. Північна частина зайнята Поліською низовиною (висота до 198 м). Лівобережжя займає Придніпровська низовина з розвиненими річковими долинами. Південно-західна частина зайнята Придніпровською височиною — найбільш розчленованою і піднятою частиною області з абсолютними висотами до 273 м.
Мінеральні ресурси
Виявлені і розробляються переважно мінеральні будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глини, кварцові піски. Є невеликі поклади торфу. Є джерела мінеральних радонових вод (Миронівка, Біла Церква).
Клімат Клімат помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня −6 °C, липня +19,5 °C. Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні. Сума активних температур поступово збільшується з Півночі на Південь від 2500 до 2700°. За рік на території області випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку.
Річки Київська область має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км). Найважливіша водна артерія — Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні притоки — Прип'ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На території області — Київське водосховище і частина Канівського водосховища (створені на Дніпрі). Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер.
Ґрунти
На півночі поширені дерново-підзолисті, у долинах річок — дерново-глеєві, лучні й болотні ґрунти. У центральній частині під лісами — опідзолені чорноземи, темно-сірі і світло-сірі лісові ґрунти; у південних районах — глибокі малогумусні чорноземи. На Лівобережжі зустрічаються лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.
Загальна площа лісового фонду області — 675,6 тис. га. Для північної частини території області характерні масиви хвойних і змішаних лісів, значні площі різнотравно-злакових луків і заболочені ділянки. На півдні переважають широколистяні ліси (дуб, граб, ясен, вільха, липа), кущі й луки. Область розташована у межах двох природних зон: змішаних лісів (Київське Полісся) і лісостепової. На півночі області переважають недреновані перезволожені і заболочені, поліські алювіально-зандрові і терасні, на півдні — луково-степові височинні розчленовані і терасні, а також лісостепові височинні розчленовані природно-територіальні комплекси. В області — 77 територій і об'єктів природно-заповідного фонду (загальна площа — 80,3 тис. га), у тому числі Дніпровсько-Тетерівське і заліське заповідно-мисливські господарства, 7 заказників (Дніпровсько-Деснянський, Звонківський, Жорнівський, Іллінський, Усівський тощо), пам'ятник природи (урочище Бабка), дендропарк «Олександрія» (Біла Церква).
Природно-заповідний фонд
Історія
9 лютого 1932 року 4 сесія ВУЦВК 12 скликання видала постанову «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УРСР». Відповідно до цієї постанови на території України, утворені 5 областей, у тому числі й Київська. До утвореної 27 лютого 1932 року Київської області увійшли такі 100 адміністративно-територіальних одиниць: 98 районів (Андрушівський, Базарський, Баранівський, Барашівський, Баришівський, Бахмацький, Березнянський, Білоцерківський, Бобровицький, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Борознянський, Брусилівський, Буцький, Васильківський, Вищедубечанський, Володарський (кол. Білоцерківського округу), Володарський (кол. Волинського округу), Гельмязівський, Глухівський, Городницький, Городнянський, Димерський, Дмитріївський, Добрянський, Драбівський, Ємільчинський, Жашківський, Звенигородський, Златопільський, Золотоніський, Іваницький, Іванківський, Ічнянський, Кагарлицький, Кам'янський, Канівський, Козелецький, Конотопський, Коропський, Коростенський, Коростишівський, Корсунський, Корюківський, Кролевецький, Лисянський, Лугинський, Макарівський, Малинський, Малодівицький, Мархліївський, Менський, Народицький, Ніжинський, Новгород-Сіверський, Новоград-Волинський, Носівський, Обухівський, Овруцький, Олевський, Олишівський, Остерський, Переяславський, Петровського Г. І., Понорницький, Попільнянський, Потіївський, Пулинський, Радомисльський, Ржищівський, Ріпківський, Розважівський, Рокитнянський, Ружинський, Семенівський, Середино-Будський, Сквирський, Словечанський, Смілянський, Сновський, Ставищенський, Тальнівський, Таращанський, Тетіївський, Троянівський, Фастівський, Хабнівський, Черкаський, Чернігівський, Чорнобаївський, Чорнобильський, Черняхівський, Чигиринський, Шосткинський, Шполянський, Яготинський та Ярунський) і 2 міськради (Київська та Житомирська), підпорядкованих безпосередньо області.
Адміністративно-територіальні кордони Киiвськоi области виходили далеко за межі теперішньої області. До Київської області входили райони сучасних Вінницької, Житомирської, Полтавської, Харківської, Черкаської та Чернігівської областей.
24 червня 1934 до Києва з Харкова перенесено столицю УСРР. У 1935—1937 роках на території області існували Коростенська округа і Новоград-Волинська округа. 1937 року, зі створенням Житомирської та Полтавської областей, зі складу Київської передано міста Коростень, Новоград-Волинський і 28 районів до Житомирської, а також 4 райони до Полтавської.
Київ, як найважливіше місто республіканського значення, мав приміську зону, і у складі області був створений Київський сільський район (від 1943 — Києво-Святошинський). 1939 року, зі створенням Кіровоградської області, до неї відійшло 5 районів. На 1939 до області входило 53 райони. Кількість районів надалі не раз змінювалася: 1941 їх було 53, 1946 — 53, 1954 — 35, 1960 — 31, 1963 — 13, 1965 — 19, від 1974 — 25.
1954 року, у зв'язку зі створенням Черкаської області, до неї відійшли 19 районів, а з Полтавської області було передано 2 райони.
21 березня 2023 року Київська обласна рада восьмого скликання визначила датою заснування Київщини як адміністративно-територіальної одиниці 842 рік. Рішення пов'язувало 842 рік як рік початку правління візантійського імператора Михаїла III, з чим також пов'язана перша згадка «Руської землі» у літописі. Це рішення дістало критику від Андрія Плахоніна, кандидата історичних наук, який сказав, що і дата згадки «Руської землі» містить помилку, і Київська область не тотожна Руській землі, а також низку інших зауважень.
Адміністративно-територіальний устрій
Загальна інформація Адміністративний центр області — місто Київ.
У складі області: районів — 7; територіальних громад — 69, у тому числі: міських — 24 селищних — 23 сільських — 22 районів у містах — 2; населених пунктів — 1182, у тому числі: міського типу — 56, у тому числі: міст — 26, у тому числі: міст обласного значення — 13; міст районного значення — 13; селищ міського типу — 30; сільського типу — 1126, у тому числі: сіл — 1121; селищ — 5.
У системі місцевого самоврядування: районних рад — 7; міських рад — 24; селищних рад — 23; сільських рад — 22.
Райони № Назва Адм. центр Адм. устрій Населення(на 01.01.2020) Площа(км²) Густота населення(ос./км²) 1 Білоцерківський м. Біла Церква Адм. устрій 439 877 6514,8 67,52 2 Бориспільський м. Бориспіль Адм. устрій 203 653 3873,2 52,58 3 Броварський м. Бровари Адм. устрій 242 064 2881,9 83,99 4 Бучанський м. Буча Адм. устрій 352 254 2558,3 137,69 5 Вишгородський м. Вишгород Адм. устрій 131 080 4337,0 30,22 6 Обухівський м. Обухів Адм. устрій 229 518 3639,1 63,07 7 Фастівський м. Фастів Адм. устрій 182 598 1761,2 103,68
Демографія
Більшу частину населення області становлять українці; живуть також євреї, поляки та інші.
Національний склад населення Київської області станом на 2001 рік:
+№НаціональністьКількість осіб% 1 Українці 1 684 803 92,52 % 2 Росіяни 109 322 6,00 % 3 Білоруси 8 698 0,48 % 4 Поляки 2 846 0,16 % 5 Вірмени 2 341 0,13 % 6 Молдовани 1 515 0,08 % 7 Євреї 1 270 0,07 % 8 Азербайджанці 933 0,05 % 9 Татари 902 0,05 % 10 Цигани 833 0,05 % 11 Інші 7 598 0,42 % Разом 1 821 061 100,00 %+
Середня густота населення — 63,01 осіб на 1 км² (2005). Найгустіше заселені центральні та південні райони області.
Найбільші населені пункти Міське населення становить 61,1 % (2010). Великі міста: Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Ірпінь‚ Фастів. Як зазначено вище, м. Київ не входить до складу Київської області, тому у вищевказаних даних населення Києва не враховано.
+ Міські населені пункти з кількістю мешканців понад 15,0 тисяч за даними ДержкомстатуПри зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2019 по січень 2021 року Біла Церква 208,7 Вишгород 32,4 Бровари 109,5 Переяслав 26,6 Бориспіль 63,7 Славутич 24,7 Ірпінь 62.5 Яготин 19,3 Фастів 44,8 Гостомель 17,5 Вишневе 42,5 Коцюбинське 17,2 Васильків 37,3 Українка 16,3 Буча 37,0 Березань 16,2 Боярка 35,3 Богуслав 16,0 Обухів 33,4 Сквира 15,4
Злочинність Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 88,3 злочину, з них 40,2 тяжких та особливо тяжких.
Господарство
Економіка області — складний багатогалузевий комплекс, спеціалізація якого визначається переважним розвитком важкої індустрії у поєднанні з легкою і харчовою промисловістю і високоінтенсивним сільським господарством зерно-бурякового і м'ясо-молочного напрямів.
Промисловість
Прискорено розвиваються галузі, які визначають науково-технічний прогрес (машинобудування і металообробка, у тому числі приладобудування, електронна, електроенергетика, порошкова металургія, хімія і нафтохімія), а також мікробіологічна і картонно-паперова область виробництва. На території області розташовані Трипільська ТЕС, Київська ГЕС, Київська ГАЕС. Підприємства машинобудівної і металообробної галузей випускають хімічне устаткування, машини для тваринництва і кормовиробництва, екскаватори, меліоративну техніку, технологічне устаткування для підприємств торгівлі, а також товари побутового призначення. В Пролісках, на східній околиці Києва, працює Бориспільський автобусний завод. Завод випускає 1700 автобусів в рік різноманітних модифікацій. Завод активно співпрацює з науково-дослідним інститутом автомобілебудування «Еталон».
Серед діяльних підприємств хімічної і нафтохімічної промисловості — Білоцерківське виробниче об'єднання шин і гумоазбестових виробів і завод гумотехнічних виробів, Броварський завод пластмас. Мікробіологічна промисловість представлена Трипільським біохімічним заводом. В Обухові картонно-паперовий комбінат. Підприємства харчової промисловості: цукрові (основні — в Яготині і смт Гребінки), молочні, маслоробні, спиртові, крохмальні, консервні заводи, м'ясо-птахокомбінати.