Українська апостольська православна церква (або Українська автокефальна православна церква — апостольська; УАпПЦ) — нечисленна православна релігійна організація в Україні, що виникла у 2001 році після відходу від Української Автокефальної Православної Церкви єпископа Михайла (Дуткевича).
Також під цією назвою діє ще одне угрупування — відгалуження від «Апостольської православної церкви» Російської Федерації, яку заснував протоієрей Гліб Якунін. Інший варіант назви цієї конфесії з 2015 року звучить, як «Українська незалежна апостольська православна церква».
Обидві гілки УАпПЦ перебувають поза євхаристійним спілкуванням зі Вселенським православ'ям.
Історія юрисдикції Михайла (Дуткевича) і Луки (Нарольського)
Українська Апостольська Православна Церква (УАпПЦ) була створена у листопаді 2001 року Михайлом (Дуткевичем), єпископом Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ).
Єпископ Михайло (Дуткевич) (1936-2001) був висвячений у 1992 році Антонієм (Масендичем), Володимиром (Романюком), Полікарпом (Пахолюком)http://archivorthodoxy.in/page-591.html. Коли у 1992 році вже позбавлений у РПЦ сану митрополит Філарет (Денисенко) повторно висвячував усіх єпископів УАПЦ, єпископ Михайло (Дуткевич) від повторного висвячення відмовився. Після об'єднання УАПЦ з митр. Філаретом і створенням УПЦ КП єпископ Михайло (Дуткевич) пробув якийсь час у складі УПЦ КП, а потім повернувся у відновлену УАПЦ, що очолювалась патріархом Димитрієм (Яремою). Він намагався активно впливати на життя УАПЦ, зокрема скликав у 1996 собор, що не був визнаний патріархом Димитрієм.
Після конфлікту з митрополитом УАПЦ Мефодієм (Кудряковим) утворив власну юрисдикцію у листопаді 2001 року і став митрополитом. Однак вже у грудні 2001 року митрополит Михайло помер у місті Таращі Київської області, де мав свій кафедральний собор, тому церква залишилась малопоширеною і майже непомітною.
До новоствореної організації приєдналася низка єпископів, заборонених або заштатних в УАПЦ (Феоктист (Пересада) — невдовзі відійшов від церковної діяльності) та УПЦ КП (Нестор (Куліш) — у 2005 році перейшов до УПЦ (МП)), а також невідомо ким висвячені (можливо, вже у новоствореній церкві) Миколай (Кабак) — помер у 2011 році, та Захарія (Чернов-Тарасюк) — помер у 2007 році.
Після смерті митрополита Михайла, церкву у 2002 році очолив архієпископ Лука (Нарольський), випускник Інституту внутрішніх справ, мешканець Львова.
У 2008 році стало відомо про звершення незаконної хіротонії архієпископом УПЦ КП Кіровоградським і Голованівським Серафимом ігумена Гурія на «єпископа Бородянського» (юрисдикції АПЦ) в Макарові Київської області 4 жовтня 2004 року. За участь у цій хіротонії архієпископ Серафим (Верзун) був понижений до статусу єпископа.https://web.archive.org/web/20081203014407/http://www.cerkva.info/2008/11/26/zhurnaly_Sinodu.html.
З критикою діяльності Дуткевича і Нарольського виступили архієпископ УАПЦ Ігор (Ісіченко) з Харкова, та мирянин Новак Олекса Федорович з Рівного.
Історія юрисдикції Віктора (Веряскіна) та його наступників Інша юрисдикція — це українське відгалуження Апостольської православної церкви Росії, яка також іменує себе як «Українська незалежна апостольська православна церква» (УНАПЦ), або ж як «Київська митрополія АПЦ». Утворила свої громади в Києві та Сімферополі не пізніше 2005—2006 років.
Єпархія АПЦ з центром у Києві існує з 2002 року.
7 січня 2002 року, рішенням Священного Синоду АПЦ Росії в сан єпископа Вишгородського був висвячений отець Андрій (Трегуб) (митрополитом Стефаном, архієпископом Киріаком, архієпископом Сергієм (Саркісовим) і архієпископом Віталієм).
14 січня 2002 року в сан архієпископа Київського був висвячений отець Сергій (Журавльов).
12 липня 2002 року, згідно з рішенням архієрейської наради Преосвященних РІПЦ в Україні, архієпископом Сергієм (Журавльовим) та єпископом Андрієм (Трегуб) архімандрит Антоній (Власов), був висвячений в сан єпископа Миколаївського і Таврійського (а 14 вересня 2003 року, рішенням Синоду Апостольської Православної Церкви, був зведений в архієпископи).
Архієрейською нарадою Преосвященних Української частини ІПЦ і АПЦ (відродження), що відбулася 2 жовтня 2002 року, було вирішено обрати архієпископа Антонія (Власова) — Митрополитом Київським, з титулом «Блаженніший Митрополит Київський і всієї України». При цьому Журавльов був увільнений з Київської кафедри АПЦ (при цьому залишався архієпископом АПЦ, за кліром АПЦ і рахувався до остаточного розколу 2003 року, коли його остаточно позбавили сану та виключили з АПЦ).
Прихильниками Журавльова в Києві у 2004—2005 роках реєструються перші громади. Так, священник АПЦ Прошак Олексій Іванович зареєстрував 22 січня 2004 року парафію «Християнська громада Христа Спасителя у Дарницькому районі м. Києва».
Крім того, 24 листопада 2005 року ще один священник АПЦ Чернобров Юрій Іванович, колишній учасник київської громади Сандея Аделаджі «Посольство Боже», зареєстрував 24 листопада 2005 року парафію «Християнська Релігійна Громада Єдина Свята Соборна Апостольська Церква У Печерському районі м. Києва» (у 2018 році Чернобров повернувся в юрисдикцію АПЦ, де став єпископом). Чернобров довгий час належав до юрисдикції Сандея Аделаджі, заявивши про це наступне:
«В 2003 году я был высвячен в иереи Архиепископом Сергеем Журавлевым, а в 2005 году рукоположен через елеепомазание на посланническое служение примирения и единства Апостолом Сандеем Аделаджа. Знаете, нормальные люди от своих родителей не отказываются, они в любом случае остаются их родителями независимо от того, какой образ жизни ведут и во что верят — это родители, это те люди, которые дали жизнь. Хороший сын или дочь никогда не откроет наготы своего родителя. И если мне нужно будет с моими родителями что-то претерпеть, например позор или унижение, я это сделаю — они мои родители».https://my.mail.ru/community/godembassy/3FA2C183B6266F68.html.
Крім того, 13 лютого 2006 року в селі Троїцьке (П'ятихатський район) священник АПЦ Стрельський Борис Петрович зареєстрував громаду під назвою Українська реформаторська православна церква (на честь Христа Спасителя). Саме ця назва — «Українська реформаторська православна церква» утвердилася за остаточно відокремленою від АПЦ 2006 року конфесією Журавльова, для якої з 2008 року висвячується окрема ієрархія (зокрема, Житомирську єпархію очолив висвячений 24 серпня 2008 року єпископ Никон Подзюрей, а Миколаївську єпархію очолив єпископ Миколай Янковський). Однак Журавльов відійшов від ідеології АПЦ, а його конфесія почала пропагувати ідеологію російського обновленства і протестантського харизматизму.https://ru.wikipedia.org/wiki/Украинская_реформаторская_православная_церковь.
Предстоятель Української апостольської істинно-православної церкви — обраний 2 жовтня 2002 року на кафедру митрополита Київського владика Антоній (Власов), хоча і був висячений на єпископа в юрисдикції АПЦ, але вже протягом 2003 року відокремився від АПЦ Росії, ним була поступово організована незалежна Українська істинно-православна церква, остаточно оформлена на соборі 14 вересня 2003 року. За участю Владики Антонія були звершені архієрейські хіротонії: 2 жовтня 2002 року — єпископа Даміана Акімова для Кримської єпархії, та 19 грудня 2002 року — єпископа Луки Ніколаєнка для Одеської єпархії.
А вже у 2004 році Антоній (Власов) вступив у євхаристійне єднання з ІПЦ-Рафаїла, але помер у 2006 році. Його наступник — митрополит Андрій (Трегуб) офіційно приєднався до ІПЦ-Рафаїла, в цій юрисдикції і помер у 2013 році. Структури АПЦ в Україні у 2003—2005 роках фактично розпалися, розкололися.
Далі, 2005 року в м. Київ близький до АПЦ священник УПЦ-КП Віктор Веряскін зустрічався і неодноразово спілкувався з архієпископом АПЦ (Бурятії) Діонісієм (Агаповим). В підсумку, для громад АПЦ в Україні 24 березня 2006 року єпископом Київським висвячений Віктор Веряскін, громадянин України, мешканець Симферополя.
4 липня 2006 року єп. Віктор Веряскін возведений в сан митрополита Київського і всієї України. З огляду на багаторічну просвітницьку діяльність, він затверджений постійним членом Священного Синоду і керівником освітнього відділу Митрополії АПЦ.
У 2008 році саме владика Віктор (Веряскін), мешканець м. Симферополь у Криму, став автономним митрополитом Київським та керуючим парафіями АПЦ в Україні, залишаючись на цьому становищі до 2013 року, а перед тим у 2006—2008 роках служив єпархіальним архієпископом-митрополитом Київським в юрисдикції АПЦ Росії.
З вересня 2006 року митрополит Віктор (Веряскін) поширив свою лекційну діяльність за програмами Київської Духовної Академії АПЦ.
З 2009 року особисті контакти митрополита Віктора (Веряскіна) закріпили співпрацю АПЦ з Всеукраїнською Спілкою Християнських Письменників. Наприкінці 2012 року почав співпрацю з Українським Євангелічним Альянсом.
Веряскін Віктор Олексійович — відомий спеціаліст у галузі наукового релігієзнавства і конфессійної теології, народився 1953 року. Короткий час був студентом Одеської духовної семінарії, звідки відрахований. У 1999 році зареєструвався, як підприємець, у місті Алатир у Чуваській Республіці. У 1999—2002 роках читав цикл лекцій у Києві, як священник УПЦ-КП. Пізніше переїхав до Криму, маючи російське громадянство. У 2004—2006 роках числився, як завідувач кафедри релігієзнавства Сімферопольського економіко-гуманітарного інституту, а вже у 2006 році став єпископом АПЦ. Далі, у 2011 році згаданий, як декан теологічного факультету «Кримського інституту ноосфери», доктор богослов'я, президент Кримського відділення Міжнародної асоціації релігійної свободи, а також експерт-консультант Спілки підприємців Криму. Він автор книги лекцій «Духовні принципи менеджменту» — першої книги для бізнесменів-християн, та багатьох інших видань. Як диригент церковних хорів, Веряскін був лауреатом фестивалів і конкурсів. Нагороджений орденами Святого Архистратига Михаїла, св. Володимира, Христа Спасителя тощо.https://versii.cv.ua/wp-content/uploads/pdf/versii_51_415.pdf.
Веряскін видав наступні теологічні книги: "О разномыслии и сектанстве в православии. Цикл лекций «Христианство в современном мире». Части 1-2 (Харьков, 2000); «Духовные принципы менеджмента: конспект лекций» (Симферополь, 2003); «Приди до зимы. Введение в богословие» (Серия: Грани света). Харьков: Центр образовательных инициатив, 2004; «Введение в круг священных времен. Популярное богословие. Сегмент первый» (Киев: Обитель-Ханака, 2005); «Введение в круг священных времен. Популярное богословие. Сегмент четвертый» (Киев: Обитель-Ханака, 2007).
До юрисдикції Веряскіна приєднався священнослужитель РПЦЗ Єрмоген (Волін-Данилов Ігор Вячеславович), який 25 січня 2008 року зареєстрував парафію АПЦ під назвою «Православна релігійна громада святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова апостольської традиції м. Одеса».
При Веряскіні, єпископат Київської митрополії АПЦ на території України станом на 2010 рік представляли Геронтій (Хованський) — архієпископ Сумський, Володимир (Мочарник) — єпископ Закарпатський, Єрмоген (Волін-Данілов) — єпископ Одеський і Новоросійський, і Парфеній (Гринюк) — єпископ Ізмаїльський.https://web.archive.org/web/20111108115615/http://www.anti-raskol.ru/pages/222.
Надалі церкву в 2013 році очолив владика Олег Ведмеденко з Луцька, котрий титулувався як митрополит Київський і всієї України, єпископ Волинський і Галицький Апостольської Православної Церкви. При цьому владика Олег, судячи з офіційного сайту його юрисдикції, не був самостійним, бо його першоієрархом вважався владика Віталій (Кужеватов), митрополит Московський і Всеросійський, предстоятель Апостольської Православної Церкви.https://web.archive.org/web/20140127030113/http://apc.at.ua/index/ierarkhija/0-12.