Лицарський хрест Залізного хреста () або спрощено Лицарський хрест () — вищий ступінь військового ордена Залізного хреста, що була введена 1 вересня 1939 з початком Другої світової війни з відновленням у Третьому Рейху ордена Залізного хреста, який існував у нагородній системі Німеччини з 1813 року. Лицарський хрест Залізного хреста вручався військовослужбовцям Збройних сил Німеччини та інших воєнізованих організацій країни, а також військовикам союзних держав, на знак визнання проявленої ними надзвичайної хоробрості та відваги на полі бою або за видатні успіхи воєначальників у керівництві військами під час бойових дій. У нагородній системі нацистської Німеччини орден посідав друге місце після Великого хреста Залізного хреста (), нагородження яким сталося лише одного разу, коли Великий хрест був вручений другому після А.Гітлера лідеру нацистів Г.Герінгу за значні заслуги у відбудові німецьких військово-повітряних сил (Люфтваффе) на посаді їх головнокомандувача. По-суті, Лицарський хрест був найвищою та найпочеснішою нагородою для усіх військовиків Німеччини у роки Другої світової війни.
Відзнака ордена Лицарського хреста за розміром була дещиця завбільшки Залізного хреста й на відміну від нього носилася на орденській стрічці на шиї. Перше офіційне нагородження орденом сталося 30 вересня 1939, коли фюрер особисто вручив нагороди тим, хто відзначився у Польській кампанії. Згодом для заохочення кавалерів Лицарського хреста були введені вищі ступені. 3 червня 1940 засновано другий ступінь — Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям (), 28 вересня 1941 — третій — Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям та мечами () та четвертий ступені — Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (). 29 грудня 1944 засновано останній найвищий ступінь — Лицарський хрест Залізного хреста з Золотим дубовим листям, мечами та діамантами ().
Найпоширенішим було нагородження власно Лицарським хрестом — усього за час існування ордена, ним було нагороджено 7 364 особи. За станом на 1986 рік, «Асоціація кавалерів Лицарського хреста» () визнавала законними нагородження 7 321 кавалера громадянина Німеччини, що перебували у складі Вермахту (Сухопутні війська, Крігсмаріне, Люфтваффе), Ваффен-СС, Імперської служби праці та фольксштурму), а також 43 іноземців: 18 румунів, 9 італійців, 8 угорців, 2 іспанців, 2 японців, 2 словаків, 2 фінівБельгійця Леона Дегреля і естонця Альфонса Ребане нагороджено Лицарським Хрестом Залізного Хреста, як військовослужбовця Третього Рейху.. Серед нагороджених осіб належали до Сухопутних військ Німеччини — 4777, Люфтваффе — 1787, Крігсмаріне — 318, Ваффен-СС — 459 та 1 особа до Імперської служби праці (Гайнц Корн).
Аналіз федеральних архівів свідчить, що офіційне число нагороджених де-факто та де-юре становить 7 161 чоловік. Асоціація вважає, що 890 кавалерів удостоєні ордена Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (8 — військовослужбовці іноземних армій), хоча державні архіви не підтверджують дані на 27 чоловік з них. Ще 160 військовиків удостоєні Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами, в тому числі одне нагородження посмертно японського адмірала Ісороку Ямамото; федеральний архів не має достеменних даних на 13 кавалерів. Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами та діамантами удостоєні 27 кавалерів. Найвищого ступеня ордена Лицарського хреста Залізного хреста з Золотим дубовим листям, мечами та діамантами 29 грудня 1944 удостоївся тільки один Ганс-Ульріх Рудель.
Останнє нагородження, що мало юридичну силу, мало статися до 23:01 8 травня 1945 за Центральноєвропейським часом за умовами, коли капітуляція Німеччини вступала в силу. Однак, декілька нагороджень проведені вже після цього часу, найостанніше 17 червня 1945; проте, де-юре усі вони вважаються незаконними.
Із заснуванням Федеративної Республіки Німеччини федеральними законами країни використання та публічне носіння нацистської символіки було заборонене. В 1957 році німецький уряд дозволив носіння нагород Третього Рейху за умови видалення свастики, на Лицарському хресті замість неї встановлювали дубове листя.
Історичне підґрунтя
З початком німецької війни за незалежність 1813 року під час Наполеонівських війн, прусський король Фрідріх-Вільгельм III заснував нагороду для заохочення тих вояків, що відзначилися у битвах з французькими окупантами — Залізний хрест. 13 березня 1813 року німецький художник Карл Фрідріх Шинкель отримав королівське замовлення на розробку дизайну металевої відзнаки у формі німецького хреста. Декрет про створення ордена був прив'язаний 10 березня 1813 року, до дати народження королівської дружини Луїзи-Амалії, котра померла у 1810 році. Матеріалом було обрано залізо, як символ непокори окупантам та міцності духа німецького народу тієї епохи. Прусська держава розгорнула кампанію, спрямовану на відродження патріотизму, намагаючись згуртувати своїх громадян та надати відсіч французьким загарбникам. Для збору коштів на боротьбу з Наполеоном король звернувся до багатих верств населення країни та віддати свої коштовності, щоб фінансово підтримати визвольну боротьбу німецького народу, а на знак визнання отримати чавунні кільця або дамські брошки, з написами: «Золото в обмін на залізо» або «Золото на захист, залізо для честі».
Спочатку нагородження Залізним хрестом здійснювалося тільки в ті періоди, коли Пруссія перебувала в стані війни. Формально процедура присвоєння кавалерам цього ордену потребувала офіційного відновлення головою держави статусу нагороди, про що на нижній лицьовій стороні ордена свідчив рік вручення Залізного хреста, коли вона відновлювалася. Після наполеонівських війн Залізний хрест був двічі відновлений. Перший раз це сталося 19 липня 1870 у зв'язку з франко-прусською війною, а друге оновлення трапилося 5 серпня 1914, з початком Першої світової війни.
У 1914 році Залізний хрест залишався в нагородній системі Прусського королівства, однак від імені кайзера усі військовики з інших держав Німецької імперії могли отримувати цю нагороду за видатні заслуги на полі бою. З 16 березня 1915 року положення про статус ордена було доповнено і можливість отримати цю нагороду здобули військові інших держав, що билися на боці Німеччини у світовій війні. За часів Великої війни Залізний хрест мав три ступені: Залізний хрест 2-го класу (), Залізний хрест 1-го класу () та вищий ступінь — Великий хрест Залізного хреста (). Однак, у положенні про нагородження цими відзнаками існувала деяка диспропорція. Так, Залізними хрестами 2-го та 1-го класу нагороджувалися усі військовики від солдата до фельдмаршала, водночас Великим хрестом міг бути нагороджений тільки головнокомандувач вищого рангу за успішне проведення стратегічної битви чи кампанії. Частково такій пробіл у системі нагородження заповнювався іншими орденами та хрестами Німецької імперії, що мали за мету відзначити найбільш заслужених солдатів, офіцерів та генералів за проявлену мужність, сміливість, самопожертву та інші прояви героїзму в битві, а також за лідерські якості командирів усіх рангів. Одними з найвідоміших відзнак того часу були Pour le Mérite та орден дому Гогенцоллернів, які вручалися тільки офіцерському корпусу. Найвищою нагородою для солдатів та сержантського складу був прусський Золотий військовий хрест «За заслуги» ().
Заснування Лицарського хреста 1 вересня 1939, через кілька годин після початку Другої Світової війни, рейсхсканцлер і Верховний головнокомандувач збройними силами Німеччини А. Гітлер підписав указ про відновлення славетного прусського ордена Залізного хреста. Цей законодавчий документ також підписали начальник штабу Верховного головнокомандування збройними силами Німеччини генерал-полковник Вільгельм Кейтель, рейхсміністр внутрішніх справ Вільгельм Фрік та рейхсміністр і голова президентської канцелярії фюрера Отто Мейснер.
Легальним підґрунтям для заснування нової нагороди був § 3 закону Німеччини про титули, нагороди та почесні відзнаки від 1 липня 1937 року, у відповідності до якого тільки фюрер і рейхсканцлер мав право нагороджувати орденами, титулами й почесними званнями.
Затверджений фюрером новий статут нагороди в основному повторював основні положення відповідних документів 1813, 1870 і 1914 років, проте, разом з цим, містив ряд істотних змін і доповнень. Головною відмінністю нового статуту ордена стало те, що вперше за свою 126-річну історію Залізний хрест формально став загальнонімецькою, або точніше, німецькою загальнонаціональною нагородою, заснованою фюрером Німеччини і такою, що вручалася від його імені. До того ж, Гітлер заснував нову нагороду, котра заповнювала історичний пробіл між Залізним хрестом 1-го класу та Великим хрестом — Лицарський хрест. Попри те, що подібного ступеня ордена раніше не існувало, за часів Другої світової війни Лицарський хрест став, мабуть, найвідомішою і найшанованішою нагородою ІІІ Рейху, порівнюваною за значущістю з легендарним кайзерівським орденом Pour le Mérite, але з тією суттєвою різницею, що, на відміну від останнього, його кавалером міг стати навіть простий солдат.
Статут Залізного хреста, а разом з ним й Лицарського, був значно розширений і розповсюджувався не тільки на військовослужбовців німецької армії та флоту, а й також на представників різних воєнізованих (СС, поліція) і напіввійськових (СА, НСКК, НСФК, Гітлерюгенд, РАД, ОТ, пожежники, залізничники тощо) організацій та формувань, які діяли спільно з Вермахтом або надавали йому безпосередню підтримку. Більш того, указом скасовувався поділ нижчих ступенів ордена на два підвиди: за бойові та небойові заслуги. 18 жовтня 1939 замість останнього з них був заснований так званий Хрест Воєнних заслуг, і, таким чином, Залізний хрест став, у всякому разі формально, виключно бойовою відзнакою.
Статус нагороди передбачав нагородження нею військовослужбовця будь-якого рангу, від головнокомандувачів видів збройних сил до рядового солдата за прояву акту героїзму на полі бою. Але на відміну від нагородження хрестами 2-го і 1-го ступеня, що мали отримали вищі офіцери збройних сил на посаді, не нижчій від командира дивізії, право нагородження Лицарським хрестом і Великим хрестом Залізного хреста фюрер залишив за собою.
Інсигнія Лицарський хрест Залізного хреста зовні відповідав Залізному хресту 1-го класу, але відрізнявся тим, що він був трохи більший за розміром, і носився на чорно-біло-червоній орденській стрічці (в кольорах Рейху). Хрест повторював форму і спосіб носіння Великого хреста Залізного хреста на шиї, але замість золотої мав срібну оправу Залізного хреста. Кавалери Лицарського хреста мали право не закривати комір шинелі, щоб нагороду було видно.
Грамоти вручення лицарського хреста виглядали таким чином: Лицарський хрест: червона обкладинка із золотим орлом на лицьовій стороні. Лицарський хрест з дубовим листям: біла обкладинка із золотим орлом на лицьовій стороні Лицарський хрест з дубовим листям та мечами: біла обкладинка з широкою золотою стрічкою і золотим орлом на лицьовій стороні. Лицарський хрест з дубовим листям, мечами та діамантами: темно-синя / чорна обкладинка з широкою золотою стрічкою і золотим орлом на лицьовій стороні. Лицарський хрест з Золотим дубовим листям, мечами та діамантами: як описано вище, але з золотими дубовими листками замість срібних. У внутрішній частині грамоти названі ім'я, прізвище і звання нагородженого. Лицарський хрест Залізного хреста Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям та мечами Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами Лицарський хрест Залізного хреста з Золотим дубовим листям, мечами і діамантами
Лицарський хрест Залізного хреста Виробник PKZ #PKZ означає Präsidialkanzlei — Президентська канцелярія LDO #LDO скорочена форма від — Співтовариство виробників німецьких орденів C. E. Juncker 2 L/12 Otto Schickle — L/15 Steinhauer & Lück 4 L/16 Klein & Quenzer (65) L/26 Gebrüder Godet & Co. 21 L/50 C. F. Zimmermann 20 L/52