О́тто Мо́ріц Ва́льтер Мо́дель (; 24 січня 1891, Гентін — 21 квітня 1945, Ратінген) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1944) Вермахту, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям‎, мечами та діамантами (1944), воєнний злочинець. Командував танковими з'єднаннями на початкових етапах Другої світової війни та оперативно-стратегічними об'єднаннями — на заключних.

Мав прізвисько «пожежний Гітлера» — призначався на найбільш проблемні ділянки фронту, діяв особливо вдало в оборонних боях, вважався найдосвідченішим та неперевершеним майстром оборони серед вищого генералітету ВермахтуNewton (2006), p. 362.. Особливо відзначився на заключній стадії Другої світової війни. Фельдмаршал Модель був відомий особистою відданістю фюрерові та націонал-соціалізму. «Прославився» жорстоким поводженням з цивільним населенням: масовими розстрілами заручників, співпрацею з каральними загонами СС. Практикував «тактику спаленої землі» на окупованих територіях.

21 квітня 1945 року, після розгрому німецьких військ у Рурському котлі, не бажаючи потрапити в полон до союзників, покінчив життя самогубством.

Біографія

Ранні роки, Перша світова війна Отто Моріц Вальтер Модель народився 24 січня 1891 року у Гентіні (Бранденбург) в родині Отто Моделя, старшого викладача музики в семінарії, а пізніше диригента прусського хору священнослужителів. Родина належала до стану нижче середнього класу й не мала військових традицій. Внаслідок рішення Моделя спалити всі свої особисті папери наприкінці Другої світової війни залишилось порівняно мало відомостей про його раннє життя. Відомо лише, що його дитинство пройшло в бідності.

У 1908 році Вальтер Модель вступив до кадетської школи в Нейсе (нині Ниса, Польща), де зарекомендував себе відмінним курсантом. У 1910 успішно закінчив військовий навчальний заклад та, отримавши первинне військове офіцерське звання «лейтенант», був направлений для подальшого проходження військової служби до 52-го піхотного полку 6-ї Бранденбурзької дивізії фон Альвеншлебена. Із самого початку військової кар'єри Модель мав замало друзів серед своїх товаришів по службі й був відомий своїми амбіціями, наполегливістю та надзвичайною відвертістю. Ці характеристики будуть вирізняти його з-поміж інших генералів А.Гітлера вищого рангу протягом всієї кар'єриD'Este (1989), p. 320..

Просування по службі в кайзерівській армії було дуже повільним не тільки для офіцерів з простолюддя, таких як Модель, але навіть і для вихідців з дворянського стану. Тому до початку Першої світової війни Модель так і залишався в чині лейтенанта.

На початку Першої світової війни Вальтер Модель обіймав посаду ад'ютанта 1-го батальйону свого 52-го піхотного полку, що входив до складу 5-ї піхотної дивізії. Дивізія брала участь у бойових діях на Західному фронті. У 1915 році він був двічі поранений біля Арраса. В жовтні Модель отримав Залізний хрест першого ступеня. Незабаром здібностями відважного офіцера зацікавився особисто командир дивізії, який, не зважаючи на побоювання з приводу його клопотання за «незручного за походженням підлеглого», порекомендував Моделя на посаду офіцера німецького генерального штабу. Серед іншого, це означало, що Модель зміг взяти участь лише у початковій стадії кривавої битви під Верденом і уникнути бійні в ході битви на Соммі, в якій його дивізія брала найактивнішу участь і зазнала серйозних втратNewton (2006), pp. 27-28..

При Генеральному штабі в Берліні Модель пройшов прискорені курси штабних офіцерів, після чого повернувся до 5-ї дивізії на посаду ад'ютанта 10-ї піхотної бригади. Надалі воював на передовій як командир піхотної роти в полках дивізії, спочатку в 52-му піхотному, а згодом у 8-му гренадерському полку. У листопаді 1917 Вальтер Модель вже мав звання гауптмана, а 1918 року був призначений до штабу гвардійської резервної дивізії, де брав участь у загальному німецькому Весняному наступі того року.

Війну Вальтер Модель закінчив у штабі 36-ї резервної дивізії, маючи кілька поранень: 2 жовтня 1915 осколок поранив коліно (залишався в частині), 13 листопада 1915 — осколок потрапив у праве плече, а 25 квітня 1916 — у праву гомілку (важке поранення) біля форту Доумонта під Верденом. За бойові заслуги був відзначений низкою нагород, серед інших Залізним хрестом 2-го та 1-го ступеня, а також лицарським хрестом ордену дому Гогенцоллерів.

Інтербеллум

Першу світову війну молодий Модель закінчив, маючи репутацію здібного бойового офіцера з величезним потенціалом. Ще на самому початку своєї військової кар'єри Вальтер Модель став відомим у військах, написавши книгу про легендарного прусського генерал-фельдмаршала Августа фон Гнейзенау. Крім того, за результатами своєї діяльності під час світової війни, він мав відмінні характеристики від генерал-майора Франца фон Рантау, командира 36-ї резервної дивізії, й вже був добре відомий головнокомандувачу рейхсверу генералу Гансу фон Зекту, який формував за умовами Версальської угоди нові збройні сили Німеччини. Таким чином, було не дивно, що 27-мирічний гауптман став одним з 4000 офіцерів, що були залишені служити в рейхсвері. У той хаотичний період, що ознаменувався народженням Веймарської республіки, Модель в цілому тримався осторонь від політики, хоча, як офіцер, він був залучений до кривавого придушення комуністичного повстання 1920 в Рурській області.

Наступного року він одружився з Гертою Хауссен (). Від цього шлюбу пара мала троє дітей: Крісту, Геллу та Ганса-Георга. Варто зазначити, що Модель, не зважаючи на власний досвід у боях, ненавидів говорити про війну та політику й ніколи не обговорював ці теми зі своєю дружиноюD'Este (1989), p. 321..

У 1925 році гауптман Вальтер Модель отримав призначення в місто Герліц на посаду командира роти 8-го піхотного полку 3-ї піхотної дивізії — елітного з'єднання рейхсверу, що брало активну участь у тестуванні технічних інновацій тієї епохи. З 1928 року перейшов на штабну роботу й читав лекції з військової тактики та військової історії на базових курсах підготовки штабних офіцерів. У 1930 був переведений до відділу бойової підготовки в так званому Труппенамті () — прихованому органу управління військами, що замінював німцям Генеральний штаб, котрий був під забороною після поразки Німеччини в Першій світовій війні. Тут Модель став дуже відомим серед німецьких офіцерів своєю активною підтримкою радикальної військової модернізації, а також повною безтактністю.

Протягом наступних років Модель продовжував проходження служби переважно на штабних посадах у з'єднаннях та об'єднаннях Рейхсверу. 1 жовтня 1933 він призначається командиром 2-го піхотного батальйону 2-го піхотного полку в Алленштайні, згодом повертається до Берліна на посаду начальника відділу в Генеральному штабі. З приходом до влади нацистів Модель, як і більшість офіцерів того часу, став щирим прихильником націонал-соціалістичного уряду. Служба в головному військовому відомстві в Берліні під керівництвом Вальтера фон Браухіча дозволила йому надбати корисних контактів з високопосадовими членами нацистського режиму. Він справив сприятливе враження на Геббельса, який представив його особисто А.Гітлеру; фюреру сподобався молодий енергійний офіцер. Надалі, з початком світової війни, він досяг доволі близьких стосунків з Геббельсом і А.ШпеєромMarcel Stein, Model pp. 222—223..

1 жовтня 1934 був призначений командиром піхотного полку з одночасним підвищенням до військового звання оберст.

Але вже через рік, восени 1935 Модель повернувся до штабу сухопутних військ на посаду начальника Головного військово-технічного управління. На нього покладається завдання щодо досліджень та випробувань новітніх систем зброї та озброєння. Модель не міг похвалитися значними технічними знаннями, але компенсував цей недолік кипучою енергією і живою уявою. Останнє нерідко шкодило йому при оцінці можливостей практичного застосування тих чи інших ідей. В цілому він чимало зробив для розвитку нової військової техніки, що надходила на озброєння Вермахту. Як фахівець з технічних питань у складі військової делегації рейхсверу Модель відвідав СРСР.

Під час Чехословацької кризи 1938 року за особистою вказівкою А.Гітлер планувалося призначення Моделя начальником штабу угруповання військ для вторгнення в Чехословаччину. Але після підписання Мюнхенської угоди необхідність у створенні такого угрупування відпала.

10 листопада 1938 року Модель був призначений начальником штабу 4-го армійського корпусу — 4-го військового округу, яким командував генерал від інфантерії В. фон Шведлер, зі штабом у Дрездені.

1 березня 1939 році Вальтер Модель став генерал-майором.

Друга світова війна. Перші кампанії На посаді начальника штабу армійського корпусу Модель брав участь у Польській кампанії 1939 року, в ході якої 4-й армійський корпус входив до складу 10-ї армії генерала артилерії В. фон Райхенау, що діяла на головному напрямку. Перед початком вторгнення до Франції, у квітні 1940, він підвищений до генерал-лейтенанта.

Під час Французької кампанії 1940 року Вальтер Модель був начальником штабу 16-ї армії (генерал Е. Буш). У листопаді 1940 він прийняв під своє командування одну з основних ударних дивізій Вермахту — 3-тю танкову дивізію. Генерал відразу ж став повністю ігнорувати будь-які усталені формальності в організації, тактиці дій та системі управління, чим негайно завоював до себе повагу та любов своїх підлеглих і неймовірно роздратував штаб. Не зволікаючи, новий командир дивізії ініціював поглиблену комбіновану всебічну бойову підготовку особового складу в різноманітних ситуаціях, що не передбачалися ніякими уставами та настановами, проте могли виникнути в ході бою. Незалежно від штатного призначення за посадою та належності до підрозділів різних родів військ, усі військовослужбовці дивізії інтенсивно тренувалися в складі різних спеціальних груп: танкісти відпрацьовували дії з піхотою, інженери діяли з розвідниками тощо. Відточуючи на практиці ці дії, німецькі солдати досягли неабиякого професіоналізму в діях на полі бою. Таким чином, Модель на кілька місяців випередив створення штурмових груп, що набули регулярного застосування в німецькій армії в ході Другій світовій війні, й згодом стали рутинним явищемNewton (2006), pp. 108—109.. Однак на той час, наприкінці 1940 — на початку 1941, це все ще не було універсальною практикою у Вермахті й провокувало чимале незадоволення вищого керівництва Моделя.

Східний фронт

Операція «Барбаросса»

22 червня 1941 на чолі 3-ї танкової дивізії XXIV-го моторизованого корпусу 2-ї танкової групи генерала Г. Гудеріана, Модель вступив у війну проти Радянського Союзу. Частини його танкової дивізії з успіхом билися проти радянських військ Західного фронту під Білостоком, Мінськом і Смоленськом, форсували річки Західний Буг та Березину. 28 червня війська Моделя стрімким кидком опанували Бобруйськ.

4 липня 1941 передові загони 3-ї танкової дивізії вийшли до Дніпра в районі Бихова, однак форсування річки з ходу не вдалося. Авангард 3-ї танкової дивізії був атакований та відкинутий радянською 21-ю армією генерал-лейтенанта В. П. Герасименка. До 10 липня Модель присвятив час ретельній підготовці міцного удару через Дніпро й зосереджував сили для рішучого кидка. Для цієї операції Модель отримав підкріплення та реорганізував усі свої сили в три основні угруповання. До складу першого увійшли усі піхотні підрозділи із засобами посилення, на які покладалася задача перетнути річку і створити міцний плацдарм для німецьких військ. Друга група компонувалася з мобільних броньованих сил, які мали швидко проскочити через плацдарм і, не гаючи часу, продовжувати наступ вглиб оборони радянських військ. Й нарешті в третьому угрупованні — угрупованні вогневої підтримки — була зосереджена майже вся артилерія дивізії. План спрацював настільки успішно, що під час переправи німецькі втрати були мінімальними. За цей епізод та успішне виконання завдання Модель був нагороджений Лицарським хрестом.