Велика Британія — північноєвропейська країна, що складається з 4-х історико-географічних регіонів: Англії, Шотландії, Уельсу й Північної Ірландії (Ольстер). Найбільші міста Бірмінгем, Ліверпуль, Манчестер в Англії; Белфаст та Лондондеррі в Північній Ірландії; Единбург і Глазго в Шотландії; Суонсі і Кардіфф в Уельсі. Столиця — Лондон. Площа країни — 244100 км²;
Географічне положення
Велика Британія розташована на північному заході Європи, на Британських островах, що відокремлені від материка Північним морем, Ла-Маншем і Ірландським морем. Територія держави охоплює острів Велика Британія (найбільший у Європі, площа близько 229 тис. км²), північну частину острова Ірландія (Північна Ірландія), а також понад 5 тисяч дрібних островів — Гебридські, Оркнейські, Шетландські та інші.
Координати центральної частини країни — приблизно 54° північної широти і 2° західної довготи. На півночі Велика Британія омивається водами Атлантичного океану, на сході — Північним морем, на півдні — Ла-Маншем, який відділяє її від Франції (у найвужчому місці — лише 34 км), а на заході — Ірландським морем і протокою Північна.
Завдяки своєму положенню країна має стратегічне значення: вона є природним морським мостом між Європою та Північною Америкою, а також важливим транспортним вузлом між континентом і Північною Атлантикою. Близькість Гольфстріму значно впливає на клімат, сприяючи його помірності.
Геологія
Геологічна будова Великої Британії є надзвичайно складною і відображає довгу геологічну історію, яка налічує понад 2,5 млрд. років. Основу Північної Шотландії становлять найдавніші докембрійські кристалічні породи (ґнейси, граніти, кристалічні сланці). У центральній та південній частинах країни переважають осадові товщі палеозойського, мезозойського та кайнозойського віків.
Палеозойські відклади (кам'яновугільні, девонські, силурійські) поширені в Уельсі, Північній Англії та Шотландії. Вони формують основи гірських систем. У Південній та Східній Англії залягають більш молоді мезозойські та кайнозойські відклади — крейдові, юрські, палеогенові породи, які утворюють пагорбистий рельєф і родючі рівнини.
У геоструктурному відношенні територія країни (з півночі на південь) поділяється на такі основні тектонічні елементи: древній Гебридський масив; каледонський складчастий пояс Шотландії, Північної Англії та Уельсу; докембрійський кратон Уельсу і Мідленду; каледонський Лондонсько-Брабантський масив; герцинський складчастий пояс.
Рельєф
Рельєф центральної, і південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Головні річки: Темза, Северн, Трент, Мерсі.
За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Границя між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р. Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.
Клімат
Клімат Великої Британії класифікують як середньоширотний океанічний клімат або помірний морський клімат (за класифікацією Коппена) з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Основні фактори, які впливають на клімат Великої Британії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.
Оскільки Велика Британія лежить на островах, то клімат тут дуже специфічний. На клімат дуже впливає тепла течія Гольфстрім. Клімат в країні вологий і м'який. Озера і річки замерзають дуже рідко. У всі пори року дуже часто йде дощ. Загальна середня кількість опадів є 1100 мм. Найвологіші місяці із вересня по січень. Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії говорить, що вона здається єдиним великим красивим парком. Країна має океанічний і надто вологий клімат, з м'якою зимою і пасмурним літом, туманами та вітрами. Його формують атлантичні циклони. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000 — 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни — південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 — 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7° С на півострові Корнуолл до +3,5 °С у Східній Англії, однак бувають і морози від −15 до -18 °С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16 °С, а в районі Лондона — від +11 до +13 °С.
Гідрографія
Незважаючи на порівняно невеликі розміри країни, її гідрографічна мережа є надзвичайно різноманітною. До складу гідрографічної мережі входять численні річки, озера, болота, водосховища та прибережні води, що створюють унікальний гідрологічний комплекс.
Річки
Річки Великої Британії короткі, повноводні, з рівномірним режимом протягом року, що зумовлено вологим кліматом. Більшість річок бере початок у горах і впадає в моря Атлантики або Північне море. Найважливішими річками є Темза (довжина 346 км; найбільша річка Англії, судноплавна на значній частині, проходить через Лондон), Северн (354 км; найдовша річка Великої Британії, бере початок у горах Уельсу), а також Мерсі (113 км), Тайн (118 км), Клайд (172 км), Тей (188 км), Форт (47 км) — мають велике економічне значення, на їхніх берегах розташовані порти та промислові центри.
Озера
Найбільше озер у Шотландії та Північній Ірландії — регіонах, сформованих льодовиковими процесами. Найбільш відомими озерами є Лох-Несс (площа 56 км², глибина 230 м; легендарне шотландське озеро), Лох-Ней (площа 392 км²; найбільше озеро Ірландії та Британських островів), Лох-Ломонд (71 км²), Лох-Тей (26 км²) — (мальовничі льодовикові озера).
Болота
В умовах високої вологості поширені торф'янисті болота, особливо в Шотландії, Ірландії та Північній Англії.
Ґрунти
Основними чинниками ґрунтоутворення у Великій Британіє є вологість, помірні температури, вивітрювання порід і багатовікове землеробство, адже значна частина природних ґрунтів зазнала антропогенного перетворення. На рівнинах Англії переважають бурі лісові ґрунти, що формуються під листяними лісами на лесоподібних відкладах і глинах. Вони родючі, добре структуровані та широко використовуються для вирощування зернових культур, овочів і кормових трав. У центральній та східній частинах Англії поширені чорноземоподібні ґрунти, які мають високий вміст гумусу й придатні для інтенсивного землеробства. У низинах формуються алювіальні ґрунти, також сприятливі для землеробства.
На півночі Англії, у Шотландії та Уельсі, в умовах підвищеної вологості та прохолодного клімату розвинені підзолисті ґрунти, а на торф'янистих рівнинах і в гірських районах — торф'яно-болотні ґрунти. Вони малородючі, мають кислу реакцію й потребують осушення та вапнування для сільськогосподарського використання. На вапнякових породах (Йоркшир, Камбрія) трапляються дерново-карбонатні ґрунти — малопотужні, але родючі ґрунти, що придатні для пасовищ. У гірських районах Шотландії переважають гірсько-лісові та торф'яні ґрунти, які використовуються переважно під природні луки та пасовища.
Рослинний світ
Флора
Флора країни сформувалася під впливом помірного океанічного клімату, м'яких зим і рясних опадів. За флористичним районуванням світу Велика Британія належить до Атлантичної підобласті Європейсько-Сибірської області Бореального підцарства Голарктичного флористичного царства. Флора країни є відносно бідною в порівнянні з материковою Європою, однак вона має високу історико-біологічну цінність і відзначається ендемічними елементами, що збереглися з післяльодовикового періоду. Вона налічує близько 1700 видів дикорослих судинних рослин, з яких близько 30 є ендеміками або реліктами. Найхарактернішими родинами є злакові (Poaceae), айстрові (Asteraceae), розові (Rosaceae), хрестоцвіті (Brassicaceae), бобові (Fabaceae), осокові (Cyperaceae). Переважають види з європейсько-бореального та атлантичного флористичних елементів, а також представники середземноморської групи, які поширені переважно на півдні Англії. На півночі та у високогір'ях Шотландії трапляються види, спільні зі Скандинавією (наприклад, Dryas octopetala, Saxifraga oppositifolia, Salix herbacea).
Рослинність
Основним типом рослинності Великої Британії є широколистяні ліси. Первісно значну частину країни займали ліси, у яких переважали дуб, бук, ясен, в'яз і клен. Проте через тривалу господарську діяльність людини більшість лісів була вирубана, і сьогодні вони займають лише близько 10 % площі країни. Найбільші лісові масиви збереглися у Шотландії, де ростуть сосна шотландська, ялина європейська та модрина. На півдні Англії поширені залишки давніх букових лісів, а в Уельсі — дубові гаї. Важливою складовою ландшафтів є вересові пустища, які утворилися після знищення лісів. Тут переважають верес, осока, злаки та папороті. У гірських районах Шотландії й Уельсу зустрічаються альпійські види — карликові верби, арніка, різні мохи й лишайники. На болотах зростають сфагнові мохи, журавлина, пухівка, а на узбережжях — солелюбні рослини, зокрема лаванда морська та солянка.
Тваринний світ
Тваринний світ Великої Британії сформувався під впливом помірного морського клімату та багатовікової діяльності людини. Хоча природні ліси колись займали значну частину території, нині більшість земель розорано або перетворено на культурні ландшафти, що вплинуло на видовий склад фауни. На території країни, включно із територіальними водами, зареєстровано 85 видів ссавців. Серед них найпоширенішими є лисиця звичайна, їжак європейський, кріль, борсук та олень благородний. У гірських районах Шотландії трапляється олень північний і козуля європейська. Колись поширені вовки, рисі та ведмеді були винищені, однак нині ведуться програми з реінтродукції деяких видів, зокрема рисі.
Орнітофауна країни надзвичайно різноманітна: понад 200 видів птахів гніздуються постійно, а понад сотню видів з'являються під час міграцій. На узбережжях живуть численні морські птахи — мартини, баклани, олуші, тупики. Внутрішні водойми населяють лебеді-шипуни, качки, гуси, чаплі. З плазунів трапляються гадюка звичайна, мідянка та кілька видів ящірок. Земноводні представлені ропухою звичайною, кумкою та тритонами. У річках і озерах водяться щуки, коропи, форель, а в прибережних морях — оселедці, тріска, камбала.