Граф Александер Фредро (; 20 червня 1793, с. Сурохів біля Ярослава, нині Польща — 15 липня 1876, Львів, похований у Рудках) — польський галицький комедіограф, мемуарист, поет, масон, граф (шляхетський герб «Бонча»). Рідний дід Андрея Шептицького.
Біографія Народився у багатій шляхетській (колись сенаторській) родині. Батько — Яцек Фредро (у 1822 році отримав спадковий австрійський графський титул), член Галицького станового сейму, віце-маршалок у 1817 році. Мати — дружина батька графиня МаріяBoniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 5. — S. 321. Дембінська.
Освіту здобув удома, ніколи не навчався в навчальних закладах.
Після загибелі матері — Маріанни Фредро — під час пожежі у родинному маєтку в Беньковій Вишні (1806) разом з батьком, Яцеком Фредром, переїхав до Львова.
1809 року в ранзі поручника записався до 11-го уланського полку армії Герцогства Варшавського, який формувався у Львові, згодом брав участь у поході військ Наполеона на Москву. Брав участь у Бородинській битві. 1812 року отримав Золотий Хрест Virtuti Militari за участь у поході Наполеона на Москву. 1814 року був відзначений хрестом «Почесного Легіону».
1815 року після зречення Наполеона повернувся на Батьківщину, де зайнявся господарством у родинному маєтку Бенькова Вишня. Залишаючи Париж, написав: Wyjechaliśmy razem, z odmiennych pobudek: Napoleon na Elbę, ja zasię do Rudek («Виїхали разом, але з різних мотивів: Наполеон на Ельбу, а я собі до Рудок»). Вступив до люблінської масонської ложі.
1818 року створив свою першу помітну комедію «Пан Ґельдхаб» (на сцені з 1821 року).
1828 року одружився з графинею Зофією Скарбек (донька Юзефа, внучка Роха Міхала Яблоновського), до якої сватався 11 років. Вона перед цим була дружиною Станіслава Скарбека — фундатора будівництва теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, з яким розлучилась після судових засідань 3 березня, 7 травня 1828 року.Lasocka B. Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780—1848) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1997. — T. XXXVIII/1, zeszyt 156. — S. 25.
1828 року після смерті батька успадкував і примножив батьківський маєток. На той час був автором кількохнадцяти комедій. У 1829 році вступив до Товариства друзів науки.
1839 року разом з Лєоном Людвіком Сапеґою запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани.Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 52. — ISBN 978-617-655-000-6.
1846 року після 18 років життя в селі подружжя Фредрів оселилося у Львові, на «Хорунщизні» (тепер район вул. Чайковського).
1848 року під час «Весни народів» був членом польської Центральної національної ради. Також був обраний головою окружного відділу цієї ради в Рудках.Józef Garbacik. Fredro Aleksander (1793—1876)… — S. 110.
У 1850–1855 роках (з невеликими перервами) мешкав у Франції, де після придушення угорської революції 1848–1849 переховувався його син Ян-Александер Фредро (також комедіограф, але маловідомий).
Після повернення сина Яна Александра осів у власному «двірку» на Хорущині у Львові.
З 1861 року був послом Галицького крайового сейму, клопотав про побудову в Галичині першої залізниці, організував Земське Кредитове Товариство та Галицьку Ощадну Касу.
Похований у родинній крипті костелу Успіння Діви Марії в Рудках (тепер Самбірський район, Львівська область). 1970 року знавець і шанувальник творчості Фредра, вроцлавський професор Богдан Закшевський, відвідавши Рудки, взяв великий палець із правої руки забальзамованого тіла драматурга. Дослідник кільканадцять років приховував цей факт. Палець наприкінці 1980-х років був замурований у стіні костелу святого Маврикія у Вроцлаві.
Його дочка, Софія Людвіка Цецилія Констанція (1837–1904), 1861 року вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький, майбутній митрополит Андрей.
Особа А.Фредра була сповнена суперечностей: активний і заангажований у громадські справи, водночас шукав самотності і виявляв схильність до мізантропії. В останні роки життя серйозно хворів і провів їх здаля від світу, у вузькому родинному колі.
Був автором комедій звичаїв із життя шляхти, здебільшого провінційної. Писав вірші, поеми, афоризми. Належав до доби романтизму, але був далекий від цього стилю, через що його критикували Северин Гощинський і Лешек Дунін-Борковський. Ця критика примусила Фредра на 18 років відійти від літературної творчості.
Твори Фредра належать до золотого фонду польської літератури. Його байки в Польщі віддавна ввійшли до програми дитячого читання.
Першу біографію великого драматурга українською мовою створив Ігор Набитович («Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький». Київ: Дух і Літера, 2023). https://duh-i-litera.com/bookstore/saa-mistetsko-rodini-aleksander-fredro-sofija-sheptitska-mitropolit-andrej-sheptitskij
Творчість
Ґвалт, що діється! Дами та гусари Довічне ув'язнення Чоловік і дружина Чужоземщина Новий Дон-Кіхот, або Сто божевіль Відлюдники та поет Пан Ґельдхаб Пан Йов'яльський Три по три Ночівля в Апенінах Велика людина для малих оборудок Вихованка Не можу одружитися Записки старого Помста Пічоміра, королева Бланломанії Мистецтво обмацування Револьвер. Сім мішків гречаної вовни.
Вшанування Вулиця у Львові польського та українського періодів, в радянський час — Гаврилюка.
15 липня 2016 року, у 140-і роковини з дня смерті видатного польського комедіографа Александра Фредра, у дзвіниці костелу Успіння Діви Марії (нині — санктуарій Рудківської Матері Божої) в Рудках архієпископ Мечислав Мокшицький освятив його музей. Музей постав завдяки сприянню президента Об'єднання польських вчителів в Україні Адама Хлопка, Генерального консула РП у Львові Веслава Мазура, Фонду роду Шептицьких та парафіян костелу. Експозиція музею складається з інформаційних таблиць, де розташовано матеріали з життя та творчості Александера Фредра, публікації різних його творів, театральні плакати з різних країн світуCzawaga K. Muzeum Aleksandra Fredry w Rudkach na Ukrainie// Kurier Galicyjski — Lwów, 2016. — № 14—15 (258—259) (16—29 sierpnia). — S. 41. .
Родовід
Примітки
Джерела Дерево росте… «догори ногами» // Високий Замок. Мельник І. Почесний громадянин Львова граф Александер Фредро // Zbruch.eu, 20.06.2013. Прохасько Ю. Галицький граф // Ї. У маєтку Олександра Фредро // Львівська газета. — 23 жовтня 2008. Шептицька С. Спогади минулих років // Ї. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — t. 5. — S. 321—322. Garbacik J. Fredro Aleksander (1793—1876) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VII/2, zeszyt 32. — 194 s. — S. 105—113. Костел Успіння Пресвятої Діви Марії (м.Рудки, Львівська обл.) https://drymba.com/uk/1043513-kostel-uspinnya-presvyatoyi-divy-mariyi-rudky Набитович Ігор. Саґа мистецької родини: Алєксандер Фредро, Софія Шептицька, митрополит Андрей Шептицький”. Київ: Дух і Літера, 2023. 792 с. (Серія «Постаті культури»). Набитович Ігор. Психологія творчості Алєксандра Фредра: трансформація творчого дискурсу, українська рецепція. “Київські полоністичні студії”: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Том XXXVIII, Ред. Р. Радишевський, Київ, 2022. с. 172-200.https://kps.philology.knu.ua/uk/article/view/718 Набитович Ігор. Мистець як політик: меморіяли Алєксандра Фредра про проблеми Галичини і знесення панщини // Помежів’я історій. Націотворчі, культурні та туристичні виміри минулого та сьогодення України / Заг. наук. ред. І. Монолатія, Л. Польової. Івано-Франківськ: Лілея-НВ 2023. c. 291-304. Набитович Ігор. ‘Дівочі приречення’ та ‘Помста’: галицькі шедеври Алєксандра Фредра, „Київські полоністичні студії”, Ред. Р. Радишевський, Том XXXIX, Київ, 2023. c. 274-292. https://kps.philology.knu.ua/uk/article/view/1982/1709 Набитович Ігор. Образ імператора Франції Наполєона Бонапарта у спогадах Алєксандра Фредра. “Київські полоністичні студії”: Збірник наукових праць Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Том XXXXI. Ред. Р. Радишевський. Київ, 2025. с. 257-273.https://kps.philology.knu.ua/uk/article/view/7103/6196 Набитович Ігор. Софія й Александер. “Локальна історія”. 2026. № 6: Весілля. С. 76-81. Посилання Вишня // Замки та храми України Рудки і Вишня, або Екскурсія місцями Фредро // Левеня, 2008 Василь Худицький. «Садиба Фредрів — не театр, не музей, а місце контакту» // Дзеркало тижня, № 26 (806), 10.07.2010 Софія з Фредрів Шептицька // Сайт УГКЦ. Нова Польща Юрій Скіра Повоєнна одіссея польських пам’ятників Львова