Тре́тя а́рмія (3 А) — загальновійськова армія в складі Збройних сил СРСР під час Вторгнення СРСР до Польщі в 1939 році, німецько-радянської війни та складова частина окупаційних військ радянської армії в післявоєнний час на території Німеччини в складі ГРВН.
Перше формування
Вторгнення СРСР до Польщі 3-тя армія сформована 15 вересня 1939 у складі Білоруського особливого військового округу шляхом перейменування Вітебської армійської групи військ, створеної наказом Народного Комісара оборони СРСР № 0151 від 26 липня 1938 року на базі управління 4-го стрілецького корпусу.Командный и начальствующий состав Красной Армии в 1940—1941. Структура и кадры центрального аппарата НКО СССР, военных округов и общевойсковых армий. М.; СПб.: Летний сад, 2005, стор.101. ISBN 5-94381-137-0
Брала участь у Вторгненні СРСР до Польщі.
9 вересня 1939 відповідно до наказу № 16633 Військової Раді Білоруського особливого військового округу командувач армії (Вітебської армійської групи військ) отримав завдання «до кінця 11 вересня 1939 приховано зосередитися та бути готовими до рішучого наступу з метою блискавичним ударом розгромити польські війська, що протистояли».
3-тя армія повинна була, «відкидаючи війська противника, що протистоять, від латвійського кордону, діяти в загальному напряму на Свенцяни», яким належало оволодіти до кінця другого дня наступу. Надалі армія повинна була просуватися у напрямку на Вільнюс.
Головний удар наносився правим крилом армії, де були зосереджені війська 4-го стрілецького корпусу та рухома група в складі 24-ї кавалерійської дивізії та 22-ї танкової бригади під загальним командуванням командира 24-ї дивізії комбрига П. Ахлюстіна.Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. — М.: Вече, 2001. Польская кампания красной армии: 17—21 сентября стр.304
О 05.00 17 вересня 1939 передові загони Червоної армії, перетнувши радянсько-польський кордон при підтримці підрозділів прикордонників знищили польські прикордонні застави та розпочали просування вглиб країни. У ході прикордонних боїв були вбити 21 та взяти в полон 102 польських прикордонника. Втрати радянських військ склали: 3 чоловіка вбиті, 24 поранені та 12 солдатів потонуло.
Отримавши о 22 годині у Свенцянах наказ на захват Вільно, Ахлюстін створив рухому групу з 10-го танкового полку 25-ї танкової бригади і розвідувального батальйону 27-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Ломако, яка о 00.30 19 вересня виступила зі Свенцян. За ними декілька пізніше вирушила мотогрупа в складі 700 спішених і посаджених на автомашини кавалеристів 24-ї кавдивізії. Тим часом група Ломако о 2.30 досягла Подбродзе, де роззброїла 40 польських солдатів, що спали на вокзалі, а о 3.30 в селищі Неменчина захопила міст через р. Вілію, заарештувавши 15 поліцейських, що збиралися його підірвати. О 4.30 група досягла північної околиці Вільно.
Тим часом решта частин 3-ї армії до вечора 18 вересня досягли наступних районів. 25-та танкова бригада знаходилася в районі Годуцишек, 27-ма стрілецька дивізія вийшла у район озер Мадель і Нароч, 50-та стрілецька дивізія знаходилася між Поставамі і Мадель, а 24-та кавдивізія зосереджувалася у Свенцяни. На крайньому правому фланзі армії 10-та стрілецька дивізія просувалася на південь від р. Західна Двіна у бік Дрісси.РГВА. Ф. 35086. Оп. 1. Д. 212. Л. 12—27; Д. 235. Л, 44—47; Д. 486. Л. 1—129; Д. 487. Л. 14—47; Д. 495. Л. 3—4; Д. 521. Л. 27; Д. 526. Л. 15—260; Gnelak C.K. Op. cit. S. 251—271.
Надалі з 17 вересня до 20 вересня з'єднання 3-ї армії продовжували вести бойові дії в Східній Польщі, беручи участь у боях за Пліса, Глибоке, Постави, Свенцяни.
20 вересня у взаємодії з 11-ю армією захопили колишню столицю Литви — Вільнюс. Надалі брали участь у наступі на Гродно.http://www.army.lv/?s=2268&id=4013 Оккупация Польши Після завершення військової фази операції військові формування армії дислокувалися на території Західної Білорусі. Штаб армії знаходився в Молодечно.http://ru.wikisource.org/wiki/Приказ_НКО_СССР_от_11_октября_1939_г_%E2%84%96_0157 Приказ НКО СССР от 11 октября 1939 г № 0157
Окупація балтійських країн
Командування Командувачі: генерал-лейтенант Кузнецов В. І. (15 вересня 1939 (з 23 липня 1938 — командир Вітебської армійської групи військ) — 25 серпня 1941). Члени військової ради: дивізійний комісар Маланін Матвій Петрович (23 липня 1938 — 14 серпня 1940); Начальники штабів: генерал-майор Кондратьєв Олександр Кіндратійович (23 липня 1938 — 31 липня 1941).
Бойовий склад Станом на 17 вересня 1939.Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. — М.: Вече, 2001.: 4-й стрілецький корпус (50-та, 27-ма стрілецькі дивізії), 5-та стрілецька дивізія, 24-та кавалерійська дивізія, 22-га танкова бригада, 25-та танкова бригада.
До складу армії входили: особовий склад — 121 968 в/сл., танків — 743, гармат та мінометів — 752РГВА. Ф.35086. Оп.1. Д.486; Л.1—10; Д.529. Л.1—10; Ф.35084. Оп.1. Д.2. Л.1—2; Д.5. Л.203—204; Д. З. Л.28..
Станом на 2 жовтня 1939: 131 252 в/сл., 884 гармати, 975 танк, 178 бронемашин і 6 612 автомашин.Там само. Ф. 35086. Оп. 1. Д. 527. Л. 314—315.
Військові операції Вторгнення СРСР до Польщі Радянська окупація балтійських країн (1940)
Бойові втрати
Друге формування (німецько-радянська війна)
Перед початком німецько-радянської війни з'єднання та частини армії дислокувалися в пунктах постійної дислокації в районі Гродноhttp://army.armor.kiev.ua/hist/oborona-c.shtml Оборона в Белоруссии — 22.6.41г.
З початком війни армія (4-й стрілецький (27-ма, 56-та, 85-та стрілецькі дивізії), 11-й механізований корпус (29-та, 33-тя танкові дивізії, 204-та механізована дивізія, 16-й мотоциклетний полк), 68-й (Гродненський) укріплений район, 7-ма артилерійська бригада ПТО, 152-й, 444-й корпусні артилерійські полки, 16-й окремий зенітний артилерійський дивізіон та інші частини)Командный и начальствующий состав Красной Армии в 1940—1941. Структура и кадры центрального аппарата НКО СССР, военных округов и общевойсковых армий. М.; СПб.: Летний сад, 2005, стор. 252. ISBN 5-94381-137-0 на правому фланзі Західного фронту вела важкі прикордонні оборонні бої в районах Гродно, Ліда, Новогрудок.
Наприкінці червня 1941 військам противника вдалося прорватися в район Мінська й відрізати війська армії від інших сил фронту. До початку липня особовий склад армії боровся в тилу противника, сковуючи його значні сили. Надалі більша частина військ армії з боями вийшла з оточення, деякі її частини залишилися в тилу противника, де вели партизанські дії.
У ніч на 1 липня рештки управління армією на чолі з командувачем генерал-лейтенантом В. І. Кузнецовим зуміли прорватися в район на сході від Мінська, але тільки 28 липня вони зуміли вийти з оточення північніше Рогачова разом із загоном 204-ї моторизованої дивізії та 274-им стрілецьким полком 24-ї Самаро-Ульяновської Залізної дивізії. У наказі НКО СРСР № 270 від 16 серпня 1941 року мовилося, що
Командувач 3-ю армією генерал-лейтенант Кузнєцов і член Військової ради армійський комісар 2 рангу Бірюков М. І. з боями вивели з оточення 498 озброєних червоноармійців і командирів частин 3-ї армії й організували вихід з оточення 108-ї і 64-ї стрілецьких дивізій.
Після виходу з оточення армія з 5 липня 1941 перебувала в розпорядженні Ставки ВГК, була доукомплектована й 1 серпня включена до складу Центрального фронту. Командувачем армією залишили В. І. Кузнецова, начальником штабу призначили генерал-майора О. С. Жидова; штаб розташувався в районі на захід Калинковичей. Армії передали в підпорядкування 66-й стрілецький корпус, Мозирський укріпрайон, а також 75-ту стрілецьку дивізію.
У другій половині серпня 1941 року Центральний фронт був розгромлений і розформований. 3-тя армія змушена була залишити Мозир. З 25 серпня її війська були передані до складу 21-ї армії Брянського фронту, а штаб її був переміщений в стик 50-й і 13-й армій з підпорядкуванням штабу Брянського фронту. Командувачем армією був призначений генерал-майор Я. Г. Крейзер. Пізніше армія була укомплектована за рахунок військ 13-ї і 50-ї армій фронту. Брала участь у Смоленській битві (10 липня— 10 вересня), Орловсько-Брянській оборонній операції (30 вересня — 23 жовтня).
У листопаді 1941 її з'єднання й частини в складі Південно-Західного фронту (з 11 листопада) продовжували вести оборонні бої й до 5 грудня відійшли на рубіж східніше Богородицька — на схід Єфремова.
З переходом військ Червоної Армії в контрнаступ під Москвою 3-тя армія брала участь в Єлецькій операції (6 — 16 грудня 1941) і звільненні м. Єфремов (13 грудня). Продовжуючи розвивати наступ у складі Брянського фронту 2-го формування (з 24 грудня), до кінця грудня війська армії вийшли на правий берег річки Зуша, на схід Орла, де перейшла до оборони.
Надалі, обороняючи зайнятий рубіж до літа 1943, війська армії періодично вели наступальні дії з обмеженими цілями й на ряді ділянок поліпшили своє положення.
13 березня 1943 армія була включена до складу Центрального фронту 2-го формування, 27 березня — до складу Орловського фронту (з 28 березня — Брянський фронт 3-го формування).
У липні — серпні 1943 армія брала участь в Орловській стратегічній наступальній операції (12 липня — 18 серпня), 1 вересня — 3 жовтня — у Брянській наступальній операції, при завершенні якої вийшла на лівий берег ріки Сож у районі м. Пропойськ (Славгород).
З 8 жовтня 1943 армія передана Центральному (з 20 жовтня — Білоруський, з 24 лютого 1944 — 1-й Білоруський) фронту й у їхньому складі вела бойові дії в Гомельско-Речицькій (10-30 листопада 1943) і в Рогачевсько-Жлобинській (21-26 лютого 1944) наступальних операціях.
6 квітня 1944 армія була включена до складу Білоруського фронту 2-го формування, 17 квітня — 1-го Білоруського фронту 2-го формування, 5 липня — 2-го Білоруського фронту 2-го формування.
У другій половині 1944 війська армії брали участь у звільненні Білорусі й східних районів Польщі. У Бобруйській (24-29 червня), Мінській (26 червня — 4 липня) і Білостоцькій (5-27 липня) наступальних операціях вони пройшли з боями понад 500 км. Ними були звільнені міста Новогрудок (8 липня), Волковиськ (14 липня), Білосток (27 липня), Остроленка (6 вересня) і Ломжа (13 вересня). Надалі армія вийшла до річки Нарви і зайняла оборону по рубежу Остроленка — Ружани.
У січні 1945 у ході Млавсько-Ельбінгської операції (14-26 січня) війська армії наступали в складі ударного угруповання фронту з ружанського плацдарму в напрямку Вилленберг (Вельбарк), Мельзак (Пененжно).
10 лютого 1945 армія увійшла до складу 3-го Білоруського фронту й у березні брала участь у ліквідації східно-пруського угруповання противника західніше Кенігсберга.
На початку квітня 3-тя армія була виведена в резерв фронту, передислокована в район східніше Кюстрина, 16 квітня включена до складу 1-го Білоруського фронту 2-го формування й у його складі брала участь у Берлінській операції (16 квітня — 8 травня).
Бойові дії армія закінчила 8 травня 1945 на Ельбі, східніше Магдебурга.
У серпні 1945 року армія була розформована, її штаб був спрямований на формування штабу Мінського військового округа.
За мужність, героїзм та високу військову майстерність у боях десятки тисяч її воїнів нагороджено орденами та медалями, а 83 військовослужбовці отримали звання Героя Радянського Союзу.
Командування Командувачі: генерал-лейтенант Кузнецов В. І. (15 вересня 1939 — 25 серпня 1941); генерал-майор Крейзер Я. Г. (25 серпня — 13 грудня 1941); генерал-лейтенант Пшенников П. С. (13 — 28 грудня 1941) — загинув, підірвавшись на міні; генерал-лейтенант Батов П. І. (28 грудня 1941 — 11 лютого 1942); генерал-майор Жмаченко П. Ф. (11 лютого — 12 травня 1942); генерал-лейтенант Корзун П. П. (12 травня 1942 — 26 червня 1943); генерал-лейтенант, з 29 червня 1944 генерал-полковник Горбатов О. В. (27 червня 1943 — 9 липня 1945).
Військові формування у складі армії в роки війни
22 червня 1941 (у складі Західного особливого військового округу)