Свен А́ндерс Геді́н (; *19 лютого 1865, Стокгольм — † 26 листопада 1952, Стокгольм) — шведський географ, топограф, дослідник, фотограф, і письменник, а також ілюстратор власних праць.

За чотири експедиції в Центральну Азію він відкрив Трансгімалаї, витоки Брахмапутри, Інду, озеро Лобнор, а також залишки древніх міст, і частину Великого китайського муру в пустелях басейну Тариму.

Життя і значення У віці 15 років став свідком тріумфального повернення Адольфа Еріка Норденшельда зі свого першого плавання Північним морським шляхом. Враження від зустрічі дослідника у Стокгольмі визначили подальшу кар'єру Гедіна.

У період між 1894 і 1908 років Гедіном були проведені три сміливих експедицій через гори і пустелі Середньої Азії, він досліджував частину китайського Туркестану (нині Сіньцзян-Уйгурський автономний район) і Тибету, які були до сих пір невивченими. Після повернення у Стокгольм в 1909 році він був прийнятий так само тріумфально, як і А. Е. Норденшельд.

З 1902 року Свен Гедін став і залишається останнім на сьогодні шведом, який, не будучи членом королівської сім'ї, отримав спадковий дворянський титул, (хоча і відмовився від приставки von до прізвища) і відтоді вважався одною з найважливіших особистостей Швеції. Проте, оскільки він так ніколи й не одружився і у нього не було дітей, його спадкова лінія в наш час зникла. Будучи членом двох наукових академій, він мав один голос при виборі лауреатів Нобелівської премії з науки та літератури.

Експедиційні нотатки Гедіна заклали підвалини для точного картографування в Центральній Азії. Він був одним з перших європейських наукових дослідників, що використовувати місцевих вчених та наукових співробітників в своїх експедицій. Хоча він був в першу чергу дослідником, він був також першим, хто розкопав руїни стародавніх буддійських міст в Центральній Азії (Буразан та ін.). Разом з тим, оскільки його головний інтерес в археології полягав у знаходженні древніх міст, він був мало зацікавлений у ретельних розкопках.

Невеликої статури і у окулярах, Гедін проявив себе як рішучий дослідник, котрий дивом пережив небезпечних декілька зустрічей зі смертю протягом своєї довгої кар'єри. Його наукова документація та щоденники, ілюстровані його ж фотографіями, акварельні картини й малюнки, пригодницькі історії для молодих читачів, і лекційні тури за кордоном принесли Гедінові світову популярність.

Як признаний експерт з Туркестану і Тибету він міг отримати необмежений доступ до європейських та азійських монархів і політиків, а також їхніх географічних товариств та наукових асоціацій. Вони всі прагнули скористатися його винятковими знаннями про владний вакуум в Центральній Азії за допомогою золотих медалей, діамантів, хрестів, почесних докторантур та розкішних прийомів, а також матеріально-технічною та фінансовою підтримкою експедицій. Король Британії Едвард VII присудив Гедіну лицарське звання і орден командора Індійської імперії (як іноземець, без права мати приставку Сер до імені).

Мандрівки Першу мандрівку здійснив, отримавши шкільну освіту. У травні 1885 року супроводжував свого однокашника до Баку, де його батько працював інженером на нафтопромислові. За сім місяців проведених у Баку, Свен Гедін вивчав латину, французьку, німецьку, фарсі, російську, англійську та тюрські мови. Пізніше до цього переліку додались кілька перських діалектів, а також турецька, киргизька, монгольська, тибетська і певною мірою китайська. Влітку 1896 року відплив з Баку через Каспійське море до Персії, де відвідав Тегеран і інші міста, перетнув масив Ельбурс. Повернувся через Кавказ і Чорне море до Стамбула, звідки восени 1896 року повернувся додому.

За два роки захистив кандидатську дисертацію, після чого навчався у Ф. Ф. Ріхтгофена.

Вдруге вирушив до Персії як перекладач та учасник Шведської місії до шаха. Був представлений шаху та супроводжував його у подорожі по масиву Ельбурс. 11 липня 1888 здійснив сходження на вершину Демавенд (5610 м), де збирав матеріали до своєї дисертації. З осені того ж року розпочав подорож Шовковим шляхом і досяг Кашгару та західних кордонів пустелі Такла-Макан. 29 березня 1891 повернувся до Стокгольма.

Нагороди Орден Вази, лицарський хрест з діамантами (Швеція; 1891) Орден Полярної зірки (Швеція) лицарський хрест з діамантами командорський хрест 1-го класу з діамантами (30 червня 1902) великий хрест (16 січня 1909) Орден Франца Йосифа, великий хрест (Австро-Угорщина) Орден Меджида 4-го ступеня (Османська імперія) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Благородної Бухари 2-го ступеня (Бухарський емірат) Почесний доктор філософії університетів Оксфорда (1909), Кембриджа (1909), Уппсали (1935) і Мюнхена (6 січня 1943), а також Берлінського комерційного училища (1931) Орден Індійської імперії, лицар-командор (Британська імперія; 9 листопада 1909) Почесний доктор права університету Бреслау (1915) Почесний доктор медицини Ростоцького університету (1919) Орден Святого Йоанна (Швеція), лицар (1921) Медаль Котеніуса (1925) Німецький Олімпійський знак 1-го класу (Третій Рейх; 1936) — за виступ з промовою на Берлінському олімпійському стадіоні. Почесна плакета міста Берлін (1938) Орден Заслуг німецького орла, великий хрест (Третій Рейх; 19 лютого 1940) Золота медаль Баварської академії наук (15 січня 1943) Заснування Інституту Свена Гедіна для внутрішньоазіатських досліджень із штаб-квартирою в замку Міттерзілль (16 січня 1943) Орден Білої троянди (Фінляндія), великий хрест Орден Данеброг, командор 1-го класу (Данія) Орден «За громадянські заслуги» (Болгарія), великий хрест Орден Священного скарбу 1-го класу (Японія) Орден Блискучого нефриту 1-го класу (Тайвань) Орден Лева і Сонця 1-го ступеня (Іран) Орден Корони Італії, великий офіцерський хрест Золота медаль Шведської академії наук Золоті медалі численних наукових товариств Член Шведської академії наук Член Шведської військової академії наук Член Фізіографічного товариства Лунда Почесний член Наукового товариства Гетеборга

Праці Genom Persien, Mesopotamien och Kaukasien: reseminnen, 1887 Genom Khorasan och Turkestan: minnen från en resa i Centralasien 1890 och 1891, 1892-93 En färd genom Asien 1-2 (В серце Азії), 1898 Українське видання: Свен Гедін. Крізь пустинї Азиї. — Львів, НТШ, 1907 1-4 (1. На криші сьвіта 2. В країнї гробової тишини 3. У вітчинї дикого верблюда 4. Найвисша гірска країна на Землї) Німецьке видання: Sven von Hedin. Im Herzen von Asien. Zehntausend Kilometer auf unbekannten Pfaden. — 1903 Російське видання: Свенъ Гединъ. Въ Сердцѣ Азіи. Памиръ — Тибетъ — Восточный Туркестанъ. — 1899. Американське видання: Sven Hedin. Through Asia. In Two Volumes. — 1899 Asien — Tusen mil på okända vägar 1-2, 1903 Öfver land till Indien 1-2 Scientific results of a journey in Central Asia 1899—1902, 1-7, 1904-07 Transhimalaya: upptäckter och äfventyr i Tibet 1-3, 1909-12 Från pol till pol 1-2 (Від полюса до полюсу), 1911 Fronten i väster (Фронт на Заході), 1915 Kriget mot Ryssland (Війна проти Росії), 1915 Ein Volk in Waffen: den deutschen Soldaten gewidmet (Нація у війні: присвячується німецьким солдатам), 1915 Southern Tibet: discoveries in former times compared with my own researches in 1906—1908, 1-12, 1915-22 Till Jerusalem, 1917 Українське видання: Bagdad — Babylon — Ninive, Leipzig, 1918 Українське видання: En levnadsteckning, 1920 Jehol — Kejsarstaden, 1931 Erövringståg i Tibet, 1934 Stora hästens flykt, 1935 Tyskland — 60 år, 1939 Chiang Kai-Shek: marskalk av Kina (Чан Кайши: маршал Китаю), 1939 Mitt liv som upptäcktsresande, 1-4, 1930 Det kämpande Tyskland (under medverkan av Sven Hedin), 1941 () History of the expedition in Asia 1927—1935, 1-4, 1943-45 Utan uppdrag i Berlin, 1949 Mina hundar i Asien, 1952

Див. також 5837 Гедін — астероїд, названий на честь географа.

Примітки

Посилання

Карінцев М. Під азійським сонцем. Подорожі Свена Гедіна. – Київ: Державне видавництво України, 1929. – 167, c. : іл. Електронна бібліотека "Україніка". Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000029438