Шиллу́ки (шиллук, самоназва — чоло) — нілотський народ групи північних луо у Південному Судані (Східна Африка), вважається чи не найбільшою чисельно етнічною групою новоутвореної (2011) з метрополії Судан держави Південний Судан.
Територія проживання і чисельність
Шиллуки проживають на лівобережжі Білого Нілу до границь провінції Кордофан і праворуч від річки — від злиття Нілу і Собату і у верхів'ї Собату на 30 км, в т.ч. в околицях міста Малакаль.
Шиллуки є найчисельнішим з негроїдних народів т.зв. Англо-Єгипетського (або Південного) Судану, а з липня 2011 року — незалежної держави Південний Судан, чисельність представників якого за оцінками на 1990-ті становила 430—450 тисяч осіб.
Антрополігія, мова і релігія
Шиллуки — типові негроїди, колір шкіри — агатово-чорний.
Мова шиллуків — шиллук (коло, дхоло, чулла, шулла) належить до північних луо мов нілотської мовної групи східно-суданського відгалуження шарі-нільської мовної родини ніло-сахарської макросім'ї мов.
У шиллуків зберігаються традиційні вірування. Західні місіонери занесли християнство.
Історія і суспільство
Разом з пращурами сучасних народностей алур, ачолі, бурун, мабан, аннуак, джур, турі, бор предки шиллуків на межі ер створили і управляли доволі міцним ранньодержавним утворенням — царством Куш, так зване (у етнографічних дослідженнях) «божественне царство» (), що простягалося на північ аж до Хартума. Однако до V століття н.е. воно занепало в силу внутрішнього розбрату і під зовнішнім тискомWestermann D. The shilluk people, their language and folklore., Westport: Negro Universities Press, 1970. P. 187—194 .
Шиллуки — традиційно войовнича група. Зброя — списи, щити, палиці. Військова організація спиралася на систему вікових класів.
У шиллуцькому суспільстві в минулому існувало рабство.
Шиллуцькі роди об'єднувалися в підрозділи, що складали плем'яБерзина С.Я Шиллук // Народы мира. Историчко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», стор. 521 . Конфедерація із 10 племен очолювалась правителем — «божественним царем» ретом, що вважався земним утіленням легендарного прапращура шиллуків Ньяканга (Ньїканга). Функції рета переважно мали ритуальний характер.
Шиллуки — єдиний народ Верхнього Ніла, що визнає одноосібного вождя як правителя для всіх племен. Хоча вони живуть патріархальними сім'ями, влада вождя, проте, незмінно передавалась дітям сестри або іншим родичам за жіночою лінією.
Господарство
Господарський тип шиллуків близький до нуерського, але вони є більш осідлими. Основні заняття — тропічне ручне землеробство, розведення великої і дрібної рогатої худоби, рибальство.
Розвинута обробка заліза. Поширено відхідництво.
Культура
Шиллуки живуть у близько розташованих одне до одного поселеннях.
Житло шиллуків — кругла або овальна у плані хатина з соломи і гілок.
Раніше шиллуки, зокрема чоловіки, практично не носили ніякого одягу, жінки ж надягали подобу фартуха з телячої шкури. Із запровадження англо-єгипетської адміністрації шиллуки почали переймати європейську одіжБерзина С.Я. Шиллук // Народы и религии мира / під ред. Тішкова В.О., М.: «Большая Российская Энциклопедия», 1999 .
Основу раціону складають каші, також овочі, риба тощо.
Духовна культура шиллуків представлена вшануванням загально-нілотського божества родючості Джуок, що уявлявся у вигляді небесного бика, який посилав на землю дощ. Основні свята якраз і були пов'язані з «викликанням» опадів і збиранням перших паростків, супроводжувалися ритуальними жертвоприношенням у вигляді каші, звареної з зерна нового врожаю. Кожне плем'я і дотепер має капище-святилище Ньяканга (міфічного пращура, від якого веде своє походження «божественний цар» рет), вхід куди вільний лише жерцям і удові ретаТокарев С.А. Традиционные культы // Религия в истории народов мира/ М ИПЛ, Библиотека атеистической литературы, М., 1976. стор.202-215 .
Виноски
Джерела, посилання і література
Берзина С.Я Шиллук // Народы мира. Историчко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», стор. 521 Берзина С.Я. Шиллук // Народы и религии мира / під ред. Тішкова В.О., М.: «Большая Российская Энциклопедия», 1999 Токарев С. А. Традиционные культы // Религия в истории народов мира/ М ИПЛ, Библиотека атеистической литературы, М., 1976. стор.202-230. Westermann D. The shilluk people, their language and folklore., Westport: Negro Universities Press, 1970. P. 187—194
Refugees International about the Shilluk The Gateway to Shilluk Community Chollo Nation and Its People Library of Congress Photo of two Shilluk men, dated 1936 Шиллуцькі рети на alexhistory.narod.ru Кацнельсон И.С. Напата и Мероэ — древние царства Судана., М., 1970 Evans-Pritchard E.E. The Divine Kingship of the Shilluk of the Nilotic Sudan, Camb., 1948 Hofmayr W. Die Schilluk., W., 1925 Riad M. The divine Kingship of the Shilluk ans its Origin., W., 1959