Австрія — країна Центральної Європи, в середній течії Дунаю, знана своїми Альпами, мальовничими долинами, чистими озерами та багатою природною спадщиноюАвстрія // . Високо в горах утворилися льодовики й стрімкі річкові долини, а в низовинах — родючі ґрунти й густі ліси. Фізична географія цієї держави формувалася під впливом складних тектонічних процесів, давнього льодовикового рельєфоутворення, кліматичних контрастів та розмаїтих ґрунтово-рослинних зон.

Етимологія

Географічне положення

Межує з Чехією (спільний кордон — 362 км), Німеччиною (784 км), Угорщиною (366 км), Італією (430 км), Ліхтенштейном (35 км), Словаччиною (91 км), Словенією (330 км), Швейцарією (164 км).

Площа країни — 84 тис. км².

Крайні пункти

Координати крайніх точок країни: північна — 15°1' східної довготи і 49°1' північної широти; східна — 17°10' східної довготи і 48°0' північної широти; південна — 14°34' східної довготи і 46°22' північної широти; — західна 9°32' східної довготи і 47°16' північної широти.

Геологія

Внутрішня зона Східних Альп (Північні Вапнякові Альпи) складена древніми кристалічними сланцями і палеозойськими гірськими породами, насунутими на тріасово-юрські метаморфізовані блискучі сланці й лужні вулканіти, що виступають крізь старіші породи у Енгадині й Високому Тауерні. Північніше тягнеться смуга палеозойських сланців і пісковиків (граувакки), й далі тріасових і юрських вапняків, що утворюють численні східно-альпійські покриви, насунені на півночі на сильно звужену зону крейдяного флішу. Південніше внутрішньої зони Східних Альп тягнуться Південні Вапнякові Альпи, які відокремлює тектонічний розлом долини річки Гайль. Південні Альпи включають в себе в межах Австрії північний схил Карнійських Альп, складений палеозойськими і тріасовими породами.

На півночі країни, у передгір'ях, знаходиться частина Передальпійського крайового прогину, заповненого неогеновими моласами. На лівому березі Дунаю гори Вейнсбергер-Вальд, складені палеозойськими гранітами і докембрійськими кристалічними сланцями, що оточують Чеський кристалічний масив.

Східна низовинна Австрія — територія молодих западин Віденського басейну — Мала Угорська западина, западина Граца, заповнених товщами неогенових відкладень.

Рельєф

Велику частину території займають молоді складчасто-брилові й брилові Східні Альпи (найвища точка — гора Ґросглокнер, 3797 м) і їх передгір'я. Східні Альпи відділяються від Швейцарських Альп широкою долиною верхнього Рейну і западиною Боденського озера Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. — Курс климатологии. Часть III. Климаты земного шара. — Л.: Гидрометеорологическое издательство, 1954.. У Східних Альпах на території країни особливо виділяються Ретійський, Доломітовий та Карнійський хребти, котрі простягаються широтно. Пересічна висота Східних Альп 2500—3500 м, на сході до 2400 м . Через більш континентальний клімат у Східних Альпах менша кількість льодовиків ніж у Західних. Льодовик Пастерце довжиною 10,2 км. На півночі й півдні осьовий ланцюг Східних Альп облямований сильно розчленованими низькими хребтами з крутими схилами, розвиненим карстом. Уздовж північної периферії Альп — флішові низкогір'я. Для Східних Альп в межах Австрії в цілому характерні великі поздовжні річкові долини (Інн, Зальцах, Енс), а в східних передгір'ях — улоговини (Грацька, Клагенфуртська).

Менша, північна частина країни — хвиляста рівнина, що на крайньому північному сході переходить у Середньо-Дунайську низовину. На сході розташована Штирійсько-Бургенландська горбиста рівнина, що спускається до Віденського басейну, частина Середньо-Дунайської рівнини. На півночі і північному сході — горбисті низькогір'я (400–900 м) Мюльфіртель, Вальдфіртель, Вейнфіртель, що з півдня оточують кристалічний Чеський масив. Чеський масив і Східні Альпи розділяє рівнинна смуга, з кількома ярусами терас Дунаю — Інфіртель.

Гіпсометрична карта АвстріїСільський пейзаж у ШрьоккеніБад-Кляйнкірхгайму КаринтіїСанкт-Антон-ам-Арльберг

Сейсмічність

Клімат

Клімат помірний, континентальний, на заході вологий. Територія країни лежить в атлантико-континентальній області помірного поясу. Середня температура січня від -1 °C до -5 °C, липня від +17 °C до +19 °C.

У зимовий період у горах спостерігається найбільше днів із ясною погодою, у той же самий час у долинах навпаки — здебільшого похмуро і хмарно. Влітку на схилах гір, через висхідні потоки вологого повітря, хмарність значно зростає.

Австрія лежить на шляху повітряних потоків, західного переносу повітряних мас із Атлантичного океану на схід, вглиб Євразії. З місцевих вітрів у горах бувають фьони.

У долині Дунаю зима м'яка, морози бувають лише в січні; в горах зима досить сувора, середні температури повітря у лютому -13,6 °C, абсолютні -31 °C, морозний період тягнеться з вересня по лютий. Влітку в долині Дунаю досить тепло, середня температура повітря в липні +19,3 °C, максимальна +33 °C; у горах приморозки бувають увесь сезон, у липні-серпні кожен другий день.

Вологість зменшується із заходу на схід, навітряні північно-західні схили гір більш вологі, зими на них більш м'які, літо більш прохолодне і вологе, ніж на підвітряних південно-східних схилах. Опадів у долині Дунаю 500–600 мм, в Альпах 1500—2500 мм. Максимум опадів приходиться на літні місяці.

Сніговий покрив тримається у гірських районах до 8 місяців; у низовинах може не утворюватись.

Гідрографія

Основна територія Австрії розташована в басейні Дунаю, що несе свої води до Чорного моря. Тільки територія Форарльбергу належить до сточища Рейну, та невеличка частка на півночі Австрії — до Ельби, що несуть свої води до Північного моря.

Річки

Головна річка Австрії — Дунай, що перетинає всю північну частину держави (350 км у її межах). Найзначніші його притоки в межах кордонів Австрії: Інн (із Зальцахом), Траун, Енс, Драва і Морава. Гірські річки Австрії відрізняються крутим падінням, швидкою течією, мають значний енергопотенціал. Для них характерний альпійський режим стоку з літньою повінню і різко вираженою зимової меженню.

Озера

Багато озер (580), здебільшого льодовикового походження. Найбільше озер знаходиться на північних схилах передгір'їв — Аттер, Траун. Найбільші за площею озера: Нойзідлер-Зее — на сході, поблизу кордону з Угорщиною, Боденське — на заході, поблизу кордону з Швейцарією.

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Ґрунтовий покрив Австрії формується під впливом клімату, рельєфу, геологічної будови та рослинності, тому відзначається значною мозаїчністю. Чітко простежується висотна ґрунтова поясність, особливо в межах Альп. У гірських районах переважають бурі лісові ґрунти та гірсько-лісові ґрунти, сформовані під хвойними й мішаними лісами. Вони мають кислу реакцію, відносно невелику потужність гумусового горизонту та схильні до ерозії. Вище межі лісу поширені гірсько-лучні ґрунти, бідні на поживні речовини, але важливі для альпійських луків.

У передгір'ях і долинах річок розвинуті алювіальні ґрунти, що відзначаються високою родючістю й активно використовуються в сільському господарстві. Вони сформувалися на наносах великих річок, зокрема Дунаю та його приток. Східні низовинні райони характеризуються поширенням чорноземів і сірих лісових ґрунтів, сформованих на лесових відкладах. Саме тут зосереджені найпродуктивніші аграрні землі Австрії.

Загалом ґрунти країни є важливою складовою її природного потенціалу, але потребують раціонального використання та захисту від ерозії, ущільнення й деградації в умовах зростаючого антропогенного навантаження.

Рослинний світ

Флора

Для Австрії характерна середньоєвропейська флора, детермінована кліматом, ґрунтами й рельєфом. Тропічні, субсередземноморські та континентально-помірні елементи тут додаються залежно від регіону. Країна налічує тисячі видів рослин, серед яких є як широкоареальні європейські види, так і рідкісні, ендемічні для окремих регіонів, особливо в Альпах. В Австрії є близько 50 ендемічних квіткових рослин, яких немає більше ніде у світі. Багато з них ростуть у Північних Вапнякових Альпах, де минулі льодовикові рефугіуми зберегли унікальні популяції.

Флора Австрії належить до найбагатших у Центральній Європі. На території країни зростає понад 3 тис видів судинних рослин. До відділу покритонасінних належить понад 2500 видів. Це домінуюча група флори, що формує більшість природних рослинних угруповань — від низин до альпійських лук. Основними родинами є айстрові (Asteraceae; гірські айстри, арніка, кульбаби), бобові (Fabaceae; конюшина, люцерна, вика), злакові (Poaceae; ковила, костриця, тонконіг), розові (Rosaceae; шипшина, глід, малина), жовтецеві (Ranunculaceae; жовтець, анемона). Типові представники: бук європейський (Fagus sylvatica), дуб звичайний (Quercus robur), едельвейс (Leontopodium alpinum), тирлич безстебловий (Gentiana acaulis). Покритонасінні формують ліси, луки, степові та болотні екосистеми.

Голонасінні представлені близько 20—25 природними видами. Вони переважають у гірських районах і відіграють ключову роль у лісовому господарстві. Основними родинами є соснові (Pinaceae), тисові (Taxaceae) і кипарисові (Cupressaceae). Типові представники: ялиця біла (Picea abies), ялина звичайна (Abies alba), модрина європейська (Larix decidua), сосна звичайна (Pinus sylvestris).

Папоротеподібні представлені близько 50—70 видами. Вони ростуть у вологих лісах, ущелинах та гірських районах. Більшість з них є реліктами давніх геологічних епох. Характерні представники: щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas), орляк звичайний (Pteridium aquilinum), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina).

Мохоподібні представлені понад 1100 видами. Вони особливо поширені у вологих гірських лісах, на болотах і скелях, відіграють важливу роль у накопиченні вологи та формуванні ґрунтів. Типові представники: сфагнум (Sphagnum), зозулин льон (Polytrichum commune).

Лишайники (близько 2000 видів) — симбіотичні організми грибів і водоростей (доречи мікофлора Австрії включає понад 10 тис видів грибів). Вони поширені у високогір'ї та є індикаторами чистоти повітря. Типові представники: оленячий мох (Cladonia rangiferina), ксанторія настінна (Xanthoria parietina).

Водорості (кілька тисяч видів) поширені у гірських озерах, річках і болотах. Типові представники: хара (Chara), спірогіра (Spirogyra).

Рослинність

Понад 2/5 території Австрії — гірські ліси, що складаються переважно з дуба (Quercus), бука (Fagus), ялиці (Abies), смереки (Picea), модрини (Larix). Ліси на рівнинах і в обжитих гірських улоговинах майже винищені. До висоти 600–800 м зустрічаються окремі лісові масиви дубових гаїв, букових й ясенових (Fraxinus), що вплетені в мозаїку сільгоспугідь. Вище 700 м ці деревні породи у горах утворюють суцільний масив, до якого, вище 1400 м приєднується ялиця і смерека. Вище 1800 м ліси змінюються заростями гірської сосни (Pinus mugo) і кедрового сланника (Pinus pumila). У зоні 2000-30200 м — альпійські луки зі злаків і осок, що слугують цінними пасовищами. Великі площі у горах зайняті голими скелями й кам'янистими розсипами.

Тваринний світ