Е́ндрю Стю́арт Мю́ррей Макко́лл (; народився 10 червня 1964; Лідс, Англія) — колишній шотландський футболіст, центральний півзахисник. Захищав кольори національної збірної Шотландії, у складі якої брав участь у чемпіонаті світу 1990 р. та у чемпіонатах Європи 1992, 1996. За свою довгу кар'єру зіграв 763 матчі у різних дивізіонах чемпіонатів Англії та Шотландії, за кількістю яких посідає 12-те місце серед усіх британських футболістів. Наразі займається тренерською діяльністю та очолює клуб Другої футбольної ліги «Бредфорд Сіті».
Дитинство та юність Стюарт Макколл народився 10 червня 1964 року в Лідсі, Англія, в шотландській сім'ї Енді, який в минулому був професіональним футболістом, та Джин Макколл. Він був третьою дитиною в родині після сестер Леслі та Джанетт, яким на момент народження Стюарта виповнилось по 20 та 16 років відповідно. Будинок Макколлів знаходився неподалік від стадіону «Лідс Юнайтед» «Елланд Роуд», і хлопчик постійно проводив свій вільний час, спостерігаючи за грою «Юнайтед» та мріючи піти по стопам батька, який свого часу захищав кольори «Лідса». І навіть після того, як родина переїхала до Вертлі, Стюарт продовжував відвідувати матчі улюбленої команди. Макколл виступав за шкільні команди Вертлі та Торнхіллу та навіть забив переможний м'яч у фіналі шкільного турніру, вийшовши на заміну. Також школяр захоплювався настільним тенісом, але футбол для нього завжди залишався на першому місці. Він був капітаном команди «Лідса» віком до 11 років, а згодом представляв клуб на всіх вікових рівнях. Стюарт пішов до Херрінґтонської середньої школи та почав виступав за місцеві юнацькі клуби «Падсі Джуніорс» та «Холбек», а згодом і за «Фарслі Селтік». Після того, як професіональні клуби підписали ряд гравців його команди, Макколл почав вважати, що він вже впустив можливість стати професіональним гравцем. Однак під час товариського матчу, в якому зустрічались «Фарслі» та «Бредфорд Сіті», Макколл зумів вразити своєю грою тренера гостей Браяна Едвардса, і той вирішив дати юнаку шанс.
Клубна кар'єра
«Бредфорд Сіті» В 16 років Макколл став виступати в молодіжній команді «Сіті», після того, як його підписав тренер «Фарслі Селтік» Джордж Малхолл в 1980 році. Свою дебютну гру за команду Стюарт провів під керівництвом наступника Малхолла, Роя Макфарленда, 28 серпня 1982 року у матчі-відкритті сезону проти «Редінґа», замінивши Сеса Подда на позиції правого захисника. До 29 січня 1983 року Макколл зіграв лише шість поєдинків, а після того, як команду очолив Тревор Черрі, Стюарт перейшов у півзахист та провів на полі 134 матчі. В тому сезоні «Сіті» фінішував лише 12-тим в третьому дивізіоні. У наступному сезоні через втрату свого лідера Боббі Кемпбелла, який перейшов до «Дербі Каунті», команда постійно зазнавала невдач, вигравши лише один з 15-ти старотових матчів. І тільки тоді, коли Черрі вдалося знов повернути Кемпбелла з «Дербі», «Бредфорд» здобув перемогу в 10 матчах поспіль та посів 7-ме місце в чемпіонаті.
Влітку 1984 року Черрі вдалося підписати ще двох ключових для команди гравців, центрального захисника Дейва Еванса та правого вінгера Джона Хендрі, і завершити сезон на одну сходинку вище ніж попередній. Макколл був ключовою фігурою в своїй команди в сезоні 1984—85 та допоміг «Бредфорд Сіті» виграти Третій дивізіон, забивши 8 м'ячів. Крім того, він був одним із тих гравців команди, який регулярно виходив на поле. Цей титул «Бредфорд» здобув в передостанній зустрічі проти «Болтон Вондерерз». Макколл забив другий гол у матчі, а команда перемогла з рахунком 2-0. Цю перемогу вшанували парадом перед останньою грою сезону, який пройшов 11 травня 1985 року, коли «Бредфорд» вирушав на матч проти «Лінкольн Сіті». Однак це трофей був затьмарений жахливою трагедією, коли на 40-й хвилині матчу спалахнула пожежа на головній трибуні Веллі Перейд, в результаті якої загинуло 56 чоловік, а батько Стюарта, який в той час спостерігав за грою з іншими членами родини, дістав тяжкі ушкодження. Одразу після пожежі, Макколл, який не встиг навіть преодягтись, вирушив на пошуки батька. Спочатку він заїхав до будинку сестри, а потім до Бредфордської Королівської лікарні та знайшов його лише у Піндерфілдському госпіталі. Його батько отримав тяжкі опіки і портребував пересадки тканини на руках та на голові, і змушений був залишатись у лікарні впродовж декількох тижнів.
Наступні 19 місяців «Бредфорд Сіті» не міг проводити матчі на «Веллі Перейд». Черрі та його підопічні перетворились в дуже згуртований колектив: вони відвідували похорони жертв трагедії та брали участь в інших заходах клубу, а в Другому дивізіоні «Бредфорд Сіті» посів 13-те місце, яке стало головним досягненням команди. Після того, як фани «Лідс Юнайтед» підпалили вантажівку біля «Одсел Стедіум», Макколл став із презирством ставитись до «Лідса», команди, за яку він почав вболівати ще хлопчиком. Макколлу виповнився 21 рік, коли його було обрано капітаном клубу у листопаді 1986 року, тому, що попередній капітан Пітер Джексон залишив команду, перейшовши до «Ньюкасл Юнайтед». Під керівництвом нового наставника Террі Долана, який замінив на цій посаді Черрі, команда фінішувала 10-ю в сезоні 1986—87. Як і Джексон, Макколл та Хендрі також хотіли виступати за клуб Першого дивізіону, однак в 1987 році погодились провести ще один сезон у команді.
Долан придбав Пола Томлінсона, Браяна Мітчелла, Лі Сіннотта, щоб допомогти Макколлу та Хендрі вийти до вищого дивізіону. Спочатку команда грала доволі вдала та посідала верхні сходинки в турнірній таблиці, але невдовзі після зимової перерви, раптом почала втрачати темп і виключилась з боротьби. Крім того, «Бредфорд» втратив важливе очко в останньому матчі сезону, поступившись «Іпсвіч Тауну» 2-3, а потім програв «Мідлсбро» ігри плей-оф. В червні 1988 року, Макколл залишив команду та підписав контракт з «Евертоном» на суму 850.000 фунтів. На той момент він вже мав 238 зіграних поєдинків в чемпіонаті та 37 забитих м'ячів, а загальна статистика його кар'єри становила 285 матчів та 47 голів. Пізніше Макколл розповів в своїй автобіографії, Справжній Макколл, про невдачу «Сіті» посилити склад команди та підвищення до вищого дивізіону.
«Евертон» Макколл прийшов до «Евертона» якраз в ті часи, коли легендарна команда 80-х майже розпалась, крім того, заборона англійським клубам виступати в Єврокубках позначила досить невдалий період на «Гудісон Парк». Його дебют у складі «Евертона» прийшовся на 27 серпня 1988 року, коли іриски перемогли «Ньюкасл Юнайтед» з рахунком 4-0, зіпсувавши дебют колишньому одноклубнику Стюарта, Джону Хендрі, який проводив свою першу гру за нову команду. 14 грудня 1988 року Макколл повернувся на «Веллі Перейд» на матч Кубка ліги, де його «Евертон» поступився «Бредфорду» з рахунком 1-3 і вибув з подальшої боротьби. У сезоні 1988—89 Стюарт зіграв 29-ти поєдинках, в яких він виходив зі стартових хвилин, і ще 4 рази виходив на заміну. Також Макколл вийшов на заміну у фіналі Кубка Англії 1989 та зрівняв рахунок в Мерсісайдському дербі проти «Ліверпуля», перевівши гру в екстра-тайм. В доданий час 14 номер «Евертон» ще раз зрівняв рахунок, чудовим ударом з-за меж карного майданчика відправив м'яч у лівий від Брюса Гроббелара кут, не залишивши тому жодного шансу. Проте валлійський нападник «Ліверпуля» Ієн Раш, який також вийшов на заміну, забив переможний гол, замкнувши передачу Джона Барнса з лівого фланга та приніс перемогу своїй команді з рахунком 3-2.
Свою другу гру за «Евертон» Макколл також зіграв на «Веллі Перейд», коли його запросив колишній одноклубник Марк Елліс взяти участь в своєму прощальному матчі. За три роки на «Гудісон Парк» Макколл провів 103 поєдинки, а також встиг дебютувати у складі національної збірної Шотландії. Однак Стюарту так і не вдалося здобути з «Евертоном» жодного трофею, команда постійно знаходилась в середині турнірної таблиці і за ці роки посіла лише 8-ме, 6-те та 9-те місця.
«Рейнджерс»
В 1991 році Макколл перейшов в шотландський «Рейнджерс» за 1.2 мільйони фунтів, в команду, яка щойно виграла свою третю поспіль Прем'єр-лігу. Під керівництвом Волтера Сміта, Макколл шість разів поспіль вигравав чемпіонат та допоміг «Рейнджерс» стати топовим клубом ліги, після тих невдалих років, коли команді завжди доводилось наздоганяти «Селтік» та «Абердин» в боротьбі за «золото». У своєму першому сезоні на «Айброкс», його «Рейнджерс» спочатку став чемпіоном країни та зробив кубковий «дубль», ставши володарем Кубка Шотландії та Кубка Ліги. А вже в сезоні 1992—93 команда святкувала свій найбільший успіх —- в обох фіналах кубків, «Рейнджерс» здолав «Абердин» з однаковим рахунком 2-1 та фінішував першим в чемпіонаті, обійшовши своїх головних конкуренів на 9 очок. Згодом Макколл дебютував в єврокубках, де його клуб мав чудову нагоду вийти до фіналу Ліги Чемпіонів 1993 року, однак «Рейнджерс» посів друге місце в півфінальній групі та пропустив перед собою французький «Марсель», який і став володарем трофею. У сезоні 1993—94 «Рейнджерс» виграв ще один Кубок Ліги та національну першість, однак поступився «Данді Юнайтед» у фіналі Кубка Шотландії з рахунком 1-0. В наступному сезоні «Рейнджерс» виграв чемпіонат з відривом в 15 очок від найближчого переслідувача команди «Мотервелл», однак, цього разу команді не вдалося завоювати жоден з кубків. В сезоні 1995-96 гандікап «Рейнджерс» на фініші від «Селтіка» становив лише 4 очки, втім, команда встановила новий рекорд ліги, набравши 87 очок за сезон. Макколл взяв участь в четвертому для себе Кубку Шотландії, в якому «Рейнджерс» здобув перемогу над «Хартс» з розгромним рахунком 5-1. «Рейнджерс» знов обійшов «Селтік» в чемпіонських перегонах в сезоні 1996—97, та взяв реванш у «Хартс», перегравши сердець у фіналі Кубка Ліги з рахунком 4-3. В наступному сезоні «Рейнджерс» змагався за 10-й поспіль трофей чемпіонату, але в останньому турі їх обійшов «Селтік» на два очки. Цей сезон виявився найбільш невдалим для Макколла на «Айброкс», його команда не змогла виграти жодного трофею та припинила боротьбу за обидва кубки.
У лютому 2008 року, Макколл став 71-м номінантом до зали слави «Рейнджерс». Під час церемонії, Макколл отримав нагороду від свого колишнього одноклубника по «Рейнджерс», Аллі Маккойста.
Повернення до «Бредфорда» Контракт Макколла з «Рейнджерс» закінчувався в 1998 році, але більшість гравців тієї команди, яку створив Волтер Сміт вже залишили її, і Макколл також мав право перейти на правах вільного агента в один з англійських клубів.