Андрій Валерійович Жолдак ( 3 листопада 1962, м. Київ) — український театральний режисер. Заслужений діяч мистецтв України (2004). Лауреат низки відзнак міжнародних театральних фестивалів, а також премії ЮНЕСКО (2004). Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2009). З 2006 року проживає у Німеччині.
Біографія
Свою першу режисерську освіту Андрій отримав у Київському державному інституті мистецтв ім. Івана Карпенка-Карого (1986). У 1989 році закінчив Державний інститут театрального мистецтва в Москві (курс А. Васильєва). Ставив спектаклі в Київському національному театрі ім. І.Франка, театрі «Балтійський дім», театрі Раду Верстата (м. Сибіу, Румунія), театрі «Фольксбюне» (м. Берлін), Люцернському театрі опери й драми. У 2002—2005 роках — художній керівник Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка.
Належить до найбільш знаних у світі діячів українського драматичного театру. Широко використовує прийоми сучасного, зокрема аванґардного театру, через що зажив слави невтомного експериментатора.Андрій Жолдак шокував Берлін. Прагне до естетичної провокації, аби розбурхати свідомість і уяву глядача. Деякі його вистави тривають 4-5 годин і є випробуванням для акторів, яких він садить у клітки, змушує бігати голими на сцені й виставляти на показ усе, що є гарного й поганого в людській природі.. На думку Андрія Жолдака, театр жорстокості, театр шоку є театром майбутнього. Цю думку режисер мотивує так:
Андрій Жолдак переконаний, що Україні потрібна «культурна Аль-Каїда»http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2012/10/121001_zholdak_interview_nk.shtml BBC Україна: Андрій Жолдак: «В культурному значенні мій паспорт не має візи», 5 жовтня, 2012, тобто оновлення культурного процесу новими ідеями та проєктами, які не залишать поза увагою не лише масового читача, а й державників та політиківАндрій Жолдак: «Нам потрібна своя Аль-Каїда в культурі».
Був одружений із Вікторією Спесивцевою, син драматурга Валерія ЖолдакаЖолдак Валерій Семенович. Енциклопедія Сучасної України , двоюрідний племінник Богдана Жолдака.
З боку матері, Тобілевич Лесі Назарівни, походить зі знаменитої династії Тобілевичів-Тарковських, тому Андрій узяв псевдонім Тобілевич ІУ, онук Назара Юрійовича Тобілевича (1909-2001), праправнук українського драматурга Івана Карпенка-Карогоhttp://gazeta.ua/articles/history/_ivan-karpenkokarij-buv-chesnim-policejskim-i-horoshim-dramaturgom/516533 Gazeta.ua: Іван Карпенко-Карий був чесним поліцейським і хорошим драматургом, 16 вересня 2013 та Надії Тарковської, внучатий племінник Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Олександра, Арсенія та Андрія Тарковських.
Вистави Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка — «Гамлет. Сни» — «Один день Івана Денисовича» 2003 — «Місяць кохання» — «Гольдоні. Венеція» — «Ромео і Джульєтта. Фрагмент»
Різні театри — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вульф?» Едварда Олбі — «Медея в місті» — «Життя з ідіотом» — «Войцек» 2008, 29 листопада — «Ленін Love. Сталін Love.» Андрія Жолдака за мотивами роману «Жовтий князь» Василя Барки
Нагороди 2004 — Лауреат премії ЮНЕСКО в галузі виконавських мистецтв 2009 — Орденом «За заслуги» III ступеня (за здійснення мистецьких проектів на вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні — вистава «Ленін Love. Сталін Love.»
Примітки
Література
Посилання
Євгеній Онєгін. Нова версія від українського режисера . Свобода Жолдак Театр Хутір Надія - колиска театру корифеїв «Долі нащадків І.К. Карпенка-Карого (Тобілевича)» Наталія Гарбар. До реконструкції родоводу Тобілевичів (стор. 28-35)