Звенигородський повіт — адміністративна одиниця у складі Речі Посполитої. Після поділу Польщі — з 1796 року адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Звенигородка.
Історія
Звенигородський повіт — адміністративна одиниця у складі Речі Посполитої — була предметом прикордонної суперечки між Брацлавським і Київським воєводствами.
У 1570 р. комісари окреслили кордон повіту, який охоплював правий басейн Росі до впадіння її в Дніпро і по Дніпру до кордону Речі Посполитої. У XVII столітті Київське воєводство знову ініціювало конфлікт за східну частину округу, включаючи міста Смілу, Ківшовата, Чигирин і Черкаси. Комісія, призначена сеймом у 1755 р., підтвердила кордон з 1570 р., але згідно з декретом Трибуналу в Радомі з 1749 р. наказала перераховувати податки з повіту щороку до кожного з воєводств. У 1791 році сейм підтвердив приналежність району до Брацлавського воєводства.
Опис
Повіт на півночі межував з Канівським повітом, на півдні з Херсонською губернією, на заході з Уманським і Таращанським повітами і Черкаським і Чигиринським на сході. Загальна площа повіту становила 289381 десятин (2 649 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 274 704 чоловік. З них 88,05 % — українці, 9,69 % — євреї, 1,37 % — росіяни.
На 1887 рік у повіті було 557 населених пунктів, з яких 7 були містечками. Поділявся на 3 стани і 4 благочинних округи.
Згідно із Законом «Про адміністративно-територіальний поділ України» від 6 березня 1918 року, частина повіту мала увійти до складу Черкаської землі Української Народної Республіки.
Адміністративний поділ
на 1861 рік Волості: Антонівська, Босівська, Боярська, Бужанська, Васильківська, Вільшанська, Вільховецька, Виноградська, Воронівська, Дамуківська, Журжинецька, Кирилівська, Кобринська, Козачанська, Кримчанська, Лисянська, Лозоватська, Маринська, Мокро-калигірська, Неморожена, Окнянська, Пединівська, Рижанівська, Степівська, Ступичанська, Сухо-калигірська, Теремківська, Толстянська, Чижівська, Шестеринська, Шполянська.[ Кіевскія губернскія вѣдомости № 45, відділ II, частина офіційна від 11 листопада 1861, с. 590 ]
на 1885 рік м. Звенигородка з передмістями Костівка, Мариськи, Піски, Степок, Хоменки, Хутір Червона, Чернянка, Щербаки, Щербаківка та хутором Слинькова Богачівська волость (існувала до кін. XIX ст.) Боярська волость Виноградська волость Вільшанська волость Гусаківська волость Єрківська волость (утворена в кін. XIX ст.) Журжинська волость Козачанська волость Катеринопільська волость Лисянська волость Мокрокалигірська волость Неморозька волость Пединівська волость Петриківська волость Стебнянська волость (існувала до кін. XIX ст.) Стецівська волость Ступичанська волость (існувала до кін. XIX ст.) Тарасівська волость Товмачанська волость (існувала до кін. XIX ст.) Топилянська волость (існувала до кін. XIX ст.) Чижівська волость Шполянська волость
Див. також :Категорія:Населені пункти Звенигородського повіту Ковтуненко Василь, повітовий комісар у 1917
Посилання
Джерела Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона https://ukrfamily.com.ua/index.php/kievskaya-guberniya/zvenigorodskij-uezd - Реєстр архівних документів по повіту.