Е́двард Мунк (Edvard Munch; , Летен — 23 січня 1944, Екелі, поблизу Осло) — норвезький живописець і графік, постімпресіоніст і постмодерніст, символіст, його вважають предтечею експресіонізму.
Його творчість, сформована під впливом глибоких особистих трагедій, ранньої втрати близьких та хронічних хвороб, стала втіленням екзистенційних страждань людства. Ранні картини митця викликали гучні скандали та неприйняття тогочасною консервативною публікою, проте згодом принесли йому світове визнання.
Життєпис
Дитинство і юність (до першої персональної виставки) Едвард Мунк народився 12 грудня 1863 року в Летені (Løten) у провінції Гедмарк (Hedmark). Хлопець рано лишився сиротою — коли Едварду було 5 років (1868 рік), померла його мати. Він був родичем відомого художника Якоба Мунка та історика Петера Мунка. Батько Едварда мав психічне захворювання, що відіграло свою роль у вихованні Едварда та його братів і сестер. Батько виховував їх зі страхом перед глибокими проблемами, що частково пояснює, чому творчість Едварда Мунка набула глибшого відтінку, і чому художник був відомий тим, що мав так багато пригнічених емоцій у дитинстві.
У 1881-86 роках навчався в Королівській школі малювання у Християнії (Кристианія, сучасне Осло). Під час навчання познайомився з представниками міської інтелігенції, зокрема, у 1884 році з Гансом Єґером (Hans Jæger), очільником міської богеми. У цей же період почав виставляти свої роботи. Так, у 1885 році одна картина Мунка експонувалася на Світовій виставці у Антверпені, а сам Мунк уперше відвідав Париж.
У 1886 році в Осло були показані 4 картини Е. Мунка, в тому числі, перша версія «Хворої дівчинки», що викликало неоднозначну реакцію критиків і публіки.
Роки мандрівок і творчості Після першої персональної виставки у 1889 році Едвард Мунк отримав державну стипендію і виїхав на студії (від — навчання) до Парижа, де почав працювати в студії Леона Бонната (). У цьому ж році помер батько Мунка.
У 1890-1892 роках жив у Парижі, відвідав Ніццу, місяць щоліта жив у власному домі в Осґордштранді (Åsgårdstrand) над фйордом Осло у рідній Норвегії.
У 1892 році знову виставлявся в Осло, його запросили виставити свої картини у Verein Berliner Künstler (Берлін, Німеччина), однак пропрацювавши тиждень, виставку довелось закрити з причини значних протестів громадськості.
У 1893 році Едвард Мунк створив шедеври «Крик» і «Мадонна». У наступному 1894 році, Мунк спробував свої сили у графіці.
У 1895-98 роках митець жив поперемінно в Берліні та Парижі.
У 1899—1902 роках періодами жив у Норвегії у власному будинку, пережив бурхливе кохання, що завершилося колотнечею в Осґордштранді, в результаті якої прострелили ліву руку Мунка. Через проблеми з поліцією Мунк терміново виїхав з Норвегії.
У 1903 році мешкав і працював у Берліні, Парижі, Любеку. Приєднався до «Спілки незалежних митців» (). У цьому ж році уперше картини Мунка виставили у Варшаві.
Починаючи з 1905 року (згідно з медичними звітами) розпочалася тривала депресія митця — багатомісячне нервове захворювання, поєднане з постійним вживанням алкоголю. У цей важкий період життя не припиняв творчості — готував театральні декорації до вистав за творами Ібсена у Німецькому театрі (, 1906 рік), у 1907-8 роках мешкав і працював у Берліні, вакації проводив у Варнемюнде на балтійському узбережжі.
Восени 1908 року внаслідок прогресування хвороби відбувся напад — Мунк розпочав лікування у приватній лікарні лікаря Якобсона (Jacobson) в Копенгагені. У цьому ж році заочно отримав королівський орден святого Олафа.
Від повернення на батьківщину і до кінця життя Навесні 1909 року Едвард Мунк повернувся до Норвегії, де розпочав працю над проєктом оформлення кампусу Університету в Осло.
У 1912 році на великій виставці сучасного мистецтва, переважно імпресіоністів, у Кельні картини Мунка експонувалися разом з творами найвідоміших митців — Сезанна, Гогена і ван Гога.
У 1916 році Мунк купив ділянку землі в Екелі (Ekely) у передмісті Осло.
У 1919 році Мунк захворів на іспанський грип.
У 1920-х роках митець здійснив низку оздоблюваних проєктів у столиці Норвегії місті Осло — у 1922 працював над оформленням шоколадної фабрики Freia, а у 1928 році виконав розписи у міській ратуші.
У 1929 році Мунк збудував зимову студію в Екелі.
У 1930-31 роках у митця погіршав зір.
У 1933 році Едварду Мунку вручили Великий хрест Ордену святого Олафа.
На схилі років митець жив поперемінно у власній оселі поблизу Осло, в студії в Екелі, у самі́й столиці. 23 січня 1944 року Едвард Мунк помер в Екелі. За заповітом усі його твори передали магістрату міста Осло.
Творчість, картини і вшанування
На творчість Едварда Мунка вплинули постімпресіонізм, стиль модерн, його вважають попередником експресіонізму.
Едвард Мунк писав символічні фігуральні композиції, у експресивний спосіб виражаючи в них еротичну пристрасть, власну самотність, моменти підглядання, боязнь хвороб і смерті.
Стилю Едварда Мунка притаманні сильний контур, розпливчатість обрисів і ліній, особлива експресія, гра з кольорами, неповторний колорит.
Едвард Мунк у багатьох питаннях виявився митцем-новатором, не тільки у живописі, а й у розвинутій ним особливій графічній техніці, зокрема він першим застосував кольорову графіку.
Визначні твори: «Хвора дівчинка», 1885-86 «Сестра художника», 1892 «Крик», 1893 «Портрет Ібсена в Гранкафе», бл. 1898 «Дівчата на мосту», бл. 1901 «Робітники прибирають сніг», 1910
Творчість Едварда Мунка мала величезний вплив на європейське і світове образотворче мистецтво початку XX століття, недаремно Мунка вважають зачинателем експресіонізму.
Творчий спадок Після смерті митця створені ним роботи не були передані родині, вони були передані в дар норвезькому уряду та розміщені в музеях, на виставках та в різних місцевих громадських будівлях Норвегії. Понад 1000 картин, створених Едвардом Мунком, були передані уряду. Також було передано 15 400 гравюр, 4500 малюнків та акварелей, а також шість скульптур, створених митцем, були передані уряду Осло та використовувалися як експонати в багатьох місцях.
Твори Едварда Мунка зберігаються у багатьох музеях світу, насамперед у Норвегії, зокрема, у відкритому в 1963 році Музеї Мунка та в Національній галереї (обидва в Осло), також картини митця експонуються в Метрополітен-музеї та Музеї сучасного мистецтва (обидва Нью-Йорк, США), Музеї д'Орсе (Париж, Франція), у Новій Пінакотеці (Мюнхен, Німеччина), Національній галереї Шотландії (Единбург, Велика Британія) тощо, зберігаються у приватних колекціях збирачів мистецтва.
Його зобразили на норвезькій банкноті номіналом 1000 крон.
Обрана галерея творів
Див. також Дегенеративне мистецтво 5699 Мунк — астероїд, якій було названо на честь Мунка.
Примітки
Джерела та література
, Том 7., К., 1982, стор. 173 Біографія Е.Мунка на cgfa.sunsite.dk Галерея картин Е.Мунка на cgfa.sunsite.dk Про Галерею Мунка на www.gallerimunch.no Галерея картин Е.Мунка на www.malarze.walhalla.pl Картини Е.Мунка в музеях світу, на www.artcyclopedia.com Стенерсен Р. Эдвард Мунк. (пер. з норв.)., М., 1972 Sue Prideaux, Behind the Scream (New Haven: Yale University Press, 2006) Winner of the James Tait Black Memorial Prize for Biography, 2006 Reinhold Heller, Munch. His life and work (London: Murray, 1984) Gustav Schiefler, Verzeichnis des graphischen Werks Edvard Munchs bis 1906 (Berlin: Bruno Cassirer, 1907) Gustav Schiefler, Edvard Munch. Das graphische Werk 1906—1926 (Berlin: Euphorion, 1928) J. Gill Holland The Private Journals of Edvard Munch: We Are Flames Which Pour out of the Earth (University of Wisconsin Press 2005) Edward Dolnick The Rescue Artist: A True Story of Art, Thieves, and the Hunt for a Missing Masterpiece (HarperCollins, 2005) (Recounts the 1994 theft of The Scream from Norway's National Gallery in Oslo, and its eventual recovery.)