А́лла Бори́сівна Пугачо́ва (; 15 квітня 1949, Москва) — радянська та російська співачка, кіноакторка, телеведуча, композиторка, режисерка, продюсерка та підприємиця. Народна артистка СРСР (1991), лауреатка Державної премії Росії (1995).
В її репертуар входить понад 500 пісень російською, англійською, французькою, німецькою, фінською, українською та івритом, а дискографія налічує понад 100 сольних платівок, CD та DVD дисків (включаючи 17 номерних альбомів, 34 сингли і 25 «компіляцій» та збірників). Окрім Росії та країн колишнього СРСР, альбоми Пугачової видавалися в Японії, Кореї, Швеції, Фінляндії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині та Болгарії. Загальна кількість дисків перевищила 250 мільйонів екземплярів.
Кар'єра Алли Пугачової ознаменована як всесоюзним, так і міжнародним успіхом на музичній сцені в країнах Європи, Азії та Північної Америки (зокрема, США).
За визначенням багатьох сучасників, Пугачова стала першою вільною співачкою в СРСР та зробила революцію на радянській естраді періоду брежнєвського застою. Вона не співала офіціозні, ідеологічно «правильні» пісні про КПРС, Леніна, революцію і батьківщину. Натомість вона співала здебільшого ліричні пісні, зокрема, на вірші напівзаборонених поетів Марини Цветаєвої та Осипа Мандельштама, чого не могли собі дозволити інші радянські естрадні виконавці.
Нині співачка відійшла від активної творчої діяльності: у 2009 році оголосила про припинення гастролей, а в 2019 році дала останній сольний концерт. Одружена з Максимом Галкіним. Має двох доньок, сина та трьох онуків.
Біографія Батьки Алли Пугачової, Зінаїда Архипівна Одегова і Борис Михайлович Пугачов, познайомилися в 1946 році. Обоє були фронтовиками. У 1946 році вони одружилися, а в 1947 році у них народився первісток Геннадій. Однак дитина була хворобливою і померла через кілька місяців після народження. У 1949 році у них народилася донька, яку вони назвали на честь акторки МХАТу Алли Тарасової.
1949—1964: Дитинство Алла Пугачова народилася 15 квітня 1949 року в Москві. Все дитинство прожила в Москві на Селянській заставі в Зонточному провулку.
У 1954 році п'ятирічною вперше вийшла на сцену. Вона брала участь у великому збірному концерті в колонному залі Будинку Союзів.
У 1956 році батьки віддали семирічну Аллу в музичну школу № 31 при музичному училищі ім. М. М. Іпполітова-Іванова. У тому ж році вона пішла в перший клас московської середньої школи № 496.
Пугачова зростала у дворовому післявоєнному середовищі. Як відзначають деякі біографи, це потім позначилося на її характері. Однокласники згадували, що в шкільні роки у Пугачової були проблеми з поведінкою. За норовливий характер і вміння за себе постояти у дворі та школі їй дали прізвисько Фельдфебель. У 14 років вона почала палити.
У 1964 році Пугачова закінчила музичну школу по класу фортепіано і вісім класів середньої школи та вступила до музичного училища ім. М. М. Іпполітова-Іванова. Попри те, що ще в музичній школі Пугачовій обіцяли майбутнє піаністки, вона обрала диригентсько-хорове відділення.
1965—1976: Від «Робота» до «Арлекіно»: Початок творчого шляху
1965—1968: Навчання у музичному училищі. Перші записи та виступи У листопаді 1965 року, будучи студенткою другого курсу училища, Пугачова вирушила у свою першу гастрольну поїздку з Мосестрадою в складі збірної естрадної програми А. Лівшиця та А. Левенбука «Піф-Паф, або Сатиричні постріли по промахах». Виступи проходили в Кіровській, Пермській, Свердловській, Тюменській та Омській областях. По поверненні з поїздки в грудні 1965 року для програми «Доброго ранку!» Всесоюзного радіо вона записала свою першу пісню «Робот».
На початку 1966 року познайомилась з молодим композитором Володимиром Шаїнським. Для Всесоюзного радіо Пугачова записала його пісні «Как бы мне влюбиться», «Не спорь со мной», «Дрозды». Незабаром «Как бы мне влюбиться» і «Не спорь со мной» перемогли в конкурсі «Пісня місяця», що проводило Всесоюзне радіо.
У квітні 1967 року Пугачова познайомилася з поетом-бардом, працівником радіостанції «Юність» Борисом Вахнюком. За його запрошенням вона стала учасницею агітбригади радіостанції «Юність» і вирушила на гастролі Тюменською областю на теплоході по річках Іртишу і Обі. У складі агітбригади Пугачова виступала перед геологами, нафтовиками, геофізиками, буровиками, будівельниками та оленярами Крайньої Півночі. Вона виконувала три пісні: «Король, цветочница и шут» (Володимира Шаїнського), «Просто очень люблю» (Карини Філіппової) і «Единственный вальс» (власного авторства). Після повернення з гастрольної поїздки вона взяла участь у звітному концерті агітбригади на ВДНГ, а також записала дві нові пісні на радіостанції «Юність»: «Джинн» (про геологів та природний газ) і «Не гляди назад».
9 травня 1967 року Пугачова вперше виступила на телебаченні. У прямому ефірі святкового випуску дитячої телепередачі «Будильник» вона виконала пісню «Іду з кіно» (музика Б. Савельєва, слова І. Кашежевої).
Восени 1967 року Пугачова знову вирушила в поїздку Заполяр'ям у складі агітбригади радіостанції «Юність». Гастролі пройшли на Ямалі і Новій Землі, в Тюмені, Салехарді, Нефтеюганську, Уренгої, Сургуті та інших містах. Також у складі бригади Пугачова виступила на Інгурській ГЕС. З невеликими перервами вона гастролювала аж до березня 1968 року.
Тривалі гастролі, а внаслідок цього довгі відсутності в училищі, негативно позначилися на навчальному процесі Пугачової. Через це в травні 1968 року її не допустили до складання випускних держіспитів і вона не була дипломована. Рішенням керівництва училища її направили на стажування вчителькою музики і співу в московську середню школу № 621. Учителькою Пугачова пропрацювала пів року: з вересня 1968 року по січень 1969 року. Нарешті, у травні 1969 року вона склала держіспити та закінчила диригентсько-хорове відділення музичного училища за спеціальністю «Диригування хором» із присвоєнням їй кваліфікацій «Диригент хору», «Учитель співу в загальноосвітній школі», «Викладач сольфеджіо в дитячій музичній школі».
1969—1974: Початок професійної кар'єри У березні 1969 року Пугачова влаштувалася солісткою і концертмейстеркою у Державне училище циркового та естрадного мистецтва (ДВЦЕМ). Там вона познайомилася з цирковим артистом-клоуном Міколасом Орбакасом. Влітку 1969 року Пугачова зі студентами ДВЦЕМ, зокрема з Орбакасом, вирушила на гастролі областями середньої смуги Росії у складі збірної естрадної програми «Бумажный кораблик».
8 жовтня 1969 року Пугачова одружилася з Міколасом Орбакасом. У шлюбі з ним вона офіційно використовувала прізвище Орбакене, однак у концертах виступала під дошлюбним прізвищем Пугачова.
У жовтні 1969 року Пугачова звільнилася з ДВЦЕМ і влаштувалася до Липецької філармонії солісткою ВІА «Новый электрон» під керівництвом Валерія Приказчикова. Крім концертів у Липецьку, Липецькій та прилеглих областях, Пугачова в складі ансамблю гастролювала багатьма маленькими містечками, селищами і селами Крайньої Півночі в Архангельській області, республіках Комі і Карелії.
У серпні 1970 року Пугачова звільнилася з Липецької філармонії та ВІА «Новый электрон». Вона влаштувалася у Росконцерт солісткою Московської обласної філармонії, де в той час працював її чоловік. Від філармонії спільно з чоловіком Пугачова виступала в збірних концертах по Сибіру і на Далекому Сході, а в новорічні свята вони підробляли, граючи новорічні ранки в дитячих садках Підмосков'я. Пугачова виступала аж до сьомого місяця вагітності і лише у березні 1971 року звільнилася з філармонії і пішла в декретну відпустку.
25 травня 1971 року Пугачова народила доньку Христину Едмундівну Орбакайте.
Після народження доньки Пугачова деякий час жила на батьківщині чоловіка в Литві у місті Паланга. У декретній відпустці вона пробула недовго і вже через шість місяців після пологів, у листопаді 1971 року, стала солісткою ВІА «Москвичи» під керівництвом Геннадія Пузирьова. У складі ансамблю вона виступала з солістами Юлієм (Іюлієм) Слободкіним, Олегом Ухнальовим і Георгієм Маміконовим.
Однак у ВІА «Москвичи» Пугачова пропрацювала всього два місяці і в січні 1972 року, звільнившись з ансамблю, стала солісткою естрадного джазового оркестру під керівництвом Олега Лундстрема (Росконцерт). У складі оркестру вона виступала з солістами Дмитром Ромашковим, Маєю Розовою та Валерієм Песельніком, з якими гастролювала багатьма містами СРСР, а 14—28 вересня 1972 року пройшли її перші зарубіжні гастролі: вона взяла участь у фестивалі джазу «Jazz Jamboree» у Варшаві (Польща), а також в концертах містами Польщі. Також при оркестрі в той час виступав Валерій Ободзинський. У 1972 році на гастролях в Ленінграді, Пугачова познайомилася з поетом-піснярем Іллею Рєзніком, який відразу написав для неї пісню «Посидим, поокаем». У 1973 році Пугачова взяла участь у концертній програмі оркестру «Нам 15 лет».
У травні 1973 року Пугачова залишила оркестр Лундстрема і знову стала солісткою Московської обласної філармонії, де, як і раніше, працював її чоловік Миколас. Бувши солісткою філармонії, Пугачова працювала в жанрі дитячих пісень, зокрема, записала з Едуардом Хілем пісні до музичної аудіоказки «2×2=4».
У листопаді 1973 року Пугачова розлучилася з Міколасом Орбакасом і пішла з Московської обласної філармонії. Вона влаштувалася в Москонцерт і стала солісткою оновленого складу ВІА «Москвичи» під керівництвом Віталія Кретюка. У складі ансамблю вона виступала в Москві та інших містах СРСР. 14 травня 1974 року в московському Будинку культури залізничників відбулася прем'єра концертної програми ансамблю «Ты, я и песня», режисером-постановником якої був Наум Брод, а солістами — Алла Пугачова і Юлій Слободкін. Вони співали переважно дуетом, хоча у Пугачової були і кілька сольних номерів. Аж до жовтня 1974 року Пугачова і Слободкін виступали з цією програмою на концертних майданчиках Москви в першому відділенні концертів Романа Карцева та Віктора Ільченка, а також інших більш іменитих зірок.
У жовтні 1974 року Пугачова взяла участь у V Всесоюзному конкурсі артистів естради з піснями «Посидим, поокаем» і «Ермолова с Чистых прудов». За підсумками виступу одержала третю премію, яку розділила з Шайгеном Айрумяном, Борисом Лехтлааном та Сергієм Морозом і, таким чином, стала лауреаткою конкурсу. Першу премію отримали Валерій Чемоданов і Ренат Ібрагімов. Під час цього конкурсу Пугачова познайомилася з людьми, які згодом зіграли важливу роль в її творчій біографії — Євгеном Гінзбургом, Раймондом Паулсом та Костянтином Орбеляном.
1975—1976: ВІА «Весёлые ребята» і «Арлекіно» Після участі в V Всесоюзному конкурсі артистів естради Пугачова отримала пропозицію від керівника ВІА «Весёлые ребята» стати солісткою його ансамблю. Уже в листопаді 1974 року вона звільнилася з ВІА «Москвичи» і стала солісткою ВІА «Весёлые ребята». Оскільки Пугачова за освітою була диригенткою хору і вміла добре інтонувати, то спочатку Слободкін ставив її за лаштунки на бек-вокал. Однак незабаром Слободкін став відводити Пугачовій дві пісні в першому відділенні, а потім по дві пісні в обох відділеннях (наприкінці першого і на початку другого).
На початку 1975 Пугачову обрали представником СРСР на XI міжнародному пісенному конкурсі «Золотий Орфей» у Болгарії. Спочатку представляти СРСР повинен був , проте він був усунений від участі через підозри в гомосексуальності. Костянтин Орбелян запропонував Міністерству культури кандидатуру Алли Пугачової, оскільки вона була лауреаткою всесоюзного конкурсу. У результаті її кандидатуру було схвалено і в березні 1975 року Пугачова почала підготовку до конкурсу. Вона обрала пісню болгарського автора і виконавця Еміла Димитрова «Арлекино». Павло Слободкін зробив нове аранжування, Борис Баркас написав російський текст, а Пугачова додала сміх в кінці приспівів. У травні 1975 року вона стала «обкатувати» пісню на концертах.