Летичівський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Подільської губернії Російської імперії утворена в 1795 році. Повітовий центр — місто Летичів (1795—1922), ДеражняПостанова ВУЦВК № 298 від 19 квітня 1922 «Про перенесення центру Летичівського повіту до Деражні» (1922—1923).
На заході повіт межував з Проскурівським, на півдні з Ушицьким, на південному сході з Могилівським, на сході з Літинським повітами Подільської губернії та з Старокостянтинівським повітом Волинської губернії на півночі. Площа повіту становила 247 021 десятин (2 699 км²).
Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 184 477 осіб. З них 80,83 % — українці, 13,22 % — євреї, 3,69 % — росіяни, 1,72 % — поляки.
Всіх населених пунктів в повіті було 675, в тому числі одне місто і 6 містечок. Повіт поділявся на 8 волостей:
Летичів, місто Бахматовецька волость Війтовецька волость Деражнянська волость Женишковецька волость Зіньківська волость Меджибізька волость Михалпільска волость Сусловецька волость
Маршалки повіту Маршалком повіту у квітні 1797 року був обраний (до того — звенигородський хорунжий). Від 1800 року цю посаду обіймав Каетан Пешинський (від 1797 року — хорунжий Летичівського повіту; від вересня 1802 року — маршалок Подільської губернії).
Посилання
Джерела
Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона Білецька О. Летичевський повіт (до вивчення адміністративно-територіального устрою Подільської землі в XV ст.) // Місто Хмельницький в контексті історії України. Матеріали наукової конференції (12 вересня 2006). — Хмельницький–Кам'янець-Подільський: 2006. — С. 182‒186.