Муданійське перемир'я — мирна угода, підписана 11 жовтня 1922 року в Муданьї (, Туреччина) представниками Великого національного зібрання Туреччини — з одного боку, та Великої Британії, Французької республіки та Італійського королівства — з іншого. Муданійське перемир'я змінювало умови Мудросського перемир'я, реалізації якого перешкодило розгортання національно-визвольної боротьби турецького народу. 13 жовтня до мирної угоди приєдналося Грецьке королівство.
Контекст підписання Переговори розпочалися після поразки грецьких військ та їх евакуації з Анатолії, а також ультиматуму Великої Британії, яка загрожувала оголосити війну Туреччині за порушення умов Севрського договору. Водночас неготовність британців реалізувати свої погрози та прагнення турецької сторони уникнути прямого зіткнення сприяло переговорам.
Основні положення Муданійське перемир'я передбачало: негайну евакуацію грецьких військ зі Східної Фракії до р. Мариця; тимчасове, до укладення мирного договору, залишення військ союзників в Стамбулі і зоні Чорноморських проток Босфор та Дарданелли; Туреччина зобов'язувалась не переводити війська в зону проток і обмежитися введенням контингентів жандармерії у Східну Фракію; вирішено скликати у Лозанні мирну конференцію.
Наслідки Муданійське перемир'я завершило бойові дії під час національно-визвольної війни турецького народу проти інтервенції великих держав (Греко-турецька війна 1919—1922, Кемалістська революція). Діяло до укладення Лозаннський мирного договору 1923.
Джерела Велика радянська енциклопедія
Література І. Д. Коміренко. Муданійське перемир'я // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4