Південно-Африканська Республіка — південноафриканська країна, що займає південний край континенту . Загальна площа країни 1 219 090 км² (25-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 214 470 км², а на поверхню внутрішніх вод — 4 620 км². Площа країни вдвічі більша за площу України.

Етимологія Офіційна назва — Південно-Африканська Республіка, Південна Африка, ПАР (; ). Назва країни походить від географічного положення на африканському континенті. До 1961 року британський домініон під назвою Південно-Африканський Союз. Мзансі (Mzansi) — популярна назва країни серед місцевого населення, часто використовується у просторіччі. Слово «умзансі» на мові коса означає південь. Азанія (Azania) — назва країни, яку використовують деякі представники білої меншини країни замість Південна Африка.

Історія дослідження території

Географічне положення

Південно-Африканська Республіка — південноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Намібією (спільний кордон — 1005 км), Ботсваною (1969 км), Зімбабве (230 км), Мозамбіком (496 км) і Свазілендом (438 км). Територія Лесото є анклавом, з усіх сторін межує з територією(спільний кордон — 1106 км). Загальна довжина державного кордону — 5244 км.Південно-Африканська Республіка на заході омивається водами Атлантичного, на сході — Індійського, на півдні — Південного океанів. Загальна довжина морського узбережжя 2798 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя.

Крайні пункти

Час

Час у Південно-Африканській Республіці: UTC+2 (той самий час, що й у Києві).

Геологія

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 1034 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Нджесуті (; 3408 м). Територія ПАР займає південну околицю Південноафриканського плоскогір'я, крутий схил якого (Великий Уступ) на сході обривається до вузької прибережної низовини, а на півдні — до западини Велике Карру, за якою розташовані Капські гори (вис. 2326 м). Найбільш різко уступ виражений на сході, де він називається Драконовими горами (висота вершин понад 3000 м),

З огляду на сучасний рельєф та геологічну історію, територію Південно-Африканської Республіки можна поділити на 5 геоморфологічних районів. Центральне плато має блюдцеподібну форму і складене горизонтально залеглими осадовими породами. Його центральна частина знаходиться на висотах близько 600 м над рівнем моря, а краї підняті більш ніж на 1500 м. Поверхня плато переважно пологохвиляста, зі столовими горами, і химерними останцями, усіяними валунами, т. зв. коп'єс («голови»). Плато майже цілком дренують дві річки — Оранжева (з притокою Вааль) і Лімпопо. Великий Уступ — гірська дуга протяжністю 2250 км, що підноситься над прибережними низовинами Південної Африки. Кожна частина тут має власну назву. Виділяються гори Камісберґе і Боккефелдберґе в Намаленді; гори Роххефелдберґе і Комсберґе поблизу Сатерленда; хребет Нювефелдберґе поблизу Бофорт-Уеста; гори Коуефелдберґе (2130 м) і Сніуберґе (2504 м) над Графф-Рейнетом і гори Стормберґе на півночі від Куїнстауна. Великий Уступ досягає найбільших висот в Драконових горах біля східного кордону Лесото, де в декількох місцях є відмітки понад 3350 м. Найвища вершина ПАР — гора Нджесуті (3446 м) знаходиться на самому кордоні з Лесото, а вершина Драконових гір Тхабана-Нтленьяна (3482 м) розташована в Лесото. У цьому районі Великий Уступ являє собою систему зубчатих контрфорсів і глибоких амфітеатрів. Намаленд — дуже суха територія на заході Північно-Капської і Західно-Капської провінцій. Ця плоска платформа знижується від Великого Уступу у бік Атлантичного океану. Над її поверхнею часто підносяться гранітні останці і відособлені невисокі, але розчленовані гірські хребти. У приморських частинах платформа покрита могутнім покривалом галечників. Капський і Південний прибережний райони виділяються лінійними гірськими хребтами, що перемежаються з подовжніми долинами. Гори складені переважно осадовими породами і тягнуться в широтному напрямі через Західно-Капську і Східно-Капську провінції. Висоти піків бл. 1830 м над р.м. Плоскі днища долин заслані могутніми товщами алювію, що утворилися внаслідок руйнування навколишніх гір. Південно-Східний прибережний район розташований між Великим Уступом і Індійським океаном. Характерна поєднанням округлих горбів. Прибережна рівнина розвинена тільки на крайній півночі, поблизу кордону з Мозамбіком. Горби південно-східного узбережжя продовжуються північніше, в Трансваальському Низькому Велді.

Узбережжя Береги більш-менш вирівняні, переважно гористі, з нечисленними зручними затоками і бухтами. Низинний акумулятивний берег простягнувся лише на північному заході і на сході, північніше бухти Натал. На півдні розташовані бухти Ангоа, Моселбай та ін. На заході гористі ділянки узбережжя чергуються з низинними; великих бухт тут нема.

Острови

Клімат

Територія Південно-Африканської Республіки на північ від річки Оранжева лежить у тропічному кліматичному поясі, на південь — у субтропічному. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури, сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри. Зволоження нерівномірне, на підвітряних схилах відчуваєтьсязначний дефіцит вологи, у теплий сезон можливі посухи. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів (згладжені на південно-східному узбережжі), у горах можливе випадіння снігу.

Південно-Африканська Республіка є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Річки заходу і центральної частини країни належать басейну Атлантичного океану — басейн Оранжевої та інших; сходу і півдня — Індійського океану — басейн Лімпопо.

Озера

Болота

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Тваринний світ

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Південноафриканської підобласті Ефіопської області, крайній північний схід — до Східноафриканської підобласті.

Стихійні природні явища На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: довготривалі посухи; активний вулканізм на острові Маріон архіпелагу Принца Едварда, останнє виверження відбулося 2004 року.

Природні ресурси

Мінеральні ресурсии

Надра Південно-Африканської Республіки багаті на ряд корисних копалин: золото, хром, сурма, кам'яне вугілля, залізну руду, марганець, нікель, фосфати, олово, рідкісноземельні елементи, уранові руди, алмази, платину, мідь, ванадій, кам'яну сіль, природний газ.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 51,4 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 16,7 тис. км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Південно-Африканської Республіки (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 79,4 %, орні землі — 9,9 %, багаторічні насадження — 0,3 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 69,2 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 7,6 %; інше — 13 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: дефіцит прісної води у більшості регіонів країни через брак річок, озер і постійних водотоків на фоні зростаючого споживання; забруднення вод сільськогосподарськими хімікатами і побутовими стоками; забруднення повітря призводить до кислотних дощів; ерозію ґрунтів; спустелювання.

ПАР є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику, Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів, Конвенції з охорони морських живих ресурсів, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь, .

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Південно-Африканської Республіка належить до Південноафриканської фізико-географічної країни.

Див. також Південна Африка

Примітки

Література

Українською

Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8 Економічна і соціальна географія країн світу: Навч. посібник / За ред. С. П. Кузика. — Львів : Світ, 2002. — 672. с.— ISBN 966-603-178-7 Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пащенко В. І. Географія світового господарства : Навч. посібник. — К. : Видавничий центр КНУ, 2014. — 312 с. — ISBN 978-966-439-744-6

Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8

Англійською

Російською

Посилання

Ecoregions of South Africa — levels 1 and 2 A LEVEL I RIVER ECOREGIONAL CLASSIFICATION SYSTEM FOR SOUTH AFRICA, LESOTHO AND SWAZILAND https://web.archive.org/web/20071129042702/http://academic.sun.ac.za/botzoo/mucina/ProcIAVS_Bushveld.pdf THE PROTEROZOIC BUSHVELD COMPLEX, SOUTH AFRICA: PLUME, ASTROBLEME OR BOTH? South Africa — UNESCO World Heritage Centre