МіГ-31 (за кодифікацією НАТО: Foxhound — «фоксгаунд; лисячий гончак», ) — радянський двомісний надзвуковий всепогодний винищувач-перехоплювач дальньої дії. Є модернізованим варіантом радянського одномісного винищувача 1970-х років МіГ-25.
Історія створення Розробка і прийняття на озброєння у США стратегічних крилатих ракет поставило на порядок денний питання про створення в СРСР наступника літака Ту-128 — баражуючого перехоплювача, здатного боротися з новою загрозою. Концепція, відповідно до якої велося проєктування перехоплювача, багато в чому була безпрецедентною для радянської авіації. Наголос робився на автономне виконання бойового завдання, в той час, як всі попередні перехоплювачі ВПС Радянського Союзу працювали в найтіснішій взаємодії з наземними пунктами наведення, аж до виконання перехоплення в повністю автоматичному режимі за командами з КП.
Постановою Ради міністрів СРСР від 6 травня 1981 року винищувач-перехоплювач МіГ-31 з РЛС РП-31 та ракетами Р-33 був прийнятий на озброєння. Серійне виробництво розпочато у 1979 році.
Концептуальні варіанти Дослідження в рамках програми розробки важкого баражуючого перехоплювача, здатного виявляти та уражати цілі на фоні земної поверхні в діапазоні висот від 100 м до 30 км почалися в ОКБ Мікояна в середині 60-х років.
Перехоплювач отримав в ОКБ позначення Е-155МП. Роботи велися в декількох напрямках, але в основі всіх проєктів брався фюзеляж і повітрозабірники МіГ-25, екіпаж налічував двох людей — льотчика і штурмана-оператора.
Один з проєктів поєднував у собі фюзеляж зі збільшеними в розмірах хвостовим оперенням і крилами змінної стріловидності від МіГ-23. Проєкт під шифром виріб «518-55» являв собою МіГ-25 у двомісному варіанті з розташуванням членів екіпажу тандемом і новим трапецієподібним крилом, що мають розвинені напливи в кореневій частині.
З метою поліпшення прохідності по слабко підготовлених аеродромах (аеродромах II класу) в обох проєктах передбачалося застосування нового шасі — з чотириколісними основними опорами на гібриді МіГ-23/25 і двоколісними — на «518-55». Найбільш екзотичним був проєкт Е-158 — 30-тонна безхвостка меншого розміру, ніж МіГ-25, з дельтоподібним крилом за типом «Діалогу».
Перехоплювач МіГ-25МП, який одержав світову популярність під позначенням МіГ-31, через зовнішню подібність може видатися розвитком МіГ-25, проте це абсолютно нова машина. Нова з погляду філософії бойового застосування, аеродинаміки, двигунів, складу бортового обладнання. Цей перехоплювач не отримав повною мірою належної популярності, залишаючись у тіні МіГ-29 і, особливо Су-27, проте він, як мінімум, є не менш важливим.
Призначення Перспективний літак створювався, перш за все, для прикриття території СРСР від удару крилатими ракетами з боку Арктики, де не існувало суцільного радіолокаційного поля.
Під час повномасштабного російського вторгнення з 2022 року Росія часто використовує МіГ-31К (пускова платформа аеробалістичних ракет «Кинджал») як інструмент терору задля залякування населення України та провокування продовжних тривог, які тимчасово паралізовували частину території України через ризик ракетного удару.
Конструкція літака Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою і являє собою високоплан з тонким крилом малого подовження, повноповоротним стабілізатором, двокілевим вертикальним оперенням і шасі, що прибираються в польоті. Планер літака суцільнометалевої конструкції, 50 % маси якої складають високоміцні сталі, а 16 % — титанові сплави. Екіпаж літака складається з пілота та штурмана-оператора.
Крило Крило — помірної стрілоподібності, трапецієподібної форми в плані з невеликим кореневим напливом. Кут стрілоподібності по передньому ребру крила — 41°, напливу — 70,5°. Подовження крила — 2,94; звуження — 3,1. Кут його поперечного «V» дорівнює -5°, кут установки — 0°. Крило набрано з тонких швидкісних аеродинамічних профілів з гострим носком. У кореневій зоні застосований профіль ЦАГІ П44М з відносною товщиною 3,7 %; в середніх і кінцевих перетинах — профілі ЦАГІ П101М, змінної товщини від 4,1 % до 4,48 %, відповідно. Консолі крила — трьохлонжеронні, кесонного типу, виготовлені зі сталей ВНС-2 і ВНС-5, титанових сплавів 0Т4-1 і ВТ-20. У кожній з них є два паливних баки-відсіки. Консоль оснащена чотирьохсекційним відхильним носком, двосекційним щілинним закрилком і двосекційним елероном. Конструкція закрилка та елерона — тришарова зі стільниковим заповнювачем. Кути відхилення носка — 13°, закрилку — 30°, елерона +/-20°. У режимі «зависання» закрилки та елерони відхиляються на 5°. Сумарна площа закрилків літака — 5,8 м². На верхній поверхні крила на 50 % його розмаху встановлені аеродинамічні гребені, а на нижній поверхні є вузли кріплення чотирьох пілонів.
Хвостове оперення Хвостове оперення клепаної конструкції, виготовлено, в основному, з алюмінієвих сплавів. Горизонтальне оперення повноповоротне. Кут його стрілоподібності по передньому ребру — 50,4°; кут поперечного «V» — 1,4°. Сумарна площа консолей стабілізатора — 9,82 м². Носки стабілізатора виконані з титанового сплаву. Вертикальне оперення двокілеве загальною площею 15,6 м². Кілі встановлені під кутом +8° до площини симетрії літака та оснащені кермами напрямку. Кут стрілоподібності кіля по передньому ребру — 54°. Конструкція кілей трьохлонжеронна, кесонного типу. Кесони є паливними баками-відсіками. На нижній поверхні фюзеляжу встановлено два підфюзеляжних гребеня. Кут їх розвалу має 24°. Передні секції цих гребенів, кінцівки обох кілей і носок лівого кіля виконані з радіопрозорого матеріалу. В них вмонтовані антени радіообладнання.
Шасі Основні опори шасі мають незвичну схему: переднє колесо на кожному візку зсунуте всередину від поздовжньої осі основної опори, а заднє — назовні. Така конфігурація покращує прохідність на ґрунтових і льодових аеродромах, оскільки кожне колесо має свою лінію шляху, а не торує колію. Об'єми під каналами повітрозабірників дозволяють розмістити основні опори шасі в прибраному положенні, причому передні щитки ніш шасі можуть використовуватися в ролі повітряних гальм. Двоколісна передня опора забирається, на відміну від носової опори МіГ-25, назад.
Конструктивні матеріали Змінилося співвідношення конструкційних матеріалів в планері літака, вироби зі сталі на Е-155МП становили 50 % маси конструкції, з титану — 16 %, з алюмінієвих сплавів — 33 %, водночас композити, як і раніше, використовуються вкрай обмежено.
Двигуни Двигуни Д-30Ф6 (1979 р.) були розроблені на основі цивільного Д-30 від Ту-134 (1967 р.), з форсажною камерою та соплом, двигун модульний; коефіцієнт двоконтурності 0,57.
У двигуні застосовані сплави титану, нікелю та сталі. Суха маса двигуна – 2416 кг.
Повітрозабірники двигунів — бокові, збільшеного, в порівнянні з МіГ-25, перерізом; кількість повітря, що надходить до двигунів, регулюється нижніми стулками і верхнім горизонтальним клином автоматично в залежності від висоти і швидкості польоту.
Кабіна
Літак є двомісним, при цьому радари контролює штурман-оператор на задньому сидінні. Хоча елементи керування в кабінах дублюються, зазвичай літаком керують лише з переднього сидіння. Пілот керує літаком за допомогою центрального штурвалу та ліворуч розташованих ручок газу. У задній кабіні є лише два маленькі оглядові вікна з боків купола. Присутність штурмана-оператора у задній кабіні підвищує ефективність літака, оскільки оператор повністю зосереджений на роботі з радаром та використанні зброї, що знижує навантаження на пілота і підвищує ефективність. Обидві кабіни оснащені катапультними сидіннями типу «нуль — нуль», які дозволяють екіпажу катапультуватися на будь-якій висоті та швидкостіDawes, Alan (December 2002). "Mikoyan's Long-Legged Hunting Dog". Air International. pp. 396–401..
Модифікації
МиГ-31Б — серійна модифікація МіГ-31, оснащена системою дозаправлення у повітрі; надійшов на озброєння в 1990 році. МиГ-31БС — МіГ-31, модернізований до рівня МіГ-31Б, без штанги дозаправлення в повітрі. МиГ-31БСМ — модернізація МіГ-31БС 2014 року без штанги дозаправлення у повітрі. МиГ-31БМ — модернізація 1998 року, сучасна версія МіГ-31 для ВПС Росії. Модернізовані літаки отримали нову систему керування озброєнням і БРЛС, що дозволяє виявляти цілі на дальності до 320 км і одночасно супроводжувати до десяти повітряних цілей. МиГ-31Д — експериментальна модифікація, здатна нести протисупутникову ракету 79М6 «Контакт». Серійно не вироблявся. МиГ-31ДЗ — серійний винищувач-перехоплювач, обладнаний системою дозаправлення у повітрі. Устаткування РЕО (РЛС) не підлягає модернізації до виробу БМ. Після модернізації індекс ДЗ не змінюється, обладнання залишається незмінним. МиГ-31И — літак призначений для повітряного старту невеликих космічних апаратів масою 120–160 кг на орбіти 600–300 км. МиГ-31ЛЛ — літаюча лабораторія у Жуковському. МиГ-31М — модернізація 1993 року з посиленими озброєнням, РЛС, БРЕО; мав характерну «округлу назовні» форму кореневих напливів. Серійно не вироблявся. МиГ-31Ф — багатоцільовий фронтовий винищувач, призначений також для атак наземних цілей (проєкт принципово нового літака). МиГ-31ФЭ — експортний варіант літака МіГ-31БМ. Серійно не вироблявся. МиГ-31Э — експортний варіант зі спрощеним БРЕО. Серійно не вироблявся. Миг-31К — модифікація з можливістю підвісу аеробалістичної ракети «Кинджал». МиГ-31И — пускова платформа ракет «Кинджал», головна відмінність від МіГ-31К полягає у наявності цифрової системи управління, що у автоматичному режимі без участі пілота виводить літак на потрібну траєкторію та у точно розрахований момент запускає ракету.
Тактико-технічні характеристики Наведені характеристики відповідають модифікації МіГ-31.
Джерела даних: Great Book of Modern Warplanes, Mikoyan, Combat Aircraft since 1945, airforce-technology.com, deagel.com
Технічні характеристики
Екіпаж: 2 (пілот та штурман-оператор) Довжина: 22,62 м Розмах крила: 13,45 м² Висота: 6,45 м Площа крила: 61,62 м² База шасі: 7,11 м Колія шасі: 3,64 м Маса порожнього: 21 820 кг Нормальна злітна маса: 39 150 кг Максимальна злітна маса: 46 200 кг Маса палива у внутрішніх баках: 16 100 кг Об'єм паливних баків: 21 890 л Силова установка: 2 × ТРДДФ Д-30Ф6 Безфорсажна тяга: 2 × 9 500 кгс, 93 кН Форсажна тяга: 2 × 15 500 кгс, 152 кН
Льотні характеристики Максимальна швидкість: на великій висоті (більше 12 000 м): 3000 км/год на малій висоті (200 м): 1500 км/год крейсерська швидкість: 2500 км/год Бойовий радіус: на висоті 10000 м, при M=0,8: 1450 км на висоті 18000 м, при М=2,35: 720 км Перегінний радіус: 5400 км (з 2 × ППБ та одним дозаправленням в повітрі) Практична стеля: 22 500 м Динамічна стеля: до 30 000 м Швидкопідйомність: 288 м/с Навантаження на крило: 665 кг/м² Тягооснащеність: 0,85 Максимальне експлуатаційне перевантаження: +5 g
Озброєння Стрілецько-гарматне: 1×23 мм шестиствольна роторна гармата ГШ-6-23М, 800 сн. Точки підвісу: 8 Бойове навантаження: 5 000 кг Керовані ракети: ракети «повітря — повітря»: 4 × Х-58Е 2 × Р-40 4 × Р-60МК 4 × Р-73 4 × Р-37М (для МіГ-31БМ) 4 × Р-77М (для МіГ-31БМ) ракети «повітря — поверхня»: 4 × Х-58 1 × Х-47М2 «Кинджал»
Авіоніка РЛС: БРЛС-8Б «Заслон»
Бойове застосування
Повномасштабне російське вторгнення в Україну 2022 року
Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році повідомлялося, що літаки МіГ-31 збили кілька українських літаків, здебільшого використовуючи ракети класу «повітря — повітря» великої дальності Р-37. Завдяки підтримці високої швидкості та висоти, МіГ-31 діяли практично безперешкодно, оскільки українські винищувачі не мали достатньої дальності, швидкості або висоти, щоб вступити в бій з МіГ-31.
У середині березня 2022 року російські військові застосували ракету «Кинджал», ймовірно, з МіГ-31К, по складу боєприпасів на заході України, що стало першим бойовим застосуванням даного комплексу.