Джеймс Ме́рсер Ле́нгстон Г'юз (; 1 лютого 1902, Джоплін, Міссурі, США — 22 травня 1967, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США) — американський поет, прозаїк, драматург і колумніст. Г'юз був одним з найперших хто винайшов нову літературну форму — джазову поезію. Г'юз відоміший як один з провідних та найвпливовіших письменників культурного руху Гарлемського ренесансу.
Біографія
Родовід та дитинство
Ленгстон Г'юз народився в містечку Джоплін, штат Міссурі. Хлопчик був другою дитиною в сім'ї шкільної вчительки Керрі (Кароліни) Мерсер Ленгстон та її чоловіка Джеймса Натаніеля Г'юза (1871—1934). Від обох батьків Г'юз успадкував афро-американське, європейське і навіть індіанське коріння. Обидві його бабусі по лінії батька були афроамериканками, а дідусі по батьківській лінії були білими: один мав шотландське походження, а другий єврейське. Ленгстон зростав у гетто.
Г'юз був названий на честь свого батька та двоюрідного діда, Джона Мерсера Ленгстона, який у 1888 році став першим темношкірим американцем обраним до Конгресу США від штату Вірджинія. Його бабуся по лінії матері, Мері Паттерсон, мала афро-американську, французьку, англійську та індійську кров. Вона була однією з найперших жінок, яка навчалась в Оберлінському коледжі. Мері Паттерсон одружилася з Льюїсом Шеріданом Лірі, який також мав змішану кров. Лірі приєднався до людей Джона Брауна під час рейду на Харперс Феррі, у якому зазнав тяжкі поранення та загинув у 1859 році.
В 1869 році Мері Паттерсон одружилась вдруге, її чоловіком став Чарльз Генрі Ленгстон, предками якого були африканці, індіанці та європейці.Richard B. Sheridan, «Charles Henry Langston and the African American Struggle in Kansas» , Kansas State History, Winter 1999, accessed 15 Dec 2008 Laurie F. Leach, Langston Hughes: A Biography, Greenwood Publishing Group, 2004, pp.2-4 Він і його молодший брат Джон Мерсер Ленгстон були прибічниками аболіціонізму і вони очолили Огайське товариство боротьби з рабством в 1958 році.
Згодом Чарльз Ленгстон переїхав в Канзас, де він працював викладачем та брав активну участь в боротьбі за права темношкірого населення США. У Чарльза та Мері народилась дочка, Кароліна Мерсер Ленгстон, мати Ленгстона Г'юза.William and Aimee Lee Cheek, «John Mercer Langston: Principle and Politics», in Leon F. Litwack and August Meier, eds., Black Leaders of the Nineteenth Century, University of Illinois Press, 1991, pp. 106—111
Подружжя Г'юзів розпалося, і батько залишив сім'ю. Він поїхав на Кубу, а згодом у Мексику в пошуках спокою від нестерпного расизму, що панував в Сполучених Штатах.West, Encyclopedia of the Harlem Renaissance, 2003, p.160 Після розлучення батьків, хлопчик мешкав в Канзасі, де його виховувала його бабуся Мері Паттерсон Ленгстон. Завдяки досвіду аболіціоністичної боротьби свого покоління, Мері Ленгстон привила молодому Г'юзу міцне почуття расової гідності.Hughes recalled his maternal grandmother's stories: «Through my grandmother's stories life always moved, moved heroically toward an end. Nobody ever cried in my grandmother's stories. They worked, schemed, or fought. But no crying.» Rampesad, Arnold & Roessel, David (2002). The Collected Poems of Langston Hughes, p.620The poem Aunt Sues's Stories (1921) is an oblique tribute to his grandmother and his loving Auntie Mary Reed. Rampersad.vol.1, 1986, p.43Imbued by his grandmother with a duty to help his race, Langston Hughes identified with neglected and downtrodden blacks all his life, and glorified them in his work. Brooks, Gwendolyn, (Oct. 12, 1986). «The Darker Brother». The New York Times Свої дитячі роки Г'юз провів в містечку Лоуренс, штат Канзас. Після смерті бабусі, він був змушений жити впродовж двох років з друзями сім'ї Г'юз, Джеймсом та Мері Рід. Через нестабільні ранні роки, дитинство його не було щасливим, однак вже тоді Ленгстон почав формуватися як поет. Пізніше, Г'юз проживав в Лінкольні, штат Іллінойс зі своєю матір'ю Керрі, яка вдруге вийшла заміж, коли Ленгстон був ще в підлітковому віці. Згодом сім'я переїхала в Клівленд, штат Огайо, а Г'юз пішов в середню школу.
В Лінкольнскій середній школі Ленгстон був обраний поетом в своєму класі. Через багато років Г'юз згадував, що спочатку він вважав, що це лише через стереотип, що нібито афроамериканці мають відчуття ритму.Langston Hughes Reads his poetry with commentary, audiotape from Caedmon Audio Г'юз говорив: «Я був жертвою стереотипів. В класі було лише двоє темношкірих дітей і наш вчитель англійської мови постійно наголошував на важливості ритму в поезії. Ну, це всі знають, окрім нас, що всі темношкірі мають чуття ритму і ось саме тому мене обрали поетом класу.»Langston Hughes, Writer, 65, Dead. (May 23, 1967). The New York Times Впродовж навчання в Клівленді, Ленгстон працював в шкільній газеті і був редактором щорічника, і вже тоді почав писати свої найперші вірші, оповідання та п'єси. Його перший вірш в напрямку джазової поезії, «When Sue Wears Red» (), був написаний, ще коли він був школярем. Це було у той час, коли Ленгстон зацікавився читанням книжок. Саме в цей період свого життя, Г'юз почав говорити, що найбільший вплив на його твори справили американські поети Пол Лоренс Данбар та Карл Сендберг.
Відносини з батьком та Колумбійський університет
Г'юз мав тривкі стосунки зі свої батьком. Якийсь час у 1919 році він жив з ним у Мексиці. Відносини були такими напруженими і нещасливими, що не раз це підштовхувало юнака до вчинення самогубства. По завершенні вищої школи в червні 1920 року, Г'юз знову жив з батьком, намагаючись переконати того дати йому грошей на навчання в Колумбійському університеті. Пізніше, перш ніж повернутися до Мексики, Г'юз згадував:
Спочатку, його батько сподівався, що його син вступить до якогось іноземного університету та обере собі спеціальність інженера. За таких умов, він був готовий забезпечити своєму сину фінансову підтримку та оплатити навчання. Джеймс Г'юз не розділяв бажання сина стати письменником. Зрештою, їм вдалось прийти до компромісу — Ленгстон мав вивчати інженерію до тих пір, поки буде навчатись в Колумбійському університеті. Після того, як плата за навчання була внесена, він залишив батька, з яким прожив більше року. В університеті Ленгстон отримував доволі непогані оцінки, однак був змушений залишити заклад в 1922 році через постійні расистські випади в свій бік. Також, в ті роки його більш цікавило те, що відбувалось навколо в Гарлема ніж навчання, і вже згодом Г'юз повернувся до написання віршів.Rampersad.vol.1, 1986, p.56
Зрілість Довгий час Г'юз не мав постійної роботи. В 1923 році він найнявся до складу екіпажу на борт S.S. Malone, на якому провів 6 місяців, подорожуючи від Західної Африки до Європи.Poem or To. F.S. first appeared in The Crisis in May 1925, and was reprinted in The Weary Blues and The Dream Keeper. Hughes never publicly identified F.S., but it is conjectured he was Ferdinand Smith, a merchant seaman whom the poet first met in New York in the early 1920s. Nine years older than Hughes, Smith first influenced the poet to go to sea. Born in Jamaica in 1893, Smith spent most of his life as a ship steward and political activist at sea--and later in New York as a resident of Harlem. Smith was deported back to Jamaica for alleged Communist activities and illegal alien status in 1951. Hughes corresponded with Smith up until 1961, when Smith died. Berry, p.347 Ленгстон вирішив залишитись в Європі, коли S.S. Malone зробив тимчасову зупинку в Парижі.
В ті роки, на початку 1920-их, він приєднався до решти темношкірих емігрантів, що проживали в Парижі. У листопаді 1924 року, Г'юз повернувся на батьківщину та почав жити зі своєю матір'ю у Вашингтоні. З того часу він змінив низку робіт, поки не влаштувався особистим помічником історика Картера Г. Вудсона, який працював в Асоціації по дослідженню життя та історії афроамериканців. Невдоволений умовами праці, яка заважала йому займатись літературною діяльністю, Г'юз звільнився та влаштувався помічником офіціанта в готелі, де він мав прибирати брудний посуд. В той час він познайомився з поетом Вейчелом Ліндсеєм, якого вразив своїми віршами. Вже тоді ранні поезії Г'юза публікувались у різних журналах та мали скоро увійти до його першої поетичної збірки.
Того ж року, Г'юз був зарахований до лав університету Лінкольна, історичного чорного вищого навчального закладу в окрузі Честер, штат Пенсільванія.
Особисте життя Ленгстон Г'юз ніколи не був одружений і, наскільки відомо, не мав жодних значних романтичних стосунків.Biography of Langston Hughes
Серед науковців та біографів побутує думка, що Г'юз був геєм і включав гомосексуальні коди до багатьох своїх віршів, як і Волт Вітмен, який, за словами Г'юза, вплинув на його поезію. Оповідання Г'юза «Благословенна впевненість» розповідає про гнів батька через жіночність та «квірність» сина.Yale Symposium, Was Langston Gay? commemorating the 100th birthday of Hughes in 2002.«Cafe 3 A.M.» was against gay bashing by police, and «Poem for F.S.» was about his friend Ferdinand Smith .Jean Blackwell Hutson, former chief of the Schomburg Center for Research in Black Culture, said: «He was always eluding marriage. He said marriage and career didn't work. … It wasn't until his later years that I became convinced he was homosexual.» Hutson & Nelson, Essence, February 1992, p. 96. Крім того, Сандра Л. Вест, авторка «Енциклопедії Гарлемського Відродження», стверджує, що про його гомосексуальну любов до чорношкірих чоловіків свідчить низка неопублікованих віршів, адресованих нібито чорношкірому коханцю.Sandra West states: Hughes's «apparent love for black men as evidenced through a series of unpublished poems he wrote to a black male lover named 'Beauty'.» West, 2003, p. 162. Біограф Олдріч стверджує, що Г'юз приховував власну сексуальну орієнтацію для того, аби зберегти повагу та підтримку чорношкірих церков та організацій і уникнути погіршення свого скрутного фінансового становища.Aldrich (2001), p. 200. У часи Г'юза відкрито заявляти про гомосексуальність для афроамериканського митця було майже неможливо. Це означало не лише втрату кар'єри, але й ризик кримінального переслідування.The Queer Harlem Renaissance
Арнольд Рамперсад, головний біограф Г'юза, робить висновок, що той, ймовірно, був асексуальним та пасивним у своїх сексуальних стосунках,«His fatalism was well placed. Under such pressure, Hughes's sexual desire, such as it was, became not so much sublimated as vaporized. He governed his sexual desires to an extent rare in a normal adult male; whether his appetite was normal and adult is impossible to say. He understood, however, that Cullen and Locke offered him nothing he wanted, or nothing that promised much for him or his poetry. If certain of his responses to Locke seemed like teasing (a habit Hughes would never quite lose with women, or, perhaps, men) they were not therefore necessarily signs of sexual desire; more likely, they showed the lack of it. Nor should one infer quickly that Hughes was held back by a greater fear of public exposure as a homosexual than his friends had; of the three men, he was the only one ready, indeed eager, to be perceived as disreputable.» "Rampersad, The Life of Langston Hughes, Vol. I, p. 69. попри те, що зазначив, що він виявляв перевагу до афроамериканських чоловіків у своїй роботі та житті, вважаючи їх «сексуально захопливими».Referring to men of African descent, Rampersad writes: «… Hughes found some young men, especially dark-skinned men, appealing and sexually fascinating. (Both in his various artistic representations, in fiction especially, and in his life, he appears to have found young white men of little sexual appeal.) Virile young men of very dark complexion fascinated him.» Rampersad, vol. 2, 1988, p. 336.
Бібліографія
Поетичні збірки Виснажені блюзи (The Weary Blues). Knopf, 1926 Найкращі речі під заставою (Fine Clothes to the Jew). Knopf, 1927 The Negro Mother and Other Dramatic Recitations, 1931 Dear Lovely Death, 1931 The Dream Keeper and Other Poems. Knopf, 1932