Юра́ Гнат Петро́вич  — український радянський театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР (1940)Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 травня 1940 // Вісті [Рад депутатів трудящих УРСР]: газета. — Київ, 1940. — 26 травня.. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5 скликань (1938—1963).

Біографія Народився року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).

З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича, де зустрів свого творчого побратима та товариша Семена Семдора.Юра Гнат (Игнатий) Петрович Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі імені Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.

У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого театру й спирався на драми Володимира Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. Зі світової класичної спадщини поставив «Дон Карлоса» Фрідріха Шиллера (1936).

У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса». «Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати» — пише Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки. У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовлявся від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовився, пообіцявши виступити з публічною заявою, проте така так і не з'явилася. Син Юри, Юрій, згадував: «Коли Курбаса було реабілітовано, я насмілився запитати батька про ту статтю: „Як це могло трапитися?“ — „Я не міг нічого вдіяти“, — відповів. І, пам'ятаю, — гнітюче мовчання»Щоденники директора театру / Михайло Захаревич. — Київ: ПЕНМЕН, 2019. — 216 с.: іл. [с. 140].

Член ВКП(б) з 1938 року. Викладав з перервами в Київському театральному інституті (1938—1961).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Поруч з ним поховані його дружина, акторка Ольга Рубчаківна, і єдиний син, Юрій Юра (1924—2021).

Творчість Як актор залишився найкращим у побутових ролях: Терешко, Крамарюк («Суєта», «Житейське море» Івана Карпенка-Карого) Копистка («97» Миколи Куліша)

В побутовому плані також виступав у ролях: Фіґаро («Весілля Фіґаро» П'єра-Огюстена Бомарше) Швейка («Пригоди бравого вояка Швейка» за Ярославом Гашеком)

Фільмографія

«Дивний сад» (1935) «Прометей» (1936, актор) «Кармелюк» (1938, актор) «Щорс» (1939, актор) «Тарас Шевченко» (1951, актор) «Незабутній 1919 рік» (1952, актор) «В степах України» (1952, співрежисер) «Украдене щастя» (1952, співрежисер) «Мартин Боруля» (1953, актор та співрежисер) «Сто тисяч» (1958, актор та співрежисер)

Нагороди та почесні звання Нагороджений трьома орденами Леніна (30.06.1951, 10.01.1958 та 1960), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1936 та 1948), орденом «Знак Пошани» (1940), а також медалями. Двічі лауреат Сталінської премії (1949 та 1951). Народний артист СРСР (1940), народний артист УСРР (1930), заслужений артист УСРР (1923).

Родина Зять Івана та Катерини Рубчаків. Брат Терентія Юри, Олександра Юра-Юрського, Тетяни Юрівни.

Пам'ять

В 1967 році в Ленінградському районі Києва (нині Святошинський район, Микільська Борщагівка) на честь Гната Юри названа вулиця і станція швидкісного трамвая. На вул. Ольгинській, 2/1 в Києві, де в 1944–1966 роках жив артист, в 1969 році встановлено меморіальну дошку (бронза, барельєф; скульптор Ю.Л. Синькевич, архітектор А.А. Сницарев). Також меморіальна дошка встановлена в місті Олександрії на фасаді міського Палацу культури (колишнього театру) міста. В селі Підлісне (Федвар), зараз Кропивницького р-ну Кіровоградської обл. встановлений пам'ятник-погруддя.

У мистецтві У 1971 році скульптурний портрет митця виконав український радянський скульптор Олександр Скобликов.

Цікавий факт У Святошинському районі міста Києва вулиця Гната Юри примикає до проспекту Леся Курбаса.

Примітки

Посилання

Юра Гнат Фільмографія на kino-teatr.ru

Джерела Томазова Н. М. Юра Гнат Петрович //

Кисельов Й. Разом з життям. К. 1972. Бобошко Ю. Гнат Юра. К. 1980. Кроп Т. Гнат Юра оберігатиме франківців. К., 2011. Влада зіштовхнула лобами Гната Юру та Леся Курбаса // gazeta.ua Франківська родина // day.kyiv.ua Юра Гнат Петрович: облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 312—317. Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 82. Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.