Беньямін (Біньямін) Нетаньягу (Нетаньяху) (івр. ; 21 жовтня 1949, Тель-Авів, Ізраїль) — ізраїльський політик і державний діяч, прем'єр-міністр Ізраїлю з 29 грудня 2022 року, до цього обіймав посаду в 1996—1999 і 2009—2021 роках. Міністр оборони (2018—2019, одночасно з головою уряду), міністр фінансів (2003—2005), міністр закордонних справ (2002—2003). Депутат Кнесету (1988—1996, 1999—2003). Капітан Армії оборони Ізраїлю (1972).
Перший прем'єр-міністр країни, народжений після проголошення незалежності. Навчався в Массачусетському технологічному інституті та Гарвардському університеті, де здобував ступені бакалавра з архітектури та політології та ступінь магістра з менеджменту. Служив з перервами в ЦАХАЛ в 1967—1973 роках, де взяв участь в Шестиденній війні (1967) та Війні Судного дня (1973). У 1974—1976 роках працював в міжнародній консалтинговій компанії Boston Consulting Group. У 1986—1988 роках був представником Ізраїлю при ООН.
Між двома прем'єрськими термінами (1999—2009) був лідером опозиції, а також, міністром юстиції (1996), будівництва (1996—1999), науки культури і спорту (1996—1997), зв'язку (2014—2017), міністра діаспори (2019—2020) та був міністром по справам релігій Ізраїлю (1996). Лідер політичної партії Лікуд (1993—1999, з 2005).
Переміг на парламентських виборах 2022 року і втретє став прем‘єр-міністром. Зазнав критики через намагання ввести , які призвели до масових протестів та за свої рішення з початку війни Хамасу проти Ізраїлю, бойові дії якої тривають з 7 жовтня 2023, де пізніше Ізраїль вторгся в Ліван та окупував частину Сирії, за що Нетаньягу отримав критику і від міжнародної спільноти. 20 травня 2024 року, за повідомленням телеканалу CNN, Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан запросив ордери на арешт прем'єра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу та деяких інших осібStatement of ICC Prosecutor Karim A.A. Khan KC: Applications for arrest warrants in the situation in the State of Palestine. Statement: 20 May 2024Exclusive interview: ICC prosecutor seeks arrest warrants against Sinwar and Netanyahu for war crimes over October 7 and Gaza. // By Ivana Kottasová and Madalena Araujo, CNN. Updated 3:09 PM EDT, Mon May 20, 2024Прокурор МКС вимагає видати ордери на арешт Нетаньягу та лідерів ХАМАС. // Автор: Карина Бовсуновська. 20.05.2024, 14:38.
Має найбільший термін перебування на посаді прем'єр-міністра в історії держави Ізраїль (понад 15 років).
Життєпис
Ранні роки Син професора історії Бенціона Нетаньягу. Молодший брат ізраїльського офіцера спеціальних військ Йонатана Нетаньягу та старший брат лікаря й письменника Ідо Нетаньягу. Дитинство провів у Ізраїлі та США.
Служба в армії У 1967—1972/1973 роках служив в ЦАХАЛ (Армії оборони Ізраїлю), де брав участь у Шестиденній війні та війні Судного дня. Закінчив службу у званні капітана.
Освіта УВ 1972 році повернувся до США, де вчився на архітектурі у Массачусетському технологічному інституті, в лютому 1975 році здобув ступінь бакалавра архітектора, а в червні 1976 р. ступінь магістра менеджменту. Пізніше, вивчав політологію на бакалавраті Гарвардському університеті. Під час навчання Нетаньяху деякий час працював у консалтинговій компанії Boston Consulting Group.
Кар'єра дипломата Після закінчення 1977 року навчання Нетаньяху повернувся до Ізраїлю. Після повернення до Ізраїлю зацікавився політикою, став членом правої партії «Лікуд». Був представником Ізраїлю при ООН. 1988 р. вперше став депутатом Кнесету від «Лікуда». Тут він деякий час працює топменеджером з маркетингу у меблевій компанії. Паралельно він створює «Інститут антитерору імені Й. Нетаньяху», проводить міжнародні конференції по боротьбі з терором. Водночас він знайомиться з деякими ізраїльськими політиками, зокрема, з тодішнім послом Ізраїлю в США Моше Аренсом, заступником Нетаньяху якого став 1982 року.
Політична діяльність
Перший термін прем'єр-міністра На перших в історії прямих виборах прем'єр-міністра Ізраїлю у травні 1996 р. здобув перемогу над Шимоном Пересом. Став наймолодшим очільником уряду в історії країни. Очолював коаліційний уряд з 1996 до 1999 р. На каденцію цього уряду випало протистояння з палестинськими терористами, спроби переговорів з палестинським лідером Ясіром Арафатом за посередництва США та внутрішні ізраїльські суперечності. Зрештою відбулися позачергові вибори, які закінчилися поразкою Нетаньягу та «Лікуда».
Лідер опозиції У 2000-х роках обіймав міністерські посади в уряді Арієля Шарона. Виступав проти «плану розмежування». У серпні 2007 року був обраний головою партії «Лікуд» та став лідером парламентської опозиції.
Другий термін прем'єр-міністра У лютому 2009 року очолювана ним політсила отримала друге місце в національних виборах до Кнесету вісімнадцятого скликання та сформувала коаліційний уряд разом з партією Авігдора Лібермана «Наш дім Ізраїль», лівоцентристською партією «Авода» та двома релігійними партіями.
Внутрішні розбіжності в панівній коаліції призвели до позачергових виборів 22 січня 2013 року. Перемогу отримав «Лікуд», який утворив коаліцію з правими та релігійними політичними силами.
17 березня 2015 року відбулися нові позачергові вибори до Кнесету двадцятого скликання на яких «Лікуд» отримав тридцять мандатів і сформував нову коаліцію та уряд на чолі з Нетаньягу.
Після того як урядова коаліція розпалася через конфлікти щодо розподілу бюджету та життя релігійного сектору населення, 9 квітня 2019 року в країні відбулися вибори до Кнесету. «Лікуд» отримав на один мандат більше, ніж головний суперник, партія «Кахоль лаван». Попри тривалі коаліційні перемовини, консенсусу щодо нового уряду не вдалося дійти, головне через непоступливість щодо низки питань лідера партії «Наш дім Ізраїль» Авігдора Лібермана. Проіснувавши рекордно короткий термін у півтора місяця, Кнесет двадцять першого скликання був розпущений. 17 вересня 2019 року в країні відбулись позачергові парламентські вибори. Нетаньяху програв вибори, зі 120 місць в парламенті його партія отримає 31.
25 вересня 2019 року президент Ізраїлю Реувен Рівлін доручив Нетаньягу сформувати новий уряд країни.
На посаді Прем'єр-міністра Ізраїлю Беньямін Нетаньягу двічі відвідував Україну. Візити відбувалися у березні 1999 та 19 серпня 2019 року.
25 грудня 2019 року Нетаньягу проводив передвиборчу кампанію в місті Ашкелон, коли туди запустили ракету з сектора Гази. Політика евакуювали до бомбосховища.
2 січня 2020 року Нетаньяху назвав звинувачення в корупції, висунуті проти нього, політично вмотивованими, і повідомив, що планує звернутися до Кнесету з проханням надати йому імунітет у трьох справах, що перебувають на розгляді в генерального прокурора Ізраїлю. Проте 24 травня 2020 року, в Єрусалимі розпочався суд у справі за звинуваченням Нетаньягу в справі про корупціюПрем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньягу постав перед судом у справі про корупцію. 24.05.2020, 13:04, у лютому 2021 року судовий процес було відновленоІзраїль: Нетаньягу не визнав себе винним за звинуваченням у корупції. 08.02.2021, 10:57.
Поразка на парламентських виборах і прем'єрська пауза 13 червня 2021 року Кнесет затвердив новий уряд, до якого вперше за 12 років не ввійшла партія Нетаньягу — Лікуд, посаду прем'єра обійняв Нафталі Бенет.
Третій діючий термін прем'єр-міністра На парламентських виборах, що відбулись 1 листопада 2022 року, блок Нетаньягу здобув 64 місця в Кнесеті. 13 листопада Президент Ізраїлю Іцхак Герцоґ вручив йому мандат на формування уряду. 21 грудня оголосив про формування уряду. 29 грудня 2022 року його уряд склав присягу. Нова каденція Нетаньягу була присвячена реформам судової влади, які викликали широку критику та хвилю масових протестів.
Після виборів 2022 року Нетаньягу знову склав присягу прем'єр-міністра як лідер жорсткої коаліції. Він офіційно розпочав свій шостий термін 29 грудня 2022 року.
Перші місяці шостого терміну Нетаньягу були зосереджені навколо запропонованого пакета реформ у судовій системі. Критики наголошували на негативних наслідках, які він міг би мати для поділу влади, діяльності Офісу Генерального прокурора, економіки, громадського здоров'я, жінок і меншин, прав працівників, наукових досліджень, загальної стійкості демократії Ізраїлю та його зовнішніх відносин.
Після тижнів масових протестів на вулицях Ізраїлю, до яких долучилася дедалі більша кількість військових резервістів, 25 березня міністр оборони Йоав Галлант виступив проти реформи, закликавши призупинити законодавчий процес «заради безпеки Ізраїлю». Наступного дня Нетаньягу оголосив про намір звільнити Галланта з посади, що викликало нову хвилю протестів по всьому Ізраїлю та змусило Нетаньягу погодитися відкласти ухвалення законопроєкту на місяць.
У лютому 2023 року новий уряд під керівництвом Нетаньягу схвалив легалізацію дев'яти поселень на окупованому Західному березі. Міністр фінансів Бецалель Смотрич отримав контроль над більшістю функцій Цивільної адміністрації, здобувши широкі повноваження щодо цивільних питань на Західному березі. Ізраїльські мирні організації засудили цей крок як юридичну анексію окупованих територій.
У березні 2023 року уряд Нетаньягу скасував закон 2005 року, згідно з яким чотири ізраїльські поселення — Хомеш, Са-Нур, Ганім і Кадім — були демонтовані в межах ізраїльського виходу зі Смуги Гази.
У червні 2023 року коаліція Нетаньягу скоротила процедуру затвердження будівництва поселень і надала міністру фінансів Смотричу повноваження ухвалювати один із етапів, змінивши систему, яка діяла останні 27 років. За перші шість місяців було збудовано 13 000 житлових одиниць у поселеннях — майже утричі більше, ніж за весь 2022 рік.
Ізраїль відмовився надсилати Україні летальну зброю. У червні 2023 року Нетаньягу заявив, що Ізраїль стурбований «можливістю того, що системи, які ми могли б передати Україні, опиняться в руках Ірану, будуть відтворені, і зрештою ми зіткнемося з тим, що ізраїльські системи використовуватимуться проти самого Ізраїлю».
7 жовтня 2023 року, після того як палестинські бойовики з Гази здійснили масштабний раптовий напад, Нетаньягу оголосив, що Ізраїль вступає у стан війни проти ХАМАС. Він пригрозив «перетворити всі місця, де ХАМАС організований і ховається, на міста-руїни», назвав Газу «містом зла» і закликав її мешканців «негайно залишити» територію. Згодом він запропонував опозиційним партіям «Єш Атід» та «Національна єдність» увійти до уряду національної єдності в умовах конфлікту, після того як лідер опозиції Лапід закликав Нетаньягу «відкласти наші розбіжності й сформувати надзвичайний, вузький та професійний уряд».
Нетаньягу піддали критиці за те, що під його керівництвом відбулася найбільша розвідницька невдача Ізраїлю за останні 50 років, а також через протести з вимогою його відставки. Початок війни посилив опозицію до Нетаньягу та уряду з боку ізраїльських громадян через неспроможність передбачити напад, організований ХАМАС, що призвело до зростання закликів до його відставки.
Опитування 2023 року показало, що 56 % ізраїльтян вважали, що Нетаньягу має піти у відставку після завершення війни, а 86 % респондентів поклали відповідальність за провали у сфері безпеки, які призвели до атаки, на керівництво країни.
28 жовтня 2023 року Нетаньягу звинуватили у використанні «небезпечної риторики», коли він порівняв ХАМАС з амаликітянами, заявивши: «Ти маєш пам'ятати, що зробив тобі Амалик, говорить наша Свята Біблія. І ми пам'ятаємо».
29 жовтня Нетаньягу у публікації на платформі X (колишній Twitter) звинуватив керівників ізраїльських сил безпеки в нападі ХАМАС; згодом цей допис було видалено після хвилі критики. Подальше розслідування, проведене Шин Бет, визнало прорахунки служби, але також з'ясувало, що Шин Бет попереджала прем'єр-міністра про те, що ХАМАС не був стриманий і виступала проти політики «поділяй і володарюй» щодо ХАМАС і Палестинської автономії.