Джек Ру́звельт «Джекі» Ро́бінсон — (; 31 січня 1919, Кейро, Джорджія, США — 24 жовтня 1972, Стемфорд, Коннектикут, США) — американський бейсболіст, перший темношкірий гравець у Головній бейсбольній лізі в 20-у століттіRothe, p. 544. . Брав участь у шести Світових серіях, одну з яких виграв у складі «Бруклін Доджерс» у 1955 році. Обирався шість разів поспіль (з 1949 по 1954) до команди всіх зірок ГБЛRobinson was voted by fans as the starting second baseman in 1949—1952, and as an outfielder in 1954. In 1953, he was a manager's selection at third base. See BaseballAlmanac.com's All-Star Game Voting records for 1949 , 1950 , 1951 , 1952 , 1953 , and 1954 .. У 1947 році Робінсон став найпершим володарем трофею Новачок року ГБЛ. У 1949 отримав нагороду Найціннішого гравця Національної ліги — і став першим темношкірим, якому вдалося виграти цей призNemec, p. 201. . Ім'я Робінсона внесено до Національної зали слави бейсболу в 1962 році. У 50-річний ювілей його дебюту в лізі, 15 квітня 1997 року всі команди Головної бейсбольної ліги в знак шани досягнень спортсмена закріпили номер Робінсона («42»).
Протягом 1960-х років Робінсон брав активну участь у Русі за громадянські права. Також він став найпершим темношкірим телевізійним аналітиком в Головній бейсбольній лізі.В 1960-х Робінсон допоміг заснувати Національний банк Свободи у Гарлемі, Нью-Йорк . За досягнення поза бейсбольним майданчиком Робінсона нагороджено Президентською медаллю Свободи та Золотою медаллю Конгресу .
Біографічні відомості
Дитинство та юність Джек Рузвельт народився п'ятою дитиною в багатодітній родині Робінсонів після Едґара, Френка, Мека та Віллі МейBigelow, p. 225. . Батьки дали хлопчику друге ім'я, Рузвельт, на честь колишнього президента Теодора Рузвельта, який помер за 25 днів до народження Джека . Робінсони були орендаторами-половинщиками; після того як у 1920 батько залишив родину, сім'я переїхала в Пасадену, штат Каліфорнія. Робінсони жили бідно, і Джека виховувала мати Robinson, p. 9. . Юнаком Робінсон приєднався до місцевої злочинної ватаги, — та Джеків друг, Карл Андерсон, відмовив його займатися такими негідними справами.
Середня школа Джона М'юра У 1935 Робінсон закінчив початкову школу в Дакоті та перейшов на навчання в Технічний коледж ім. Джона М'юраRampersad, p. 36. . Тут він займався різними видами спорту: бейсболом, баскетболом, футболом та легкою атлетикою, любов до якої прищепив старший брат Меттью Робінсон. У бейсбольній команді Робінсон грав на позиціях шортстопа та кетчера, у футбольній — квотербека, а в баскетбольній — атакувального захисника. Також Джек був у складі шкільних команд з тенісу та атлетики, — і виділявся у змаганні зі стрибків в довжинуRampersad, pp. 36–37. .
У 1936 Робінсон переміг на щорічних Негритянських змаганнях тихоокеанського узбережжя з тенісу та був обраний до команди всіх зірок на щорічному бейсбольному турнірі в Помоні. До цієї команди увійшли майбутні члени Зали слави бейсболу — Тед Вільямс та Боб ЛемонRampersad, p. 37. . Наступного року Робінсон почав виступати за шкільну баскетбольну команду, а його ім'я вперше з'явилося на сторінках Пасаденської газети Pasadena Star-NewsRampersad, pp. 37–39. .
Пасаденський коледж Закінчивши технічний коледж, Робінсон продовжив спортивну кар'єру в Пасаденському коледжі, займаючись бейсболом, футболом, баскетболом і легкою атлетикоюRampersad, pp. 40–41.. Він побив рекорди у стрибках в довжину, які встановив його брат Мек — відомий атлет та срібний призер Літніх Олімпійських ігор 1936 рокуRobinson, pp. 9-10.. 1938 року Робінсона обрали до бейсбольної команди всіх зірок коледжів Півдня. Він також отримав нагороду Найціннішого гравця в своєму регіоніRampersad, p. 54. . 4 лютого 1939 року він востаннє зіграв у баскетбол за коледж .
25 січня 1938 року Робінсона заарештували за те, що намагався оскаржити арешт свого темношкірого друга поліцієюLinge, p. 18.. За цей вчинок Джек отримав два роки умовного покаранняRampersad, pp. 50–53. .
Каліфорнійський університет
1939 року Робінсон вступив до Каліфорнійського університету, де став першим студентом закладу, що отримав нагороду найактивнішого спортсмена в чотирьох видах: в баскетболі, футболі, бейсболі та легкій атлетиці . У футбольній команді університету «Бруїнз» Робінсон став четвертим афроамериканцем після Вуді Строуда, Кенні Вашингтона та Рея Бартлетта. За «Бруїнз» він грав під 28 номером. Строуд, Вашингтон і Робінсон були трьома з чотирьох квотербеків у команді, — велика рідкість у той час, через те, що дуже мало афроамериканців грали в університетському футболі . А ось у бейсболі Робінсон демонстрував найгірші результати — його середня реалізація в сезоні становила 0,097, попри те, що вже у дебютній для себе грі в чемпіонаті Робінсон відбив 4 з 4-ох та навіть двічі вкрав домашню базу .
На останньому курсі навчання в університеті Робінсон познайомився з першокурсницею і своєю майбутньою дружиною Рейчел Айсум, яка чула про досягнення Джека як спортсмена, коли той навчався ще у Пасаденському коледжіRobinson, pp. 10-11. . Навесні 1941 року Робінсон залишив навчання, щоб допомогти своїй матері поліпшити фінансове становище в сім'ї. Спочатку він влаштувався помічником спортивного директора Національної молодіжної адміністрації (НМА) в Атаскадеро, штат КаліфорніяLinge, p. xiii. Robinson, p. 12. . Наприкінці 1941 року Робінсон вирушив до Гонолулу, де почав грати у напівпрофесіональній футбольній команді «Гонолулу Бієрз». У грудні 1941 він повернувся у Каліфорнію та приєднався до команди «Лос-Анджелес Бульдогс», яка грала у Футбольній лізі тихоокеанського узбережжя (в одному матчі він зустрівся зі своїм колишнім одноклубником з університетської команди, Кенні Вашингтоном, який грав на позиції раннінгбека за «Голлівуд Бієрз») .
Однак тоді японська авіація напала на Перл-Гарбор. Це стало початком війни на Тихому океані між Японією та США і завершенням футбольної кар'єри Робінсона . Наступного року його призвали до армії США.
Військова служба
Після призову у 1942 році, Робінсона одразу ж направили до кавалерійського підрозділу військової бази Форт-Райлі, що знаходиться на північному сході штату Канзас. Маючи відповідну підготовку, Робінсон та ще декілька темношкірих солдатів, подали заяви на вступ до Навчальної військової частини з підготовки офіцерів, яка знаходилась при Форт-Райлі. І попри те, що починаючи з липня 1941 року чорношкірим солдатам дозволялось вступати до Навчальної військової частини, розгляд заяв Робінсона та його колег був відкладений на 7 місяцівRobinson, p. 13. . Завдяки допомозі чемпіона з боксу у суперважкій ваговій категорії Джо Луїса (який тоді служив у Форт-Райлі) та адвоката Трумена Ґібсона (який тоді обіймав посаду радника воєнного міністра) , хлопців врешті-решт прийняли до військової частини . Після цього, Робінсон та Луїс стали друзямиPatrick, p. 11. . В січні 1943 року, пройшовши підготовку у частині, Робінсон отримав звання молодшого лейтенанта . А вже трохи згодом, Робінсон та Айсум офіційно заручилися.
Отримавши комісійну винагороду, Робінсон прибув до військової бази Форт-Гуд, штат Техас, де приєднався до 761-го танкового батальйону «Чорні пантери». У Форт-Гуді Робінсон часто проводив вікенди, провідуючи Превелебного Карла Доуза, директора коледжу Сема Хастона, що знаходиться в Остіні, Техас, який до цього був пастором Робінсона у Об'єднаній методистській церкві Скотта, коли Джек навчався в Пасаденському коледжі Linge, p. 18. .
Випадок, який стався у липні 1944 року, поклав край військовій кар'єрі Джека. Робінсон сів у армійській автобус разом із темношкірою дружиною офіцера. Попри те, що це не був сегрегований маршрут, водій автобуса, подумавши, що супутниця Робінсона біла, наказав Джеку зайняти місце в задній частині автобуса Linge, p. 37. Robinson, Jackie, p. 18. . Але Робінсон відмовився. Водій вирішив не вживати заходів самостійно, а доїхавши до кінця маршруту, одразу ж викликав військову поліцію, яка заарештувала ДжекаRobinson, p. 19.. Пізніше коли Робінсон відмовився давати свідчення щодо расистських випадів, офіцер, який проводив розслідування та його помічник передали цю справу на розгляд військового судуRobinson, Jackie, pp. 20–21. . Після того як Пол Бейтс, командир Робінсона в 761 батальйоні відмовився від судового розгляду справи, Бейтс перевів Робінсона 758-го танкового батальйону, де його новий командувач швидко звинуватив Джекі у численних злочинах, у тому числі за пияцтво у громадських місцях, незважаючи на той факт, що Робінсон взагалі не пив і не палив.
В той час, в серпні 1944 року військовий суд зменшив кількість звинувачень проти Робінсона двох пунктів, які полягали у нібито непокорі Робінсона в ході допиту. Робінсон був виправданий 9-ма «білими» офіцерами із суду присяжних. Попри те, що його колишній підрозділ, 761-ий танковий батальйон зрештою став найпершим підрозділом, який складався із темношкірих військових, що взяв участь у Другій світовій війні. Однак самому Робінсону, якому було заборонено залишати країну через судові розгляди, так і не вдалося взяти участь у військових діях . Після його виправдання, його перевели до табору Брекінридж, штат Кентукі, де він працював на посаді тренера з фізичної підготовки військових до листопада 1944 року, коли його було почесно демобілізовано . В той час Робінсон познайомився з колишнім гравцем «Канзас-Сіті Монаркс» із Негритянської ліги, який запропонував Джеку написати листа «Монаркс» і попроситися на оглядові тренування командиRobinson, Jackie, p. 23. .
Після армії Після демобілізації деякий час грав у своїй колишній команді «Лос-Анджелес Буллдогс». Робінсону запропонували посаду спортивного директора в коледжі Сема Хастона, а потім його давній друг пастор Карл Даунс запросив до Південно-західної атлетичної конференціїRampersad, p. 114. . В сезоні 1944—45 Робінсон очолював баскетбольну команду коледжу та прославився як найдисциплінованіший тренер.
Бейсбольна кар'єра
Негритянська ліга
1945 року, працюючи в коледжі Сема Хастона, Робінсон отримав листа від керівництва клубу «Канзас-Сіті Монаркс», яке вирішило запропонувати йому грати в бейсбол у професіональній Негритянській лізіEig, p. 17. . Робінсон підписав контракт на суму 400 доларів за місяць — тоді такі умови були для нього найприйнятнішіRobinson, Jackie, p.24. . Хоча Робінсон показував дуже хорошу гру за «Монаркс», йому не подобалось те, що на відміну від розвиненої інфраструктури бейсболу в коледжах у Негритянській лізі панувала дезорганізованість, а серед гравців манія до азартних ігор. Це дуже сильно дратувало РобінсонаTygiel, p. 63. Bryant, p. 30. . Щільний графік подорожей команди негативно позначився на стосунках з Айсум, з якою він був змушений спілкуватись лише листуваннямRobinson, Jackie, p. 25. . Загалом за свій перший сезон Робінсон зіграв за «Монаркс» 47 матчів на позиції шортстопа, показавши гарні результати — середню реалізацію 0,387, 5 хоум-ранів та 13 вкрадених баз. У тому самому сезоні Робінсон здобув право виступати на Матчі всіх зірок Негритянської ліги 1945 .
Протягом сезону скаути Головної ліги виявляли неабиякий інтерес до Робінсона. 16 квітня 1946 року команда «Бостон Ред Сокс» провела оглядове тренування на стадіоні «Фенвей-парк» для гравців негритянських ліг, в якому взяв участь і Джекі РобінсонBryant, p. 31. . Впродовж цього тренування в бік Робінсона лунали расистські випади, тому, принижений, він покинув «Фенвей-парк» . Проте інші команди мали серйозніші наміри придбати темношкірого бейсболіста. Якраз тоді Бранч Рікі, президент і головний менеджер команди «Бруклін Доджерс», став стежити за грою Робінсона. Зрештою Робінсон потрапив до списку найперспективніших афро-американських гравців, а потім Рікі запросив його до другої команди «Доджерс» «Монреаль Роялз» . Згодом Рікі запропонував Робінсону контракт на суму 600 доларів у місяць, з єдиною умовою — Робінсон не мав реагувати на провокативні расистські образи в свій бікRampersad, p. 127. Robinson, Jackie, p. 34. .