Команча, () — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011).
Розташування Команча розташоване у південно-східній частині Польщі, між Низькими Бескидами та Західними Бещадами в долині Ославиці при впадінні Барбарки, недалеко кордону з Словаччиною, приблизно 30 кілометрів на південь від Сянока.
Історія Перша згадка в писаних джерелах з 1512 р. як про село Команича , засноване сяніцьким старостою Міхалом (Михайлом) Каменецьким за волоським правом.
У листопаді 1918 р. Команча стала центром Команчанської республіки — квазі-державного утворення, що об'єднало під гаслом єдиної української національної та державної ідеї майже 30 сіл.
В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 1280 жителів села — 1050 українців, 160 поляків (прибульці-нехлібороби) і 70 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 74..
Під час Другої світової війни в селі діяла делегатура Українського допомогового комітету.
25 березня 1946 р. відділ УПА «У-1», у рамках протидії депортації, спалив у Команчі станицю МО, двір, молочарню, будинки залізниці, 5 мостів, 3 вілли. Було вбито 3 особи польської національності. Під час акції «Вісла» депортовано 353 особи. Не виселено 171 осіб української національності — працівників залізниці, та 97 місцевих поляків. Після 1947 р. Команча була єдиним селом, де не було зліквідовано греко-католицької парафії.
Починаючи від 1948 р., до Команчі, яка зберегла за собою статус ґмінного центру, стали прибувати польські поселенці, а від 1956 р. також українці, що поверталися із західних земель. У 1963 р. у селі створено православну парафію. У 1988 р. посвячено нову греко-католицьку церкву. З деякими перервами існував тут гурток УСКТ та фольклорний ансамбль.
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Населення У 1921 році село з переважно українським населенням нараховувало 143 хат та 892 осіб, з яких: греко-католики — 728, римо-католики — 90, євреї — 74. Місцеві цигани мешкали на самостійній вуличці, займались ковальством та музикою.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Культурні пам'ятки
Церковні споруди дерев'яна православна церква збудована на місці старішої дерев'яної церкви з 1802 року в східнолемківському стилі, яка згоріла 13.09.2006 року греко-католицька церква з 1985—1988 рр. дерев'яний римо-католицький костел св. Йосифа з 1949—1950 рр. монастир назаретанок з 1928 року з пам'ятною кімнатою кардинала Стефана Вишинського, якого тут комуністичний режим інтернував
Інші культурні пам'ятки у будинку № 147 була приватна галерея лемківських кроїв пані Дарії Боївки. Народна майстриня сама виготовляла одежу за старими лемківськими взорами та відвідувічам розказуавла про різні зібрані екземплярі до часу, коли захворіла у похилому віці.
Див. також Команчанська Республіка Українці Польщі Лемківщина Хрещата
Примітки
Джерела Крівава Книга Ч. 1. Матеріяли до польської інвазії на українські землі Східної Галичини 1918/1919 року. Biesczady. Przewodnik. Rewasz, Pruszkow, 2012, с. 301—304. (ISBN 978-83-62460-21-2)