Пога́р () — селище міського типу, центр Погарського району Брянської області, Російська Федерація. Знаходиться на території української історичної землі Стародубщина.
Населення селища становить 11 358 осіб (2006; 11 471 в 2002).
Географія Селище розташоване на річці Судость, правій притоці Десни, за 21 км від нинішнього кордону з Україною.
Походження назви
З XII ст. по 1563-й рік відомий як місто Радогощ. За тлумаченням місцевих краєзнавців, ця назва пов'язана зі значним торговельним статусом міста за доби Київської Русі. Радогощ — місце, де «радяться гості» (тобто «купці»), або місто, де «раді гостям»Метельский Г.В. «Листья дуба». — М.: Мысль, 1974. — с. 59-60.. В XVI ст., внаслідок захоплення Стародубщини Московським царством, та постійних війн за цей край з Литвою і Річчю Посполитою, Радогощ руйнується шість разів, найбільше - 1563-го року, під час Лівонської війни. Відновлюється місто лише у другій чверті XVII ст., після відвоювання Стародубщини Річчю Посполитою від Москви, під назвою Погар, тобто - відновлений на погорілому місці.
Історія Погар є одним з найдавніших поселень північної Чернігівщини. На місці сучасного селища існувало слов'янське поселення в VIII-IX століттях. В 1155 році вперше згадується як місто Радощ (пізніше — Радогощ). В кінці 30-их років XIII століття повністю спалене татарами. У другій половині XIV століття землі, де розташоване місто, були захоплені Великим князівством Литовським.
В 1500–1618 роках перебувало в складі Росії, в 1618 році увійшло до складу Речі Посполитої. З середини XVII століття поселення отримало сучасну назву.
За описом 1654 у Погарі Ніжинського полку — дерев'яний острог з брамою, обведений ровом; дві дерев'яні церкви — Успенська та Миколаївська; 462 двори.Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець. К., 2003. С. 321.
1663 Погарська сотня увійшла до складу новоствореного Стародубського полку, виділеного з Ніжинського полку в окрему одиницю, підпорядковану гетьманському управлінню, який проіснував до 1781 р. Потім з козаків утворено полк російської армії, а територія увійшла до складу Новгород-Сіверського намісництва.
У XVII–XVIII ст. місто мало Маґдебурзьке право. Погар був відомий своїми ярмарками.
З 1782 року — повітове місто Новгород-Сіверського намісництва, в 1797 році залишений позаштатним містом Стародубського повіту.
За даними на 1859 рік у позаштатному місті Стародубського повіту Чернігівської губернії мешкало (2023 чоловічої статі та 2355 — жіночої), налічувалось 511 дворових господарств, існували 9 православних церков, єврейська молитовна школа, приходське училище, поштова станція, салотопний і 2 шкіряних заводи, відбувалось 5 ярмарок на рік й щонедільні базари.
За даними на 1893 рік мешкало (2791 чоловічої статі та 2853 — жіночої), налічувалось 744 дворових господарства.
.
В 1910 році з Почепа була переведена цигаркова фабрика купця Шепфера, в 1915 році відкрита ще одна — А. Г. Рутенберга.
З 1925 року — село, з 1929 року — райцентр, з 1938 року — селище міського типу.
Перед приходом німецьких окупантів 1941 року єврейська община селища на своєму зібранні вирішила не залишати селища. Німецькі окупанти винищили більшу частину єврейського населення.Свідчення уродженки м. Погар Воскобойнікової Неоніли Іванівни.
Економіка В селищі працюють цигарково-сигарна фабрика, єдина в Росії з випуску сигар, заводи картопляного грануляту, хлібний, з виробництва масла та сухого молока, консервний, овочесушильня та м'ясокомбінат.
Відомі люди Кирнарський Марко Абрамович (1893—1941) — радянський графік. Лобисевич Опанас Кирилович (1732—1805) — письменник, один з піонерів українського національного відродження XVIII ст. Лобова Тамара Григорівна (1911—2007) — радянський російський кінооператор. Шабловський Михайло Степанович — український режисер-документаліст.
Література
Ігор Роздобудько. Занепад економічного життя на Стародубщині під московським пануванням. // Стародубщина. Нарис українського життя краю.
Посилання Галерея та супутниковий знімок Велика Радянська Енциклопедія База даних Росії Про селище Про сигарну фабрику
Примітки