Ло́ндонське Сі́ті () — адміністративно-територіальне утворення зі статусом «сіті», церемоніальне графство у центрі регіону Великий Лондон, історичне ядро Лондона, яке сформувалося на основі давньоримського міста Лондиній ().

Площа у межах Лондонського муру римського походження — 2,9 км², що майже дорівнює квадратній милі; звідси походить прізвисько — «Квадратна миля» (). На схід від Сіті простягається «пролетарський» Лондон — Іст-Енд, а на захід — більш респектабельний Вест-Енд. Девіз Сіті: «Направляй нас, Господи» ().

Має права церемоніального графства і міського району з особливими історичними привілеями: у Сіті є власна поліція, монарх може в'їхати на територію Сіті тільки з дозволу лорд-мера. Сіті з 1695 року наділено правами окремого міста, і у нього є свій уряд (12 керуючих).

Сіті є великим діловим і фінансовим центром, поряд з Нью-Йорком його вважають світовим фінансовим центром; протягом XIX століття Сіті було головним бізнес-центром світу і продовжує залишатися однією зі столиць світового бізнесу й на сьогодніLarkin Dunton The World and Its People. — Silver, Burdett, 1896. — P. 24. .

Постійно в Сіті проживає близько 7 000 осіб (дані 2011 року), але приблизно 316 700 осіб працюють в ньому, в основному в сфері фінансових послуг. Представники юридичних галузей працюють головним чином на півночі та заході Сіті — особливо в Темпл та Ченсері-Лейн, де розташовані Судові інни. Страхові компанії займають східну частину Сіті.

Історія

Лондиній

Вважають, що Лондиній був заснований як торговий порт близько 47 року н. е. Нові поселення і порт були розташовані в долині річки Уолбрук. Приблизно в 60 або 61 році Лондиній зруйнували іцени на чолі з їх королевою Боудіккою. Проте Лондиній швидко відновили. Нове місто стало процвітаючим і зазнало швидкої розбудови й до кінця I століття воно було найбільшим населеним пунктом римської Британії, а вже до початку II століття, змінивши Камулодун, стало її столицею.

У період розвитку римського міста в ньому жило 45 000–60 000 осіб. У 190–225 роках римляни побудували Лондонський мур. Межі сучасного Сіті багато в чому визначені старими римськими межами, хоча Лондініум не мав ніяких прав на захід від брами Ладгейт і річки Фліт, тим більше що Темза була ширше в той час, і тому берегова межа римського міста була на північ від сьогоденної. Міст через річку побудували близько 50 року по Р. Х. Його розташування поруч з сучасним Лондонським мостом.

На час будівництва римського муру Лондон переживав занепад. Великі ушкодження йому завдали пожежі та епідемії чуми. У Римській імперії почався довгий період нестабільності і руйнувань, у самій Британії проти римської влади повстав Караузій. У III та IV століттях нашої ери Лондон часто зазнавав нападів пиктів, скоттів і саксів. У 410 році від Р. Х. римляни покинули Британію. Багато римських громадських будівель у Лондинії вже на той час перебували в занепаді і їх мало використовували, а після цього, ймовірно, виявилися покинутими. Центр життя і торгівлі перемістився на захід від Лондинія у ЛюнденвікMuseum of London — Roman London: A Brief History www.museumoflondon.org.uk.

Англосаксонський період

Альфред Великий, король Вессексу і перший король «англійців», зайняв і почав заселяти територію всередині римських мурів. У 886 році він призначив свого васала короля Мерсії Етельреда II панувати над ним. Жителі переселялися з англосаксонського поселення Люнденбург («Лондонський порт») у межі римських стін. «Реконструкція» при Альфреді включала в себе відновлення римських фортець, будівництво набережної уздовж Темзи і прокладку нових вулиць.Vince, Alan, Saxon London: An Archaeological Investigation, The Archaeology of London series (1990).

У X столітті Етельстан дозволив існування в Лондоні восьми королівським монетним дворам, тоді як у місті Вінчестер, столиці Англії, їх було всього шість, що говорить про те, що Лондон мав велике значення. Лондонський міст, який прийшов в занепад і зазнав руйнації після відходу римлян, був перебудований саксами, але періодично зазнав руйнування під час набігів вікінгівПоходы викингов .

Високе середньовіччя та початок Нового часу

Після битви при Гастінгсі, Вільгельм I Завойовник рушив на Лондон з боку Саутерку, але йому не вдалося ні захопити Лондонський міст, ні зломити дух лондонців. Врешті-решт він переправився через Темзу в Валлінгворді і розграбував навколишні землі. Аби не допустити продовження війну, Едгар Етелінг, Едвін з Мерсії та Моркар нортумбрійський здалися Вільгельму у Беркхемстеді.http://www.berkhamsted.co.uk/localhistoryberkhamsted.htm The Historic Town of Berkhamsted В 1075 році Вільгельм видав спеціальний статут для жителів Лондона; Лондонське Сіті залишалося містом, не до кінця підвладне новому уряду. Територію Сіті не враховано у книзі страшного суду.

У 1130 році Генріх I ввів посаду шерифа, який контролює жителів Лондона разом із графством Мідлсекс; це не значило те, що Сіті потрапляло до залежності від графства, але тільки те, що дві ці одиниці адміністративно розглядалися як одна — до прийняття в 1888 році закону про місцеве самоврядування.Victoria County History: A history of the County of Middlesex: Vol 2 pp15-60 paragraph 12, З 1141 року громадяни Сіті становлять єдину спільноту. Ця «комуна» перетворилася в лондонську міську корпорацію. Громадяни отримали право обирати мера за згодою короля в 1189 році — і самостійно в 1215 році.

Сіті має поділ на 25 старих адміністративних районів, кожен був під орудою олдермена. Тінг також формально проводили. Багато з середньовічних традицій продовжують існувати і до цього дня, демонструючи унікальність Сіті і його корпорації.

Декілька разів місто зазнала жахливі пожежі, одні з найважчих трапилися в 1123 році і знову в 1666 році, коли сталася Велика лондонська пожежа. Після пожежі 1666 року було складено декілька планів з перепланування вулиць міста і перебудови його в стилі ренесансу з площами і бульварами. Ці плани не були приведені в життя, і середньовічне планування міста збереглося майже в первісному вигляді.

До кінця XVI століття Лондон став великим центром банківської справи, міжнародної торгівлі та комерції. У 1565 році сер Томас Грешем заснував Королівську біржу, що стала центром торгівлі для лондонських ділків та отримала королівське заступництво в 1571 році. Хоча вона втратила своє первинне значення, але й в наш час ріг Корнхгілл і Треднідл вважають географічним центром банківських і фінансових послуг в Сіті, поряд з Банком Англії, який з 1734 року розташовано навпроти біржі.

Розбудова Лондона

XVIII століття було періодом швидкої розбудови Лондона, що відбиває збільшення чисельності населення, ранні паростки промислової революції і роль Лондона, як столиці Британської імперії. Міські райони мали розбудову за межі Сіті, особливо в Вест-Енд та Вестмінстер.

У 1708 році в день народження Крістофера Рена завершили спорудження його шедевру, собору Святого Павла. Проте перша служба в соборі пройшла 2 грудня 1697 року більш ніж за 10 років до закінчення будівництва. Ця споруда замінила оригінальний собор Св. Павла, знищений під час великої пожежі 1666 г. Його вважають одним з кращих прикладів архітектури бароко Великої Британії.http://www.stpauls.co.uk/ Офіційний сайт

У XIX столітті було продовжено розбудову Лондона. У східному лондонському порту все століття будували доки, необхідні місту, так як старий порт вже не міг впоратися з обсягом торгівлі. Поява залізниць і метро збільшило можливості Лондона до розширення.

До середини XIX століття Сіті стало лише невеликою частиною зростаючого мегаполіса.

XX століття У 1894 році була безуспішно прийнята спроба об'єднати Сіті і довколишнє графство Лондон. Лондонське Сіті вижило і існує до сьогодення, незважаючи на зростання Лондона і численні реформи місцевого управління. Що до представництва в парламенті, то жителі Сіті обирали чотирьох членів нереформованої палати громад навіть після прийняття закону про вибори 1832 року й протягом XX століття. На початок XXI століття Сіті входить в один виборчий округ з Вестмінстером і члени парламенту обираються спільно.

Населення Лондона значно скоротилося у XIX столітті та продовжувало зменшуватися й у XX столітті через те, що люди переїжджали з Лондона у передмістя і багато будинків зносили для побудови сучасних офісних будівель. Найбільша житлова частина Сіті — Барбікан — побудована в 1965—1976 роках. Там живе більшість населення Сіті.

Сіті, як і багато інших районів Лондона та інших британських міст, зазнало великомасштабних і вельми руйнівних повітряних бомбардувань під час Другої світової війни. Зараз це відомо як лондонський бліцJuliet Gardiner: The Blitz: The British Under Attack. Harper Press, London 2010, ISBN 978-0-00-724077-7 Собор Святого Павла залишився цілим, але багато частин Сіті було зруйновано. Особливо важкі рейди наприкінці грудня 1940 року призвели до вогненного смерчу, який отримав назву «другої великої лондонської пожежі». Перше десятиліття після війни було присвячено відновленню Сіті. У деяких районах (наприклад в Барбікан) різко змінився міський ландшафт. Замість зруйнованих історичних будівель будували великомасштабні, сучасні офіси. Проте, у частині Сіті, що не сильно постраждало від бомбардувань зберегли багато історичних будівель. Вуличне планування, багато в чому зберегло середньовічний характер, змінилася не набагато, хоча виразно присутні повоєнні модерністські зміни, внесені, наприклад, у Патерностер-сквер.

В 1970-х розгорнулося будівництво високих офісних будівель, наприклад 183-метрова, 47-поверхова Вежа-42, перший хмарочос у Великій Британії.Diagram of London skyscrapers на сайті SkyscraperPage

Будівництво офісних приміщень відбулось в центральних, північних і східних частинах Сіті, де розташовані Хмарочос Мері-Екс та Ерон-Тауер.

Герб, девіз та прапор

Корпорація лондонського Сіті має повний герб, що складається з щита, на якому розташовуються смуги, нашоломнику, щитотримачів у вигляді драконів з кожного боку і девізу під щитом

Герб Сіті з'явився в «незапам'ятні часи» у геральдичній палаті. Його вже використовували в 1381 році, так як став частиною нового оздоблення мерії, встановленого 17 квітня того року. Цей герб мав білий щит з червоним хрестом і прямим червоним мечем у першій чверті. Оздоблення поєднувало в собі символи двох святих покровителів Лондона та Англії: хрест святого Георгія та меч — символ мучеництва святого Павла. Герб 1381 роки замінив більш ранній, знайдений в статуті 1319 року, на якому зображено святого Павла, що тримає меч. Існує помилкова думка про те, що меч може бути символом вбивства лордом-мером Лондона Вільямом Волвортом ватажка селянського повстання Вота Тайлера. Проте герб був введено ще за декілька місяців до цієї події, і меч не може ототожнюватися з кинджалом Волворта.

Нашоломник і щитотримач з'явилися в XVII столітті, але до 30 квітня 1957 року використовувалися неофіційно, поки не були підтверджені геральдичної палатою.

Нашоломник є короною, з якої виходить драконівське крило, що несе хрест святого Георгія. Воно позначає владу перів королівства. Перший варіант нашоломнику з'явився в 1539 році на новій печатці уряду. Він являв собою якийсь дивний об'єкт з хрестом. Згодом він перетворився в драконівське крило, і саме в такому вигляді в 1633 році його зображали на гербі на фронтиспісі четвертого видання книги Джона Стоу «Огляд Лондона». Офіційно використання нашоломнику підтвердили в 1957 році. Проте існують більш ранні герби, на яких вже представлено нашоломник, що відносять до часу Стюартів або григоріанського періоду.

На печатці 1381 року щит підтримують два леви. Але до 1609 року це вже два справжніх Щитотримачі, два білих дракони з червоними хрестами на крилах. Ймовірно, дракони з'явилися під впливом легенди про святого Георгія і дракона.

Девіз Сіті написано латиною і звучить як «Domine dirige nos», що можна перекласти як «Господи, скеровуй нас». Він був прийнятий в XVII столітті, а найперші його згадки датують 1633 роком.

Малюнок щита також є малюнком прапора.

Уряд