Петро́ І́лькович Осадчу́к (*2 грудня 1937, с. Острівець, тепер Городенківського району, Івано-Франківської області, Україна — 8 жовтня 2014) — український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Життєпис Народився Петро Ілліч Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району на Івано-Франківщині в сім'ї хліборобів. З дитинства зростав напівсиротою (коли помер батько, хлопчикові було одинадцять років, старшому братові — шістнадцять, молодшому — чотири). Мати сама виростила трьох синів.

У 1955 році став студентом філологічного факультету Одеського університету ім. І. І. Мечникова, після закінчення якого вчителював у селі Стара Царичанка на Одещині. Згодом на тій же Одещині працював газетярем, в обкомі комсомолу, а потім — у Києві. Був редактором у видавництвах «Маяк» (Одеса), «Молодь». З 1976 по 1991 рік працював секретарем правління столичної письменницької організації. Восени 1989 року увійшов до складу ініціативної групи, яка підготувала основоположні документи Народного Руху України за перебудову; першим із трибуни загальних зборів Київської організації Спілки письменників України, що відбувалися під головуванням Івана Драча, «озвучив» рухівську програму. Вірші почав публікувати ще в студентські роки. У середині 1960-х років став виступати з поезіями в республіканських газетах і журналах, альманахах і збірниках.

Педагогічні здібності та робота на освітянській ниві допомагали йому просто і цікаво писати для малих читачів. Перу письменника належать книжечки віршів для дітей «Ясний світ», «Все співає і росте».

Поет був депутатом Верховної ради України І і II скликань. Лауреат премії ім. М. Островського.

Цитати Якби йому, якось зізнався Петро Осадчук, запропонували одним реченням виразити сенс свого життя, мету і спрямованість багатьох його римованих і неримованих писань, він сказав би:

Громадсько-суспільна діяльність

Активний учасник земляцтва івано-франківців у м. Києві й був його головою.

Творчість Петро Осадчук — автор більше 30 поетичних збірок. Серед них — «Вітряк», «Третій перевал», «Біографія вірності», «Земля, зігріта любов'ю», «Сурми на світанні», «Біла каравела», «Літаюча тарілка». Видав книжку літературно-критичних статей і есе «Поезія — молодість душі».

Поетичні твори «Революційний паспорт». — Одеса: «Маяк», 1967. «Вітряк». — Одеса: «Маяк», 1969. «Третій перевал». — Київ: «Радянський письменник», 1972. «Ясний світ». – Київ: «Веселка», 1972. «Біографія вірності». — Київ: «Молодь», 1973. «Лінія життя». — Київ: «Молодь», 1975. «Раска — біль і любов». — Київ: «Радянський письменник», 1976. «Іспит». — Київ: «Дніпро», 1977. «Земля, зігріта любов'ю». — Київ: «Молодь», 1978. «Все співає і росте». — Київ: «Веселка», 1979. «Взаємодія». — Київ: «Радянський письменник», 1980. «Закон постійних величин». — Київ: «Молодь», 1982. «Пряма мова». — Київ: «Радянський письменник», 1984. «Сурми на світанні», — Київ: «Веселка», 1985. «Біла каравела». — Київ: «Молодь», 1986. «Лінія життя» — Київ: «Молодь», 1987. «Второе дыхание» («Другий подих») 1987), Поезія — молодість душі. — Київ: «Радянський письменник», 1989 (літературознавчі статті). «День відкритих дверей». — Київ: «Радянський письменник», 1991. «Галера». — Одеса: «Маяк», 1993. «Театр перед мікрофоном». — Київ: «Рось», 1994. «Літаюча тарілка». — Київ: «Дніпро», 1995. «Незрима стріла часу» — Київ: «Дніпро», 1997. «Реєстр українського лайдацтва». — Коломия: «Вік», 1997. «Паранормальні явища, або мала енциклопедія великого лицедійства». — Київ: «Дніпро», 1999. «Ранкова колискова». — Київ: «Веселка», 2000. «Сто спокус, або розсекречена невинність». — Київ: «Юг», 2002 «Чуття єдиної провини». — Київ: «Український письменник», 2002. «Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача». — Київ: Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003. «Чорні метаморфози». — Київ, Видавець Вадим Карпенко, 2004. «Віддзеркалення безодні». — Київ, «Неопалима купина», 2006. «Відкрите море душі». — Київ, Видавець Вадим Карпенко, 2006. «Спокій за межею досяжності». — Київ, «Неопалима купина», 2007. «Родинний спадок. Сповідальні вірші і прозові етюди». — Київ: «Альтерпрес», 2007. «Останній рубіж оборони». — Київ: «Альтерпрес»,2007. «Сміх сильніший від плачу». — Одеса: «Астропринт», 2010. «Пень-клуб». — Київ: «Сучасний письменник», 2012. «Вище України тільки небо». — Київ: «Дивосвіт», 2012. «Загострене чуття провини». Вибрані поезії. — Київ: «Світ успіху», 2013. «Я тут, я серед вас». Упоряд. Алла Осадчук та Володимир Петрук. — Київ: «Видавництво Жупанського», Київ, 2017

Переклади Петро Осадчук понад 30 років займався поетичним перекладом. Він переклав: з білоруської (Максим Танк, Анатоль Грачаніков, Генадзь Буравкін), з болгарської (Іван Голев, Павел Матев), з польської (Теофіл Ленартович, Юліан Тувім), з російської (Олександр Твардовський, Володимир Солоухін, Булат Окуджава, Микола Котенко, Євгеній Євтушенко, Леонід Вишеславський, Микола Рубцов), а також з використанням підрядкового перекладу: з німецької (Петер Ґоссе, Райнгард Бернґоф, Вальтер Петрі, Гільдегард Марія Раухфус, Адель Каражолі, Гельмут Братушек, Ральф Ґрюнебергер, Рене Швахгофер), з французької (Артюр Рембо), з іспанської (Антоніо Конте, Райна-Марія Родріґес), з угорської (Ендре Аді, Аттіла Йожеф, Ласло Балла), з їдиш (Йосип Бухбіндер, Дора Хайкіна, Матвій Талалаєвський, Петро Киричанський, Михайло Могилевич), з вірменської (Атом Ярджанян (Сіаманто), Єгіше Чаренц, Амо Сагіян, Арташес Погосян, Рачія Ованесян, Сільва Капутікян, Геворг Емін, Гурген Борян, Нансен Мікаелян, Генрік Едоян), з грузинської (Григол Абашідзе, Акакій Церетелі, Ілля Чавчавадзе, Реваз Маргіані, Симон Чиковані, Джано Джанелідзе, Звіад Гамсахурдія, Рауль Чілачава), з казахської (Олжас Сулейменов), з бурятської (Намжил Німбуєв, Микола Дамдінов), з аварської (Расул Гамзатов).

Див.: Петро Осадчук, Піднебесні паралелі, Авторська антологія перекладача, Поезія різних народів, Київ, Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2003.

Літературні премії Республіканська премія ім. Миколи Островського (1979), Премія ім. Володимира Сосюри (1996), Премія ім. Степана Олійника (2002), Премія ім. Івана Кошелівця (2002), Премія ім. Павла Тичини (2003), Нобельської премії (2003, Всеукраїнський фестиваль гумору в селі Нобелі Рівненьської області), Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2004), Премія ім. Леоніда Вишеславського «Планета поета» (2007), Літературна премія імені Анатолія Бортняка (2010).

Література «Я тут, я серед вас». Упоряд. Алла Осадчук та Володимир Петрук. — Київ: «Видавництво Жупанського», Київ, 2017. (неопубліковані вірші, автобіографічні матеріали, спогади про П. Осадчука, рецензії на творчість П. Осадчука) Дончик Віталій. Поезія відповідальності і любові // Молодь України. 1979, 3 червня; Клочек Григорій. Переваги прямої мови // Молодь України. 1985, 21 серпня;  Сом Микола. Нове і наново написане // Вечірній Київ. 1997, 2 грудня;  Прісовський Є. Синтез публіцистичності, ліричності й сарказму: До літературного портрета Петра Осадчука // Київ. 2005. № 4;  Славинський М. Петро Осадчук: «Мені один ген якийсь особливий дістався від пращурів» // Віче. 2012. № 13.

Примітки

Посилання

Офіційний сайт Біографія Анатолій Глущак: «Якби мене більше на світі було…» За 8 тижнів до свого 77-річчя відійшов у вічність широко відомий в Україні поет і політичний діяч Петро Ілліч Осадчук. (Вечерняя Одесса, № 161—162 (10079—10080) // 30 жовтня 2014 р.) Переклади з Артюра Рембо П.Осадчук в електронній бібліотеці «Клуб Поезії» П.Осадчук на сторінках електронного журналу «Віче» П. Осадчук на Письменницькому порталі Пилипа Юрика Петро ОСАДЧУК. Поезії. З книги «Відкрите море душі» Петро Осадчук: Ясний світ. Збірка віршів для дітей. Повний текст