Степа́н Євста́хійович Сапеля́к (26 березня 1952, с. Росохач Чортківського району Тернопільської області — 1 лютого 2012, Харків) — український поет, прозаїк, публіцист, літературознавець, правозахисник, громадський діяч. Учасник «Росохацької групи». Член Національної спілки письменників України (1991), міжнародного ПЕН-клубу (1992), Української Гельсінської спілки (1987).
Життєпис
Дитинство та ранні юнацькі роки
Степан Сапеляк народився в селі Росохач неподалік міста Чорткова, на півдні Тернопільщини.
Батько родом із Перемишля (нині Польща) — український лемко, вірний греко-католик, муляр і рільник. Мати — Ганна, родом із Тернопільщини, разом зі своєю матір'ю Анастасією співали в хорі церкви святого Миколая.
Навчався в середній загальноосвітній та музичній спеціальній школах за класом духових інструментів у м. Заліщиках (у Росохачі була лише восьмирічна школа), які закінчив у 1969 році. Однією з перших книг, прочитаних Степаном, були «Коли ще звірі говорили» та «Лис Микита» Івана Франка.
Юнацькі роки та арешт
У 1972 році працював лаборантом Львівського педучилища.
Несумісність норм життя в родині і в суспільстві, арешти україн-ської інтелігенції в 1972 р. призвели до того, що Степан 20.01.1973 р. вступив до створеної в його рідному селі в листопаді 1972 р. підпільної патріотичної організації. Її очолював Володимир Мармус, а членами вже були Володимир Сеньків, Петро Вітів, Петро Винничук, Микола Мармус, Микола Слободян, Андрій Кравець, Микола Лисий. В урочистій обстановці, вклякнувши на коліна перед хрестом і образом Божої матері, Степан Сапеляк склав перед іншими членами організації присягу на вірність Україні і зобов'язався вважати боротьбу за незалежність найвищим своїм обов'язком. Тут же дістав завдання наступного дня відвезти в Чортків жовто-сині прапори.
Уночі проти 22.01.1973 р., до 55-ї річниці проголошення Українсь-кої народної республіки та 54-ї річниці «Акта злуки ЗУНР з УНР», група вивісила над установами в м. Чортків 4 національні прапори та 19 написаних від руки великих листівок, що закінчувалися гаслами: «Свободу українським патріотам!» мались на увазі репресії 1972-73 років проти інтелігенції; «Ганьба політиці русифікації!», «Хай живе зроста-ючий український патріотизм!», «Свобода слова, друку, мітингів!».
19.02.1973 року КДБ заарештовує Степана. У лютому-червні заарештовані інші члени групи. Степану Сапеляку інкримінували також зберігання рукописної книжки В.Мармуса з повстанськими піснями та написання вірша «антирадянського змісту», а також прослуховування закордонних радіостанцій і «поширення наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад».
24.09.1973 року Тернопільський облсуд засудив сімох членів організації за ч. 1 ст. 62 КК УРСР («Антирадянська агітація і пропаганда») та 64 («Організаційна діяльність та участь в антирадянській органі-зації»), зокрема, на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання.
На засланні
Покарання відбував у таборі суворого режиму ВС-389/36 y селищі Кучино Пермської обл. Брав активну участь у голодівках та протестах в'язнів, у передачі інформації за зону, за що неодноразово був покараний карцером. Як одного з наймолодших в'язнів, Степана любили «старики» й опікувалися ним. Так, коли 23.06.1974 року Степана побили наглядачі, наступного дня вибухнув страйк протесту, в якому взяли участь 45 в'язнів.
10 грудня 1975 р. академік А. Сахаров у своїй Нобелівській лекції, «Світ. Прогрес. Права людини», зачитаній в Осло Оленою Боннер, зокрема, говорив:
Серед 129 прізвищ в'язнів совісті 74-м він назвав прізвище Степана Сапеляка.
У лютому 1978 Степана завезли етапом на заслання у с. Богородське Ульчського р-ну Хабаровського краю. Жив у тяжких умовах.
Період творчості та громадсько-політичної діяльності
Після звільнення у 1981 році його не прописали у рідному краї, тому робив кілька спроб прописатися у різних місцях. І зрештою оселився у 1983 року «під гласним наглядом» КДБ був поселений у смт Безлюдівка під Харковом. Пізніше — жив у Харкові в районі ЗалютинеВо имя слова…. 1984 р. за книгу віршів «День молодого листя» прийнятий до Міжнародного Пен-клубу (згодом один із засновників українського відділення ПЕН)Епістолярні елегії // Кур'єр крив басу. — січень, 2006. — № 194. — С. 93. Сапеляк, С. Журбопис. — Х.: Майдан, 1995. — С. 71. Ткачук, М. Скорботна пісня України // Дзвін. — листопад, 1994. — № 11. — С. 156—162.
Сапеляк так згадує про цей період свого життя:
1986 — співфундатор Української асоціації незалежної творчої інтелігенціїЧасопис «Кафедра» // Ініціативна група Української Асоціації незалежної творчої інтелігенції УАНТІ. — Львів. — 1988. — № 1. — С. 3..
З лютого 1987 року стає членом Української Гельсінської ГрупиДокументи УГГГ. «Харківська правозахисна група». Том IV. С 10.«Хроніки диседентські від головосіку» (Київ. «Смолоскип», 2003, серія «Невольнича мемуаристика». С. 162.).
Того ж 1987 р. увійшов до редколегії позацензурного самвидавчого, громадсько-політичного часопису «Український вісник» (за його участі вийшло п'ять чисел журналу та інформаційних бюлетенів)Український вісник // серія «література Самвидаву України». — 1988. — № 9-10. — С. 31-32. Український вісник // серія «література Самвидаву України». — 1988. — № 11-12. — С. 238 На пропозицію В. Чорновола підписував статті та добірки власним прізвищем, а не псевдонімомУкраїнський вісник // серія «література Самвидаву України». — 1988. — № 11-12. — С. 238.
7 грудня 1987 р. — співзасновник і член Ініціативної групи мистців пера і пензля, театру і кіно — Української Асоціації незалежної творчої інтелігенції ([УАНТІ]) і відповідальний редактор (у співпраці з поетом М. Даньком) за друге число нелегального мистецького видання «Кафедра» за сприяння [УАНТІ]Шот, М. Життя поета // Урядовий кур'єр. — 20 липня, 2007. — № 128. — С.8. Часопис «Кафедра» // Ініціативна група Української Асоціації незалежної творчої інтелігенції [УАНТІ]. — Передрук закордонного представництва — Нью-Йорк. — Львів-Харків. — 1988. — № 2.Часопис «Кафедра» // Ініціативна група Української Асоціації незалежної творчої інтелігенції [УАНТІ]. — Передрук закордонного представництва УГГ. — Харків- Лондон, 1988. — № 2. — С. 78..
Від 1987 — член редакційної колегії «Українського вісника», до 1988 — співредактор незалежного позацензурного часопису «Кафедра» у місті Львів, від 1989 — відповідальний редактор за подальші випуски цього часопису в Харкові.
17 липня 1988 р. — заснував харківську філію Української Гельсінську Спілки, яку очолював 1988—1990 рр.Сапеляк, С. Хроніки дисидентські від головосіку // К.: Смолоскип, 2003. — С. 80-87.Український вісник / серія «Література Самвидаву України» // Львів-Харків-Київ. — 1988. — С. 126. У серпні 1988 р. вперше в Харкові підняв жовто-блакитний прапор біля пам'ятника Тарасові Шевченкові з активістами УГГ«Хроніки диседентські від головосіку» (Київ. «Смолоскип», 2003, серія «Невольнича мемуаристика». С. 98. 2. Стаття «Крок до хаосу». Автор: А. Макогонов. Газета «Соцхарківщина». 19 липня 1989 р. С. 2).
1988 р. Степанові Сапеляку присудили премію Літературного фонду ім. Івана Франка в Чикаго (США)Оригінал диплома про нагородження. Знаходиться у Сапеляка С. Є..
1989 р. (від 30 січня — до 20 травня 1989 р.) — здійснив тримісячний робочий візит до Канади, США, Великої Британії та Західної Німеччини. 19 квітня Степан Сапеляк мав робочу зустріч з Прем'єр-міністром Канади Мартіном Брайяном Малруні та відвідав Палату громад у столиці Канади ОттавіГазета «Свобода» — український щоденник". Нью-Джерсі. США. № 32, 18 лютого 1989 р. Допис «До Канади приїхав з України С. Сапеляк».
Співзасновник Української асоціації незалежної творчої інтелігенції (1986).
1989 р. — засновник філії Української Гельсінської Спілки в ХарковіСапеляк, С. Хроніки дисидентські від головосіку // К.: Смолоскип, 2003. — С. 81−8220/ 1990—1993.
За доби незалежної України
1991 року реабілітований Генеральною Прокуратурою України «за відсутністю складу злочину»Рішення про реабілітацію Генеральної прокуратури України від 5 червня 1992 року № 13/3952-92: «За відсутністю складу злочину». Довідка про реабілітацію. На підставі Ст. 1 закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року.. Того ж року прийнятий до Спілки письменників УкраїниРішення Президії Спілки письменників України. (За поданням Ю. Мушкетика, Дм. Павличка, Ів. Драча).Членський квиток № 1222. 19.03.1991 р. Київ.Членский билет 16 июля 1991 г. № 1521. Союз писателей СРСР
Від 1993 р. працював заступником головного редактора відродженого часопису «Основа» (редактор В. Ілля, Київ)Наказ головного редактора редакції журналу «Основа» від 27 березня 1993 року. № 21. Основа. — № 23 (1). — квітень, 1993. — С. 1. 1993 р. Комітетом з державних премій України Степанові Сапеляку за збірку поезій «Тривалий рваний зойк» присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка в галузі літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики за вагомий внесок у розвиток культуриДиплом лауреата Державної премії України ім.. Т. Г. Шевченка. — № 383. З врученням нагородної медалі. № 383 (академік О. Гончар, вчений-секретар з державних нагород Д. Олександровський. 1994 року присуджено Всеукраїнську літературно-мистецьку премію ім. Левка та Богдана Лепкого за книгу «Журбопис» та публікації в журналі «Тернопіль»Диплом з врученням медалі. № 107. Голова комітету у справах преси та інформації, головний редактор журналу «Тернопіль» Б. Хижняк.
Родина
У Степана Сапеляка було три дружини та четверо дітей: двоє синів та дві доньки. Одна донька закінчила Харківську державну академію культури, друга закінчила консерваторію в Москвіhttp://kh.vgorode.ua/news/97651/. Мати Ганна мешкала в Тернопільській області.
Помер 1 лютого 2012 р. у м. Харків. За попередньою інформацією, причиною передчасної смерті став інсульт.
Творчість
Про творчість Степана Сапеляка висловлювалися різні відомі літературні та культурні діячі:
«Во ім'я Слова»
Збірка поезій «Во ім'я Слова»Сапеляк С. Є. Во ім'я Слова: Поезії / — Х.: Майдан, 2007. — 152 °C. — Серія «Поезія Слобожанщини». Художнє оформлення В.Носань. ISBN 978-966-372-138-5..
Анотація до книги:
Замість переднього слова статті С. Сапеляка, надруковані в газеті «Літературна Україна» від 19 травня 2007, 9 листопада 2006 та 30 березня 2006 рр.
«Хроніки дисидентські від головосіку»
Збірка мемуарів «Хроніки дисидентські від головосіку»Сапеляк С. Є. Хроніки дисидентські від головосіку. Невольнича мемуаристика. Вид. 2-ге, доповнене // Х.: Майдан, 2007. — 252 с. Художнє оформленя В. Носань. ISBN 978-966-372-137-8..
Анотація до книги:
Передні слова: М. Жулинський та Дж. Мейс.
«Хроніки дисидентські від головосіку»
Невільнича мемуаристика «Хроніки дисидентські від головосіку».
Анотація до книги:
«Незів'яле листя»
Збірник поезій «Незів'яле листя»Незів'яле листя: Поезії. — Х.: Майдан, 2011. — 240 с..
Анотація до книги:
«Кричі часу»
«Кричі часу»Кричі часу / Степан Сапеляк. — Харків, 2011. — 112 с.: іл..
Анотація до книги:
«І каміння те стало хлібами…» Т. 1
Збірник поезій «І каміння те стало хлібами…». Том першийІ каміння те стало хлібами… У трьох томах. Поезії. Т. 1 / Переднє слово М. Ткачука, О. Білика. — Х.: Майдан, 2011. — 366 с..
Анотація до книги:
«І каміння те стало хлібами…» Т. 2
Збірник есеїв, рецензій, статей «І каміння те стало хлібами…». Том другийІ каміння те стало хлібами… У трьох томах. Есеї, рецензії, статті. Т. 2 / Переднє слово В. Сагана. — Х.: Майдан, 2011. — 376 с..
Анотація до книги:
«І каміння те стало хлібами…» Т. 3
Збірник спогадів, листувань, нотаток зі щоденника «І каміння те стало хлібами…». Том третійІ каміння те стало хлібами… У трьох томах. Спогади, листування, нотатки із щоденника. Т. 3 / Переднє слово М. Жулинського, Д. Мейса. — Х.: Майдан, 2011. — 384 с..
Анотація до книги:
«Журбопис»
Збірка віршів та публіцистики «Журбопис»Сапеляк С. Є. Журбопис: вірші, публіцистика / Худож. Оформл. В. Петрова, Т. Пліски // Х.: «Майдан», 1995. — 93 с. ISBN 5-7707-6111-3..
Анотація до книги: