Законодавство України — це інтегративна та упорядкована система законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини.
Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України або на всеукраїнському референдумі, в установленому Конституцією України та Законом України «Про правотворчу діяльність» правовому порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини в державі.
Основним законотворчим органом в Україні є Верховна Рада України. Разом з тим законодавчі норми можуть прийматись і шляхом референдуму.
Першоджерелом законодавчих та інших правових норм і норм найвищої юридичної сили є Конституція держави.
Конституція — Основний Закон держави, який має найвищу юридичну та загальнообов'язкову силу, визначає державний устрій та основні засади системи права і правовідносин у державі, виконує засновуючу (виступає засобом реалізації суспільного договору), законодавчу, ідеологічну, політичну, управлінську, стабілізуючу та обмежувальну функції, важливий дороговказ для суспільства, показник моральних орієнтирів та стратегічних цілей.Тертишник В. Конституція України. Науково-практичний коментар. Вид. 3-тє, доповн. і перероб. Київ: Алерта, 2024. С. 7. ISBN 978-617-566-844-3
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права, норми Конституції України є нормами найвищої юридичної сили та прямої дії. Згідно зі ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини.
Законом України від 24.08.2023 «Про правотворчу діяльність»Закон України 3354-IX від 24.08.2023 «Про правотворчу діяльність» Офіційний вісник України від 06.11.2023 — 2023 р., № 88, стор. 14, стаття 5121, код акта 120656/2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3354-20#n241 закріплена юридична сила та ієрархія нормативно-правових актів:
1) Конституція України в системі нормативно-правових актів України має найвищу юридичну силу і є обов'язковою до виконання на території України;
2) чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, укладаються відповідно до Конституції України та мають на території України вищу юридичну силу, ніж інші нормативно-правові акти, і є обов'язковими до виконання на території України;
3) Закони України приймаються на основі Конституції України, чинних міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають на території України вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно-правові акти, і є обов'язковими до виконання на території України.
Колізії законодавчих норм — розбіжності змісту (зіткнення) двох або більше формально чинних норм права, прийнятих з одного й того ж питання. В законодавчій та правозастосовній практиці важливе значення має виважене розв'язання колізії, тобто визначення норми, яка повинна бути застосована до конкретних правовідносин.
При розв'язанні колізій та прогалин в законодавстві набуває важливого значення прецедентна практика ЄСПЛ. Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року визначені фундаментальні для правової системи України положення: суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17); законодавчий орган держави (орган представництва) має здійснювати експертизу та перевірку чинних законів і підзаконних актів на відповідність Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини (ст. 19).
Основним способом систематизації законодавства є кодифікація — зведенні воєдино нормативно-правових актів, що регулюють певну галузь суспільних відносин, шляхом перероблення та узгодження їх змісту, упорядкування юридичних норм у процесі правотворчої діяльності, видання на цій основі єдиного, юридично й логічно цілісного кодифікованого акта (кодексу, статуту, закону).
Законність — принцип правовідносин у державі, основою якого є положення ст. 19 Конституції України про те, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Галузі Українське законодавство структурується відповідно до предмету регулювання та поділяється на окремі галузі права.
Конституційне право
Конституційне право — провідна галузь права, що становить собою інтегративну систему правових норм найвищої юридичної сили, які визначають доктринальну модель державотворення та взаємовідносин людини, держави та громадського суспільства, формулюють засади політичної організації суспільства, механізми забезпечення державного суверенітету та здійснення зовнішньої політика, розподілу та гармонізації публічних гілок влади, розвитку правовладдя, закріплюють основні права і свободи людини та гарантії їх забезпечення. Конституційне право, закріплюючи норми найвищої юридичної сили та стаючи серцевиною правового поля держави, формуючи цілісну систему принципів права та правотворчого процесу, стає правничим фундаментом для галузевого права і правотворчого процесу, доктринальною основою його розвитку, систематизації й гармонізації.Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ: Алерта, 2023. С. 285. ISBN 978-617-566-754-5.
До основних конституційних цілей відносяться (1) обмеження свавілля влади на засадах поваги приватної автономії та (2) гарантії прав людини і основоположних свобод. Виражаючи правові засади політичної єдності, взаємозв'язку інститутів громадянського суспільства та публічної влади, конституційний лад визначає основні параметри особистої свободи індивіда та раціональні засади організації публічної влади. Така система правління визначає гарантії прав людини і основоположних свобод та організації публічної влади на засадах її поділу та обмеження свавільного застосування закону.Савчин М. В. Порівняльне конституційне право: навчальний посібник. Київ: Юрінком Інтер, 2019. 328 с. ISBN 978-966-667-730-6
Норми Конституції України мають забов'язальний, заборонний та дозвільний характер. Лише Конституційному Суду України дозволено визначати конституційність законів, створених законодавчою владою.
Конституційний процес в Україні на даному етапі еволюції держави не здійснено належним чином. Створилася суспільно-політична ситуація, коли партії, що мають вагому ідеологічно, громадянсько та соціально орієнтовану складову, є малопотужними в фінансовому плані, а фінансово потужні партії представляють та лобіюють інтереси суто власників партійної каси. На низьку якість установчого конституційного процесу вплинула кон'юнктура, цілі боротьби між владно-політичними групами, відсутність суспільно значущої мотивації. Це стосується як 1996 року, так і 2004 року. Однією з вагомих цілей і першого, і другого етапу конституційного процесу було проголошено побудову соціальної держави, а на практиці збудовано олігархізовану. Наслідком внесених до Конституції змін є порушення балансу розподілення влади.Черленяк І. І. Суспільно-еволюційний запит реформування політичної та конституційної систем України на сучасному етапі. Стратегічні пріоритети, № 1(2), 2007 р. С. 42-49.
Докладніше: Конституційне право України
Міжнародне право
Міжнародне право — комплекс принципів, норм і стандартів, що розробляються для регулювання міжнародних відносин з метою досягнення індивідуальних та/або спільних інтересів учасників цих відносин.Перепьолкін С. М., Сироїд Т. Л., Філяніна Л. А. Міжнародне право: словник-довідник/ за заг. ред. Т. Л. Сироїд. Харків: Юрайт, 2014. 408 с. Ядром сучасного міжнародного права є основні принципи міжнародного права, закріплені в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р. та Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 р.Перепьолкін С. М. Міжнародне право. Українська правнича енциклопедія / За заг. ред. В. М. Тертишника, Л. Р. Наливайко, А. Є. Фоменко, В. В. Ченцова. Київ: Алерта, 2023. С. 468. ISBN 978-617-566-754-5.
Складовою міжнародного права є стандарти прав людини — договори, до яких відносяться Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966), Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966) та Другий факультативний протокол, що стосується скасування смертної кари (1989), Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 р., Протоколом № 14 від 13 травня 2004 р.). Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має назву «Право на справедливий суд» і включає низку фундаментальних положень, які повністю чи частково увійшли в тексти конституцій та інших законів європейських держав, застосовуються та набувають розвитку в рішеннях ЄСПЛ.
У вересні 2005 року було прийнято Закон України про міжнародне приватне право. Складовою частиною міжнародного права є міжнародне гуманітарне право.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України. Цивільне право
Цивільне право — система правових норм, що регулюють майнові та речові відносини, що виникають у зв'язку з володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також захист особистих немайнових прав і відносини (здоров'я, життя; честі, гідності та ділової репутації; ім'я, інтелектуальної власності, авторства на твори літератури, науки, мистецтва), свободи літературної, художньої, наукової і технічної творчості та також інших блага, які охороняються цивільним законодавством, а також забезпечення договірних зобов'язань та підстави і порядок відшкодування майнової та компенсації моральної шкоди.
Основним джерелом законодавчих норм українського цивільного права є Цивільний кодекс України. Засадами цивільного законодавства нарівні з загальноправовими засадами відповідно до ст. 3 ЦК України є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Кодекс формує інститут цивільних договорів (договірне право), вводить нові типи бізнес-контрактів до юридичної практики, включно з факторингом, франчайзингом, лізингом, орендою послуг і договори про успадкування, а також особливості правового режиму цифрових речей — благ, що створюється та існує виключно у цифровому середовищі та має майнову цінність (віртуальні активи, цифровий контент). Цивільне процесуальне право — система правових норм, що регулюють порядок здійснення правосуддя в цивільних справах.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.