Ясіня

Ясіня́ — селище на заході України, адміністративний центр Ясінянської селищної громади Рахівського району Закарпатської області.

Географія Селище Ясіня розташоване за 237 км від обласного центру та 31 км від районного центру, біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидовця, над річкою Чорна Тиса, в межах Ясінської улоговини. На південно-західній околиці селища тече струмок Свидовець, який впадає у річку Чорна Тиса.

У селі річка Лопушанка впадає у Лазещину.

Назви Ясіня́ (множина) — сучасна українська назва. Ясінє — гуцульська назва. Ясін (, Jasin) — історична єврейська назва. Керешмезе () — історична угорська назва; вперше згадується в джерелах 1555 року як Kreusmezew. Фрасін () — історична румунська назва.

Походження назви За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, застав отару цілою і неушкодженою, та ще й із приплодом. На знак вдячності Богові він спорудив дерев'яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Іван Струк, зелене дерево та отара.

Культура та традиції

Музика й спів У Ясінях, як і на всій Гуцульщині, трембіта є головним музичним символом – величезна дерев’яна труба, звук якої чути на кілька кілометрів. Використовували її для заклику на свято, для пастухів у горах, а ще – щоб сповістити про біду чи радість. Окрім трембіти – цимбали, скрипка, дримба, а пісні зазвичай протяжні, із глибокими емоціями.

Одяг Святковий одяг тут надзвичайно яскравий: вишиванки, кептарі (викладені овчиною безрукавки), гуні (теплі вовняні плащі). Жінки носили хустки й прикраси з бісеру – ґердани. Вишивка має свої орнаменти – ромби, хрести, «сонечка», що символізують життя й силу.

Побут і житло Традиційні гуцульські хати будували з дерева, з високим двосхилим дахом. Усередині завжди була піч, яка гріла й була центром життя родини. Прикрашали житло різьбою по дереву та розписами.

Звичаї та обряди Різдво у Ясінях особливе: колядники з трембітами, вертеп, традиційні страви (кутя, голубці, банош, сало). Весілля супроводжується музикою, танцями та численними обрядами – від благословення молодих до «розплітання коси» нареченої. Великодні писанки розписують старовинними символами – «сонце», «дерево життя», «зоря». Сильно збереглися вірування у мольфарів – знахарів і чарівників, які «знають силу природи».

Ментальність Люди в Ясінях гостинні, але й горді – звикли жити в горах, де все потрібно добувати власною працею. Тут дуже цінується свобода та незалежність – недарма опришки й повстанці знаходили прихисток саме в цих краях.

Містика та легенди

Мольфари і чаклуни У горах навколо Ясіня, за переказами, жили мольфари – карпатські маги та цілителі. Вони вміли керувати погодою: «замовляли» дощ або відганяли грози. Лікували травами й заклинаннями, але могли й «підпустити хмару» ворогові. Старі мешканці казали: «Без благословення мольфара пастух не виводив худобу на полонину».

Вогняні кулі над горами Туристи та місцеві іноді розповідають про дивні світні кулі, які з’являються над Петросом чи Близницею. Їх називають «вогниками предків». У народі вірять: якщо йдеш нічною стежкою і бачиш вогник – не можна йти за ним, бо заведуть у трясовину чи глибоку прірву.

Чорний ліс Є легенди про «Чорний ліс» біля Ясіня, де нібито чути голоси й кроки, хоча нікого поруч нема. Кажуть, що там «зникають» стежки, і мандрівник може кружляти годинами, поки не прочитає молитву або не покладе під камінь монетку.

Камінь на Петросі На горі Петрос лежить великий камінь, який місцеві вважають «місцем сили». За легендою, тут збиралися опришки, а камінь «вбирав у себе їхню силу». Якщо доторкнутися й загадати бажання, воно здійсниться – але тільки чисте й добре.

Легенда про дівчину з Ясіня Колись у селищі жила дівчина-красуня, яка покохала пастуха. Але батьки віддали її за багатого чоловіка. Дівчина втекла в гори, і більше її ніхто не бачив. Кажуть, у туманні ночі над річкою можна почути її спів. Це вважають знаком, що комусь із молодих не судилося щасливе кохання.

Клімат За кліматичною класифікацією Кеппена клімат Ясіня вологий континентальний із теплим літом (Dfb).

Населення Чисельність населення роки 1921 1986 2001 2005 2025 осіб 9 3707 9008 0439 1008 200

Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська719589.46%угорська6618.22%циганська981.22%російська670.83%білоруська60.08%румунська40.05%польська20.02%німецька10.01%болгарська10.01%інші/не вказали80.10%Усього8043100%

Історія Історичні згадки Перша згадка про Ясіня є у письмових джерелах 1555 року (засновники — гуцули з галицького боку Карпат). У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а у 1583 році перейшло у власність феодала Каролі.

Опришківський рух У XVIII столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Олекси Довбуша», споруджена коштом ватага 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіню на початку XVIII століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя. Опришківський загін під проводом Михайла Фішерюка-Маріщука діяв на околицях Ясіня навіть у перші роки Першої світової війни.

Австро-Угорщина

На початку XIX сторіччя в селищі починають діяти перші церковнопарафіяльні школи. Судячи з документів про дарчу на землю, навчання в них велося церковнослов'янською мовою. У документах того часу зустрічаються записи українських слів латинськими буквами. Відкривається школа для родин колоністів. 1800 року, в селі оселилася родина єврея Марамороша, що заснував єврейську громаду в Ясіню. Він одержує ліцензію для організації забезпечення продуктами німецьких переселенців і місцевого населення, що працювало на лісозаготівлях. Майже завжди Ясіня перебувала на кордоні (від того часу в горах і нині збереглися прикордонні стовпчики), що зумовило існування у Ясіню чималої єврейської громади. Від тих часів на пагорбі (відразу за поворотом на село Чорна Тиса) зберігся автентичний єврейський цвинтар — кіркут.

У середині XIX століття населення села становило 2778 чоловік. По переписі 1900 року населення села вже становило 3454 чоловік. З них 1439 було зайнято в сільському господарстві, 219 — у ремісничому виробництві, 150 у торгівлі, 255 були робітниками — поденниками, 158 слуг, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки.

Наприкінці XIX — початку XX століття в Ясіні здійснене регулювання річок і припливів та будується залізниця (завершено будівництво у 1896 році). Ці міри були початі для збільшення вивозу лісу, що використовувався навіть, як корабельний. З деревини, що добували в цьому краї виготовляли дуже коштовні меблі й інші вироби. Велике зрушення дало місцевості будівництво залізниці, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Угорська Північно-Східна залізниця почала на Мараморощині у 1890 році прокладати залізничну лінію, яка згодом стала частиною МАВ (Угорської загальнодержавної залізниці). Отримало новий поштовх будівництво залізниці у 1892 році. З Великого Бичкова починається будівництво залізниці у Мараморощині у північно-східному напрямку як головної лінії, яка у 1894 році включило Ясіня до залізничну систему імперії. 1895 року збудовано 76,46 км залізниці, яка досягла до Лазіщини та державного кордону Австро-Угорської імперії.

У XIX столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясенове дерево, під яким селянин пасе кіз.

У 1914 році населення складало 9795 осіб, з них використовували розмовну мову: українську — 6824; угорську — 1461; німецьку — 1484; інші — 26.

За віросповіданням: греко-католики — 6904; римо-католики — 1285; юдеї — 1520; реформатори — 76; кальвіністи — 8.

За наявним даними, приблизно в цей час, у Ясіні проживало дві православні родини.

Перша світова війна та Гуцульська республіка

Під час Першої світової війни, в Австро-Угорську армію було рекрутовано майже 300 жителів села. Двічі на території села були російські війська, за симпатії до яких було присуджено до розстрілу близько 60 чоловік.

Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918) привела до падіння монархії. Ці події послужили початком проголошення Гуцульської Республіки, із центром у Ясіні. 8 листопада 1918 року в центрі села було зібрано багатотисячне віче, на якому була створена Українська Народна Рада. До неї ввійшли найшанованіші люди села, включаючи представників німецького, угорського і єврейського суспільств.

9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною Українська галицька армія похід на Сигіт. На початку січня 1919 року в селище прибув каральний гарнізон в кількості 608 осіб. Дізнавшись про це, 42 ясінчани під виглядом церковної коляди в присутності священника, під звуки трембіт прийшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіню проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали президента Степана Клочурака. Ясінчани обрали герб «Тризуб», синьо-жовтий прапор, Українську Народну Раду в Ясіні, яку ще називали Гуцульською радою. Очолювати Раду народом був обраний Степан Клочурак. Українська Народна Рада в Ясіні була добре організованим і демократично обраним органом влади. Вона підтримувала зв'язок з урядом ЗУНР, у якому була організована «Секція пропаганди для угро-русинів», яка постачала Закарпаття українською літературою й підручниками. У грудні 1918 року в Ясіню направляється 620-а каральна військова експедиція й урядовий комісар Кальман Фізешірі. 2 січня 1919 року в Станіславі (Івано-Франківськ) відбулося засідання Народної Ради Західної України, на якому проголошено об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. На ньому виступив Степан Клочурак, якого тепло привітав голова ЗУНР Є. Петрушевич. Проти ночі з 6 на 7 січня відбулося збройне повстання, а 8 січня 1919 року було проголошене створення Гуцульської Республіки. Активну участь у цих подіях брали брати Василь, Дмитро й Іван Климпуші, Іванюки, Д. Німцук й інші. Усього брали участь у повстанні 86 чоловік, у тому числі 23 старшин і підстаршин військ ЗУНР. 13 січня 1919 року, військо Гуцульської республіки під командуванням Степана Клочурука вирушає окремим поїздом у похід на Мараморський Сігет. До складу гуцульських сотень входять і добровольці з Галичини. За короткий період були звільнені села Рахівского району й місто Рахів. Однак поразка в Сігетській Коморі не дозволила далі продовжувати визвольний похід. А Гуцульська республіка проіснувала до окупації краю румунськими військами (червень — липень 1919 року).

У червні 1919 року румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан-Жерменського мирного договору Ясіня, як і все Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.

Чехословаччина