А́ппій Кла́вдій Цек (Цек — з латини Сліпий; 340 — 273 до н. е.) — політичний і державний діяч Римської республіки, дворазовий консул 307 і 296 років до н. е. цензор у 312 до н. е., диктатор у 292 та 285 рр. до н.е, інтеррекс у 298 та 291 роках до н. е. Під час свого цензорства, що почалося у 312 році, провів ряд політичних реформ, побудував Аппієву дорогу, яка закріпила за Римом Кампанію, і перший водогін. Вважається одним із засновників римської юриспруденції і літератури, автором збірки поетичних сентенцій, основоположником першого релігійного календаря, а також реформатором латинської орфографії . Джерела приписують Цеку написання трактату з юриспруденції і видання збірника позовних формул, завдяки якому правова інформація вперше в історії Риму стала доступною народу. У старості, вже бувши сліпим, Аппій Клавдій висловився в сенаті проти мирного договору з царем Епіру Пірром. Промова стала знаменитою і зіграла важливу роль у становленні основних принципів римської зовнішньої політики.

Біографія

Походження Він належав до знаменитого патриціанського роду Клавдіїв, відомого своєю гордістю, впертістю і шаленим характером (він був праправнуком децемвірів). Його батьком був Гай Клавдій Красс, що призначався диктатором в 337 році до н. е. Відомо, що Аппій Клавдій носив спадковий когномен Красс, який утворений або від прикметника Crassus — «товстий», або від назви малої батьківщини Клавдіїв — міста Crassinus Regillanus. Після втрати зору він отримав прізвисько «Сліпий» (Caecus)Капітолійські фасти. Також згадується ще агномен Аппія — сторукий (Centemmanus), можливо, даний йому за різноманітну діяльність«Дегести».

Ранні роки Про особисте життя Аппія Клавдія відомо небагато. Точна дата народження Аппія Клавдія невідома. Найперша з датованих подій його біографії — цензорство 312 року до н. е. Угорський дослідник Е. Ференці припускає, що цензором могла стати тільки людина немолода і з певним життєвим і політичним досвідом. Виходячи з цього він відносить народження Аппія Цека до десятиріччя між 362 і 352 роками до н. е. Л. Кучеренко, аналізуючи розповідь Марка Тулія Цицерона про те, що до початку війни з Пірром (в 280 році до н. е.) Аппій був уже «дуже старий», припустила, що йдеться про людину 70-80-річного віку, і відповідно віднесла народження Аппія Цека до періоду між 359 і 349 роками до н. е. У більш ранній своїй статті вона назвала як ймовірну дату 350 рік. Канадський учений Г. Самнер говорить про 343 рік до н. е. Імовірно Аппій Клавдій отримав гарну освіту. На ранніх етапах своєї кар'єри він тричі обирався військовим трибуном, один раз квестором і двічі — курульним едилом. Дати та будь-які деталі невідомі. Автор класичного довідника Роберт Броутон припустив, що квестура Аппія Клавдія могла припадати найпізніше на 316 рік до н. е.Р. Броутон «Magistrates of the Roman Republic» На посаду едила він вступив у Л. Кучеренко у 316 і 314 роках, у А. Боттільері і Г. Самнера — 313 і 305 у роках до н. е.

Згадка триразового військового трибунату (Л. Кучеренко відносить його до періоду між 327 і 317 роками до н. е.) є переконливою підставою для припущення, що Аппій брав участь у Другій Самнітській війні і зміг у ній відзначитися.

Цензорство і політичні реформи Аппій дозволив громадянам записуватися до будь-якої триби; цей захід стимулював рівномірніше розділення міського населення по трибах, що послабило вплив консервативних сільських еліт. У своїй діяльності Аппій Клавдій Цек опирався на народ, «вважаючи, що сенат не має значення». Тільки три античних автори побіжно говорять про це, згадуючи дозвіл записуватися в будь-яку трибу, причому згідно з Діодором Сицилійським цей дозвіл отримали всі громадяни, згідно з Титом Лівієм — «незнатні люди», а згідно з Плутархом — вільні люди. Ця реформа стала предметом наукової дискусії: одні науковці вважають, що нововведення торкнулося всіх безземельних громадян, інші говорять про вільновідпущеників, треті — про тих вільновідпущеників, які володіли землеюАппій Клавдій Цек (Сліпий) .

Деякі науковці вважають, що Аппій Клавдій при обчисленні цензу вперше став брати до уваги не тільки нерухоме, а й рухоме майно, і що саме з нього йде обчислення цензу в асах. Але ця точка зору прийнята не всіма дослідниками. З цензорством Аппія Клавдія пов'язана спроба провести одну з найсміливіших реформ, які тільки знала римська історія. Він перший з цензорів став займатися переглядом списку сенаторів і включив в їх число синів вільновідпущеників. Це сміливе нововведення різко змінювало всю усталену практику і відображало зростаючу питому вагу багатих городян, представників торгово-промислових кіл, які походили як раз з середовища вільновідпущеників. Його реформи викликали опір знаті. Другий цензор Гай Плавцій Венокс достроково склав з себе повноваження, «засоромившись безсоромної несумлінності, з якою були складені сенаторські списки» (правда, згідно з Фронтіні, Венокс був цензором півтора року і пішов, обманутий Аппієм, який запевняв, що він вчинить так само); це мало означати кінець цензорства і для Аппія, але останній відмовився йти. Навіть коли сплинуло вісімнадцять місяців, він залишався на своїй посаді, стверджуючи, що Еміліїв закон, що обмежував цензорство півтора роками, на нього не поширюється. Трибун Публій Семпроній Соф за підтримки сенату спробував заарештувати порушника, але троє з десяти трибунів виявилися на стороні Аппія, який завдяки цьому зберіг не лише свободу, а й магістратуру. Він залишався цензором, поки не закінчив розпочаті ним будівельні роботи. Консули 311 року до н. е. Гай Юній Брут Бубульк і Квінт Емілій Барбула відмовилися визнавати складений Аппієм список сенаторів і скликали сенат у колишньому складі. 304 року до н. е. цензори Квінт Фабій Максим Рулліан і Публій Децій Мус завдали реформам Аппія ще одного удару: вони включили всіх безземельних громадян в чотири триби, що стали за рангом з перших останніми. При цьому за цензорами залишилося право складати список сенаторів.

Інші реформи Крім цього йому належить ідея модернізації латинської мови, зокрема деякі зміни в орфографії. У правописі деяких слів він замінив букву s буквою r (наприклад, став писати Valerius замість старого Valesius, arboribus замість arbosibus і т. ін.). Дані нововведення наблизили латинь до більш витонченої. Крім того, Аппію приписується складання календаря релігійних свят і зводу законів, опублікованих його секретарем Гнеєм Флавієм. За вказівкою цензора було оприлюднено список днів, у які могли відбуватися судові розгляди, що поклало початок загальному судочинству в Римі. Ще однією реформою Аппія, яку всі джерела відносять до часу його цензорства, стало перетворення культу Геркулеса з родового до державного. Античні автори одностайно повідомляють, що Аппій підкупив членів старого жрецького роду Потиціїв, які відправляли цей культ, і ті спочатку навчили обрядам державних рабів, а потім передали їм свої обов'язки. Озвучується і сума: 50 тисяч асів. Але боги покарали святотатців: рід Потиціїв швидко вимер, а Аппій втратив зір. Дослідники сходяться на думці, що це етіологічна легенда, покликана пояснити раптове згасання знатного роду Потиціїв і появу у Аппія нового когномена. Існує думка, що насправді спочатку вимерли Потиції, і тільки через це культ Геркулеса став державним. Раптове згасання численного роду могло статися під час великої епідемії — наприклад, такої, яка бушувала в Римі в 292 році до н. е. Аппій цього року обіймав посаду диктатора і тому міг змінити статус культу.

Аппієва дорога

При Аппії Клавдії побудована перша з прокладених за планом, знана як Аппієва дорога (Via Appia)), що з'єднувала Рим і Капую, в ході будівництва якої був проритий канал через Понтійські болота. Аппієва дорога була побудована у 312 році до н. е. в доповнення до побудованої у 334 році до н. е. Латинської дороги, що поєднувала Рим із колонією Кальві поблизу Капуї. Тит Лівій у IX книзі з «Історії від заснування міста» () так написав про цю подію: Тит Лівій «Історія від заснування міста» Діодор Сицилійський писав, що Аппій вимостив масивним камінням більшу частину (більше 1000 стадіїв, тобто більше половини всієї дороги) названої його ім'ям дороги від Рима до Капуї, відстань поміж якими становить більше 1600 стадіїв, при цьому витративши на будівництво майже всю державну скарбницю. Діодор вказував на те, що пагорби були знесені, яри та западини засипані.

Аппієва дорога мала важливе військове, культурне і торговельне значення. Теодор Моммзен відзначав її важливість як військової магістралі. Особливо важливим було те, що під час будівництва дороги Аппій провів канал через Понтинські болота, який осушив землю й спростив відправлення кораблів із Лація в Таррацину. Власне Аппієва дорога стала першою дорогою, яка отримала ім'я на честь її творця.

Будівництво коштувало величезних грошей і велося, частково, без схвалення сенату, хоча останній і був вищою інстанцією в фінансових питаннях. Висловлювалося припущення, що саме ця проблема і змусила Аппія включити до складу сенату синів вільновідпущеників, щоб розширити число своїх прихильників; а через неможливість закінчити роботи до закінчення терміну магістратури цензор був змушений ще якийсь час зберігати за собою посаду будь-якими засобами. Іще в давнину Аппієва дорога була названа «царицею доріг»Публій Стацій «SILVAE»

Aqua Appia

Також під керівництвом цензора зведено перший акведук — Aqua AppiaAqua Appia , протяжність якого від початку до центру Риму склала трохи більше шістнадцяти кілометрів, причому більшу частину цієї відстані він проходив під землею, що гарантувало безперебійну подачу води навіть у разі облоги міста. Джерела акведука Aqua Appia знаходилися за 15 км від Риму в Лукулланських полях неподалік від Пренестінської дороги, а закінчувався він аж у Тибрі, поруч з гаванню. Акведук був прокладений під землею і виходив на поверхню біля Палатину, несучи воду по арках до Бичачого форуму. Тут вода збиралася в цистерни і розподілялася в різні частини Риму. Спекус акведука частково проходив по вирубаних проходах у скелях, частково в м'якому ґрунті. В останньому випадку вода йшла по кам'яних плитах, покритих з внутрішньої сторони водонепроникною обмазкою. Надземна частина акведука становила близько 90 метрів і починалася неподалік від Капенських воріт. Акведук був піднятий над землею за допомогою величних арок, побудованих з урахуванням особливостей ландшафту Риму. Акведук Аква Аппія постачав водою такі райони Риму: правий берег Тибру, Целій, Авентин, Капітолій і Форум, Марсове поле, Бичачий форум, Велатр. Акведук міг поставити 73000 кубічних метрів води в день.

Літературна спадщина Аппій Клавдій перший серед римлян склав збірник сентенцій (крилатих виразів повчального змісту) латинською мовою. Вони були записані сатурнійським віршем, найбільш відомий з яких «Faber suae quisque fortunae». Стоїк Панетій хвалить вислови Аппія в одному з листів до Квінта Елія Туберона; на думку Цицерона, вони були написані в піфагорівському дусі. В історіографії вважається, що для створення таких віршів Аппій повинен був бути знайомий з грецькою філософією і навіть перебувати під впливом грецької культури в цілому; зустрічаються навіть твердження, що саме Аппій Клавдій проклав елліністичній культурі широкий шлях в римське суспільство. Найбільше значення Аппія Клавдія для римської літератури пов'язано з його промовою про переговори з Пірром. Це була перша промова в історії ораторського мистецтва Риму, текст якої передавався з покоління в покоління; при цьому вона найімовірніше не була видана за життя автора, а просто зберігалася в родинному архіві. Тим не менш Цицерон назвав Аппія Клавдія в числі найдавніших римських ораторів, написавши: «Можна здогадуватися, що він був красномовний»Цицерон Оратор, також знаний як Брут (Orator ad M. Brutum), 46 рік до н. е. .

Перше консульство Аппія Клавдія